У 1881 році Михайло Старицький спільно з Оленою Пчілкою, Лисенком та театральними діячами і представниками культурної громадськості Києва організували літературно-драматичний гурток «з метою поширення та збагачення дуже бідного та задавленого українського репертуару». Власне з цією метою Старицький взявся до обробки комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». І саме ця версія, яка згодом отримала назву «За двома зайцями», здобула велику популярність і користується успіхом й донині.
Залицяння на два фронти "промотаного цилюрника" Свирида Петровича Голохвостого та ве-елика любов ("штоб як смола кипєла") до нього "чаплі, жаби кислоокої" Проні Прокопівни Сірко, яка "в пенціонє всє науки проізошла" - вся ця історія добре знана не одному поколінню глядачів, цитати з п'єси та фільму давно вже стали крилатими висловами та пішли гуляти в народ, а згаданим персонажам - напевне таки найбільш відомим зі всієї української драматургії - навіть встановлено пам'ятник на Андріївському узвозі у Києві.
Вперше п'єса була поставлена трупою Старицького в Києві 4 листопада 1883 року.
З особливим успіхом вона йшла за участю Панаса Саксаганського, який блискуче виконував роль Голохвостого, Марії Садовської – Проня, Івана Карпенка-Карого – Сірко.
Безумовно, всі пам'ятають знамениту екранізацію 1961 року з Олегом Борисовим та Маргаритою Кринициною у головних ролях. Не зайве згадати, що роль Химки у ній зіграла наша землячка Таїсія Литвиненко, нині народна артистка України, прима львівського Національного академічного театру ім. М. Заньковецької.
І, нарешті, кому як не нашому театру підхопити цю "заячу" естафету? Дарма, що п'єса написана майже 130 років тому - в наш час повального "гламуру" та претензійного кітчу вона стає чимраз актуальнішою. Приходьте - переконаєтесь.
Дата прем’єри 20 березня 2010 року
