«Флінта 1970» – проєкт, що фокусується на одному році життя художника і показує в просторі арт-центру зв’язки різних медіа, якими володів Зеновій Флінта. Виставка відбувається в рамках паралельної програми проєкту «Лабіринти ЛКСФ».
Що означає один рік для життя одного художника? У експозиції розгортається історія переломного періоду, зламу двох епох, які змінили світ – час 60-тих та 70-тих. 1970-го року у Львові відбулася виставка «Львівська кераміка», а у видавництві «Каменяр» вийшла друком книга, що вперше чітко артикулювала це явище. Одним з його основоположників був Зеновій Флінта.
У 1970 році Флінта зібрав у теки портфоліо – ті твори, що робив у 60-х, – і подався у Спілку художників (це була відповідальна процедура). Цього ж року він завершив етап, який можна пов’язати з формальним впливом вчителів Карла Звіринського і Романа Сельського, пропонуючи вже свої сучасні підходи до живопису, графіки й кераміки. Цей перехід можна відчути, зібравши ці рубіжні для його кар’єри твори в одному просторі. Тут добре прослідковується, як в різних техніках і матеріалах мутують нові сюжети. Так виникають – «Дерево життя» чи «Стадіон» – що, поступово спрощуючись, переходять у дозволену абстракцію декоративного мистецтва в кераміці. Важко реконструювати всі важливі для повноти картини деталі, важко чітко назвати впливи на цьому короткому етапі. Але ми бачимо незворотні зміни у творах і у самому авторі.
Повернемось до однорічної історії Зеновія Флінти, якому в 1970-му році 1 вересня виповнилось 35 років. Він – молодий батько, в якого щойно народився син, він – уважний чоловік. Професійно завантажений – викладає, працює на ЛКСФ, де займається керамікою, спільно з Андрієм Бокотеєм проєктує інтер’єри й панно, а залишок часу приділяє роботі з живописом та папером. Його пошуки в цей час стають усвідомленими і набувають ознак зрілості. До сьогодні художників називають “молодими” до 35 років. Ще й тому для митця цей рік був особливим.
А що відбувається довкола Флінти? Особливо відчутно, що форми й композиції, теми 60-х вже залишились в минулому і художник знайшов щось сучасне і резонансне. Деякі твори випередили свій час. Коли дивишся на «Дерево життя», можна би уявити, як цей твір сприймали тоді виставкові комісії !
Минуло рівно 50 років і далеко не все пройшло перевірку часом. Тепер варто і нам зрозуміти, чи можливо з цієї дистанції побачити силу художника у побудові власної кар’єри. Спостерігати, які паростки дала робота в художньому інституті, а які – на кераміко-скульптурній фабриці. Що взагалі цей один рік дав нам з позиції діяльності одного художника для сучасного мистецтва.
Павло Гудімов