Виконавці:
- Микола Губчук, баритон
- Максим Шадько, фортепіано
- Тетяна Гомон, фортепіано
Програма:
Борис Лятошинський.
- П’ять романсів на слова Івана Франка, тв. 31
- Траурна прелюдія
- Соната №1, тв. 13
- П’ять прелюдій, тв. 44
- Три обробки українських народних пісень:
- «Гаю, гаю, зелен розмаю» тв. 28, № 8
- «Ой, піду я в сад» тв. 34, № 19
- «Все щиголь гадає» тв. 35, № 5
Модераторка – Поліна Кордовська
Цей камерний вечір — як інтимний щоденник епохи. Борис Лятошинський постає не лише як композитор, а як свідок і провісник, чия музика розкриває глибини людського досвіду — від особистого болю до національної пам’яті.
На сцені — баритон Микола Губчук і піаністи Максим Шадько та Тетяна Гомон. Їхній діалог з Лятошинським — це не реконструкція, а співпереживання. У п’яти романсах на слова Івана Франка композитор вдивляється в українську душу через призму поезії, де кохання і страждання, мрія і трагізм переплітаються у щемких інтонаціях.
Траурна прелюдія 1920 року — музична рефлексія на злам часу, коли тиша стає найгучнішим свідченням. А Соната №1 — це не просто форма, а драматичний простір для пошуку себе в хаосі змін, де кожен рух — то крик, то шепіт, то виклик.
П’ять прелюдій, тв. 44 — мозаїка внутрішніх станів, від споглядальної відстороненості до емоційного надриву. А завершенням стане цикл обробок українських народних пісень — не як фольклорна прикраса, а як глибоке осмислення витоків. Тут Лятошинський — не збирач, а перекладач традиції на мову ХХ століття, і ця мова звучить свіжо, актуально, болісно щиро.
Музика цього концерту не нав’язує, а запрошує співпережити. Вона — пам’ять і пророцтво водночас.