Промовистий лаконізм великоформатних монохромних фотопортретів на експозиції виставки «Війна. 11 Портретів» вражає найдужче.
У цьому проекті обличчя, очі і голоси людей, чиї душі обпечені війною, покликані на межову відвертість діалогу із глядачами, які ангажуються до розмови про усвідомлення цінності життя, жертовності захисників України та до чину благодійності.
Проект Тараса Полатайка «Війна. 11 портретів» постав після спілкування митця із пацієнтами хірургічного відділення Головного військового клінічного госпіталю в Києві, стартувавши торік у серпні в Національному художньому музеї України в рамках проекту «Леви своїх не лишають». Відтак ці фотопортрети в супроводі аудіозаписів мандрують виставковими залами світу за програмою доброчинного збирання коштів для лікування поранених в зоні АТО. Виставку вже демонстрували в Торонто, Нью-Йорку, Оттаві, Калгарі, Одесі, Києві, Чернівцях та Івано-Франківську.
«У госпіталі я зустрівся із чоловіками, які потрапили туди із фронту з тяжкими пораненнями. Спілкування із ними було не легким. Це люди різного віку й з усіх куточків України – добровольці, мобілізовані, контрактники. У кожного свій досвід мирного життя, але тепер спільний – війни. У найтяжчі хвилини їм допомагало триматися переконання, що вони захищають рідну землю», – каже автор проекту Тарас Полатайко.