Перша постановка на театральній сцені українського бестселера «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка, який розійшовся тиражем понад 150 тисяч примірників.
У далекому та Богом забутому містечку Буськів сад посеред зими зникла дівчинка. Її ніхто не шукає, бо шансів на порятунок вкрай мало. Та ще й серійний маніяк навряд дав би їй змогу вільно гуляти катакомбами давно закинутого цукрового заводу. Столичний кримінальний психолог Андрій Гайстер не в захваті від відрядження у цю упосліджену місцевість, де час зупинився і люди не чекають нічого, крім забуття. Але дівчинка видається знайомою і лише йому одному стає не байдуже за її долю.
Історія про подорож у світ чи то духів, чи то реальних людей, які забули що таке – бути людиною. Загубилася дитина – ну нічого. Жінка викинулася з вікна – буває. Звір чекає на нову жертву – його ж ніхто не бачив. Байдужість, зневіра та страх – мешканці містечка Буськів сад.
Світло завжди перемагає темряву, за найтемнішою ніччю – прийде день. Тож «історія одного воскресіння» – відповідь мороку, який зараз аж надто безпечно почуває себе на нашій землі. Саме у театрі є змога відчути це разом і ясніше бачити наш шлях.
Режисер Максим Голенко: «Робота над “Я бачу, вас цікавить пітьма” – це суцільна пригода. Бестселер, який має попит у нашого покоління. Чи можливо цей успіх та інтерес перенести на сцену, щоб їх подовжити? Як розуміти – чому раптом в Україні під час війни став популярний містичний трилер на, здавалося б, абстрактну тему? Що це за таїна, яку він приховує?Коли я прочитав роман, для мене він був про окрему відповідальність кожного у цьому «поторочному» світі. Людина з травмою повертається з війни в Афганістані й опиняється у середовищі, в якому гріхи максимально розвинулися. І не зрозуміло як на це реагувати – сила не працює, розум відмовляє. Де брехня, де світло, темрява і як це відрізнити. Веде лише інтуїція і якась правда в серці. Але чи достатньо цього для того, щоб перемогти? Ніхто не знає. Зараз ми на середині дороги і я не маю готової відповіді – зазвичай проходжу цей шлях разом з персонажами й у фіналі дивуюся до чого ми прийшли».
Реалізовано у співпраці з Диким театром (Київ).