Сучасний інтер’єр Вірменського собору у Львові є заслугою творчої відваги митця та мудрості архієпископа, а знамениті поліхромні стінописи та вітражі храму назавжди вписали Розена у світову культурну спадщину.

Непересічний талант Яна Генрика Розена в галузі сакрального мистецтва публіка зауважила з перших його виставок, а «незвичність у трактуванні образів і особлива декоративність» справили сильне враження на Йосифа Теодоровича, вірменського архієпископа у Львові, який розгледів у молодому художникові творця, здатного виконати масштабну працю – прикрасити стінописом і вітражами інтер’єр Вірменського собору у Львові. Картина «Мучеництво Святого Стефана» була серед тих перших станкових робіт митця, які бачив архієпископ, на ній базується композиційне рішення панно «Розп’яття», виконаного на правій стіні трансепту вірменської святині, у якій працював Ян Розен упродовж 1926–1929 років.

Виставка одного твору з нагоди дня народження видатного художника-монументаліста ХХ ст. Яна Генрика Розена

Іконографія експонованого твору репрезентує традиції раннього середньовіччя, зокрема, зображення на рельєфах французьких та італійських соборів, де св. Стефан стоїть перед натовпом, що йому загрожує.

Святий Стефан – один із великомучеників, перший зі семи дияконів, що проповідували Євангеліє. Саме він висунув ідею Вселенського християнства, провісником якої став невдовзі Святий Апостол Павло, до хрещення – гонитель християн Савл. Розен інтерпретував тему, близьку власним духовним пошукам і свідомо підкреслив позаісторичність сюжету.

Мистецтво Яна Генрика Розена, відзначене рисами стилю ар деко, поєднує в собі широкий діапазон культурних традицій і художніх зав’язків: досвід середньовічного європейського і східного мистецтва, традиції візантійського іконопису і східної мініатюри, риси символізму і неокласики

Ян Генрик Розен (25 лютого 1891, Варшава – 22 серпня 1982, Арлінгтон). Ще юнаком він отримав блискучий європейський вишкіл з малярства та історії мистецтва. Цікавився літературою, зробив успішну військову кар’єру, однак у 1923 р. вирішив присвятити себе мистецтву.
Ян Розен постійно звертався до сакральної тематики, географія його розписів у сакральних спорудах широка: Відень, Варезе, Станіславів, Кастель-Гандольфо, Ватикан, Підкова Лесьна під Варшавою, Кросцєнко Вижне під Кросно, Перемишль, Скаржисько-Каменна, Леско. Наприкінці 1937 р. митець виїхав до США, де й залишився до кінця життя.
Упродовж 45-річного перебування у США Розен зреалізував близько 50 ансамблів-стінописів і мозаїк у храмах різних конфесій та в громадських будівлях. Зокрема 1965 р. створив мозаїчне панно «Христос-Пантократор» у соборі св. Людвіга у Сен-Луїсі. За значний внесок у сакральне мистецтво 1977 р. Ян Генрик Розен був нагороджений папою Павлом VI орденом Св. Григорія Великого.