«Прометей української музики» – так називали Станіслава Пилиповича Людкевича. Більш влучної метафори генію композитора годі й добрати.

Визначний музикант, митець, науковець-фольклорист, педагог. 100 непростих років життя і творчості українського генія тісно переплелися з історією Галичини, з трагедіями і успіхами рідного краю.

Музикою Людкевич займався змалечку. Першою наставницею стала мати маленького Станіслава – Гонората Людкевич (у дівоцтві Гіжовська), що була ученицею самого Михайла Вербицького. Так-так, того самого Вербицького – автора Гімну України!

Станіслав Людкевич вже у чотири роки співав у хорі, у дванадцять диригував, а у вісімнадцять написав свій перший твір: «Пожар» за Шиллером.

Складним був шлях патріарха галицької музики. Дві війни, російський полон під час першої світової, Друга світова, непрості стосунки з радянською владою у повоєнний період… Але весь цей час Людкевич творить свої безсмертні шедеври, вивчає та навчає, йде вперед, розвивається. Він руйнує стереотипи, намагається зробити українську музику актуальною, знаною у світі. Слідкує за усіма сучасними тенденціями світу музики. В часи залізної радянської завіси це було вкрай непросто. Але цьому колосальному чоловіку це вдається: «Ми насилу затуляємо вуха, замикаємо очі на все те, що діється в світі, бо боїмося, щоб воно не «змінило» нашого національного характеру! А по мені, нехай радше змінить, прочистить, перефільтрує нас до «ґрунту», може знищить в нас і цю хоч «національну», але заскорузлість. Бо річ загальнозвісна, що тільки те мистецтво чи культура може мати тривку основу і значення, яке є влучним і правдивим відображенням свого віку» – говорив Станіслав Пилипович.

Крізь весь свій шлях композитор звертається до творчості двох пророків України – Шевченка і Франка: «Заповіт», «Кавказ», «Каменярі», «Наймит». Потрібно було бути наділеним неабиякою відвагою, щоб у ті часи так сміливо кричати про свободу!

Станіслав Людкевич відійшов у засвіти через 9 місяців після свого 100-річного ювілею. До останнього дня ця неймовірна особистість не зупинялася ані на крок. До останнього дня корифей працює, викладає, консультує молоде покоління, що й досі пам’ятає цього красивого, глибоко духовного і незбагненно талановитого українського митця!

Цьогоріч відзначаємо 140-річчя з дня народження великого композитора.

25 січня о 17.00 у Палаці Потоцьких відбудеться Музична вітальня Станіслава Людкевича.

Фортепіанні перлини, солоспіви, хорові обробки коляд в аранжуванні дляхору й струнного оркестру та інші яскраві твори видатного композитора.

Перелік творів:

Солоспіви: «Ти моя найкраща пісня» (слова Олександра Олеся) «Ой вербо, вербо» (слова Василя Пачовського) «Спи, дитино моя» (слова Петра Карманського) «Тайна» (слова Олександра Олеся) «Одна пісня голосненька» (слова Уляни Кравченко) «Піду, втечу» (слова Олександра Олеся) «Як любо» (слова Олександра Олеся) Романс, Баркарола, Лемківська полька для фортепіано Марш з опери «Бар-Кохба» для фортепіано в чотири руки Елегія для струнного квартету Євген Станкович. Елегія пам’яті Станіслава Людкевича для струнного квартету Хорові обробки коляд в аранжуванні для хору й струнного оркеструВолодимира Пасічника