Австрійський композитор Антон Брукнер з 10 років грав на органі, уже в ранньому віці виконував вільні органні імпровізації. Саме в цих імпровізаціях народжувалися його майбутні симфонічні нариси. Тож згодом оркестр він уявляв та чув у вигляді монументального ідеального органу. Аналогів у музиці не знайдете ніде, звучить фантастично!
Симфонічна мова Брукнера близька до Ваґнерової — хроматизована гармонія, великі масштаби форми, потужний звук. Брукнера надихали ідеї Ріхарда Ваґнера. “Були лише Бетовен і Ріхард – а після них — нікого”, - казав Ґустав Малєр.
Абсолютно самобутні й різні у життєвому та творчому шляху, проте водночас таки пов'язані Великі Музиканти.
Надія Величко - орган
А. Брукнер - Анданте ре мінор
Р. Ваґнер - Вступ до III дії опери “Нюрнберзькі майстерзінґери”
А. Брукнер - Прелюдія ре мінор, Постлюдія
Р. Ваґнер - Музика Страстної П'ятниці з опери “Парсифаль”
А. Брукнер - 4 прелюдії в Мі бемоль мажорі
Р. Ваґнер - Інтродукція до III дії опери “Лоенґрін”
А. Брукнер - Прелюдія Мі бемоль мажор, Прелюдія До мажор
Р. Ваґнер - Фрагмент з опери “Загибель богів”
А. Брукнер - Прелюдія і фуга до мінор
Р. Ваґнер - Хор з опери “Рiенцi”