Вистава «Зерносховище» — це один із способів пам’ятати, розуміти та переосмислювати історію. Дія розгортається на тлі найбільшої трагедії української історії XX століття, коли звичайні, життєві речі, як-от заздрість і релігійність, кохання і зрада, прагнення щастя набувають іншого морального виміру, а іронія долі не оминає нікого.
Попри хронологічну віддаленість сюжету, п’єса ставить дуже актуальні питання – що ми про себе пам’ятаємо; чи вміємо пам’ятати і хто має цьому навчити, коли майже всі «наші» залишились в далекому 33-му.
У виставі використовується ненормативна лексика.