«Буна» Віри Маковій

Камерна сцена

Етно-хоррор

Режисер — Ігор Білиць

Художник — Богдан Поліщук

Помічники режисера — Тетяна Когут, В'ячеслав Жуков

Дійові особи та виконавці:

Буна — народна артистка України Олександра Бонковська, заслужена артистка України Ірина Швайківська

Орися — Наталія Боймук, Світлана Мелеш

Митро —Максим Максименко, Богдан Ревкевич

Петро — Володимир Пантєлєєв, Іван Довгалюк

Пантелеймон — Зоряна Дибовська, Мар’яна Кучма

Тітка Фрузіна ­— Ольга Бакус, заслужена артистка України Наталія Лісова

Сюжет п’єси побудований на основі реальної історії родини з Буковини. Драматургиня, описуючи життя персонажів, зобразила українське село на межі глобалізації з існуючими пограничними станами: бідності і уявлення про заможність, убогості культури та прагнення до нематеріальних благ цивілізації. Головна героїня твору – Буна (з буковинського діалекту «бабуся») – уособлює українські традиції, забобони, вірування. Вона жива представниця людини, що ввібрала в себе національну пам’ять з її автентичністю та «скелетами в шафі». Як сказала режисерка Олена Роман: «Буна - це гостро схоплений Вірою образ України, яка пройшла через радянську добу і не загубила коріння».

Події в житті персонажів п’єси розвертаються так, що старенькій Буні доводиться самотужки виховувати дев’ятнадцятирічну онуку Орисю. Але це виховання для сучасної людини виглядає жорстким: Буна контролює ледь не кожен крок онуки. Орися – нове покоління, котре вже не може жити в межах традиційних консервативних форм, але як жити по новому вона ще не знає. Лише увесь час мріє поїхати до столиці, вступити в університет. Натомість вона переживає руйнацію мрій і, коли вже доходить до межі відчаю, відважується на відчайдушний крок – їде на заробітки до Сполучених Штатів.

Якою вона повернеться і чи повернеться взагалі – питання які знаходять розв’язку в п’єсі, але для більшості сучасної молоді вони лишаються відкритими.