У літературі часом згадуються фантастичні часовороти. Це – маленькі прилади, за допомогою яких можна повернутися у минуле, щоби щось там підрихтувати. Насправді, кожен із нас потребує такого приладу, але їх використання вимагає граничної обережності. Можна спровокувати ефект метелика. А ще, при перенесенні із однієї точки в іншу внаслідок неакуратно здійснених чарів можна «розполовинитись». Це коли якісь частини тіла лишаються у вихідній точці простору, в той час, як решта вже перемістилась у пункт призначення.
Богдан Кухарський звично повертається до першооснов – витоків простору і часу. Коливаються його безкінечні маятники, як втілення часу і безперервного перетворення енергії. Знову прості геометричні фігури, як піктографічні символи першооснов. Улюблені кола – як моделі нескінченного перетікання одного в інше без початку і без краю. Оскільки Богдан використовує інтерактивні рухомі скульптури – Ви також можете прилучитись до цих переміщень у часі й просторі, застосовуючи побудовані митцем часовороти і занурюючись у світ його чарів. У створеній ним реальності можливо перемелювати час за допомогою кам’яних жорен. Ви з’ясуєте, що незважаючи на їхню позірну масивність, вони обертаються досить легко. А може, знову і знову перемелюючи клапті часу, вони допомагають нам переміститися у інший спосіб буття – щось на кшталт реальності снів?
Завмерли традиційні голови, створені Богданом, розполовинившись від тіл. Тепер вони перебувають у безкінечній задумі. Одначе якась голова ще летить, як комета, тягнучи за собою шлейф дротяного мережива. Матово світяться чудернацькі поверхні, вкриті дивними шипами-наростами. Напевне, це клапті шкір доісторичних тварин. Відвідавши виставку Богдана Кухарського, Ви можете віднайти свої персональні часовороти, поспілкуватись із головами, а може із Богом у собі (це ж простір Іконарту), намолоти собі трохи часу і захопити на згадку, як сувенір, шматочок скамянілої шкіри доісторичної тварини.