Виконавці:

  • Ніна Карпінець, сопрано
  • Олег Батов, художнє слово
  • Олена Владиславська, фортепіано
  • Інна Павлюк, режисерка

Програма:

  • Денис Січинський. "Пісне моя…"
  • Микола Лисенко. "Не забудь юних днів…"
  • Микола Лисенко. "Місяцю князю"
  • Ярослав Лопатинський. "Розвійтеся з вітром"
  • Василь Верховинець. "Чорні очі"
  • Богдана Фільц. "Твої очі як те море"
  • Василь Верховинець. "Стежечка"
  • Георгій Майборода. "Не минай з погордою"
  • Федір Надененко. "Чого з’являєшся мені…"
  • Богдана Фільц. "Я не тебе люблю"
  • Василь Барвінський. "Сонет"
  • Євген Козак. "Ви чули ту пригоду"
  • Анатолій Кос-Анатольський. "Ніч на Підгір’ю"
  • Денис Січинський. "Як почуєш вночі"
  • Станіслав Людкевич. "Ой ти, дівчино з горіха зерня"
  • Іван Франко.
  • "Якби ти знав, як много важить слово"
  • "Сніг"
  • "Блаженний муж"
  • "Осінні думи"
  • "По довгім важкім отупінню"
  • "За що, красавице, я так тебе люблю"
  • "Чорте, демоне розлуки…"
  • "Я не кляв тебе…"
  • "Якби знав я чари…"
  • "Моїй, не моїй"
  • "Так, ти одна правдивая любов"
  • "Зближаєсь час"
  • "Моя любов"
  • "Арістотель…"
  • "Школа поета"

Ми звикли до Франка як до пам’ятника. Камінь, шкільна програма, портрет на стіні. Але варто відкрити його інтимну лірику — і від монумента майже нічого не залишається. Перед нами людина, яка закохується, ревнує, сумнівається, жартує, розчаровується й знову шукає слова для любові.

Саме цього Франка відкриває концерт. Його поезія звучить у романсах Дениса Січинського, Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Богдани Фільц, Анатолія Кос-Анатольського, Георгія Майбороди та інших українських композиторів. Кожен із них читає ті самі тексти по-своєму: один знаходить у них народну пісню, інший — камерну сповідь, третій — майже театральний монолог.

Та цього вечора звучатиме не лише музика. Частина Франкових поезій залишиться без нот — і саме тому стане ще ближчою. Вірші прозвучать так, як були написані: без акомпанементу, без прикрас, лише слово й голос. Поруч із романсами вони створюють дивовижний ефект — можна почути, як один і той самий текст починає жити двома різними мовами.

У виконанні сопрано Ніни Карпінець і піаністки Олени Владиславської романси повертаються до своєї природної форми — камерної, довірливої. Художнє слово Олега Батова не розділяє музичні номери, а продовжує їх, вибудовуючи єдину розповідь.