«Самопортрет» – перша за останніх 30 років персональна виставка художниці у Львові. Експозиція охоплює період від кінця 1960-х до 2010-х років. Від раннього «наївного» стилю у середині 1970-х Людмила Лобода органічно перейшла до сміливих формалістичних експериментів. Епічні краєвиди 1980-х трансформувались у драматичні сюжетні композиції на початку 1990-х. Портрети діячів української культури періоду Розстріляного Відродження, образи сучасників, історичні портрети, урбаністичні мотиви, еротика – основні складові творчості мисткині. Особливе місце на виставці займають твори, створені в період 25-річного життя і праці разом з чоловіком Володимиром на хуторі в селі Туровому на Приоріллі.

Людмила Лобода народилася 11 жовтня 1945 року в м. Магнітогорську (Урал), куди були евакуйовані батьки після Другої світової війни. 1958 року разом із сім’єю повернулася до України, у місто Дніпропетровськ (нині – м. Дніпро). Там продовжувала навчання у школі, потім здобувала фах інженера в Дніпропетровському будівельному інституті.
Знайомство з Володимиром Лободою, який відкрив їй світ мистецтва, спонукало Людмилу присвятити своє життя творчості. Почалася наполеглива самоосвіта, минаючи псевдоакадемічні постулати радянських художніх шкіл і вишів. З другої половини 1970-х подружжя Лободів бере участь у виставках. Подорожі Україною, вивчення музейних і приватних колекцій, спілкування в андеґраундному мистецькому середовищі, а найголовніше – напружена праця над власними творами дають натхнення до новаторства у творчості. У 1970-х разом із чоловіком створила низку монументальних робіт у Дніпрі (фрески, вітражі, дерев’яні різьби, які згодом були знищені), зокрема активно займалася ткацтвом – зіткала серію гобеленів та килимів.

Рання творчість мисткині відзначена сміливими формальними експериментами, орієнтацією на українське народне мистецтво та на мистецтво світового аванґарду. Безкомпромісність позиції подружжя Лободів уже на початку їхньої творчості поставило художників поза офіційним мейнстримом. Вони перебували під постійним наглядом радянських каральних органів.

1981 року Людмила Лобода разом із родиною переїхала до Львова, проте щоліта з чоловіком і донькою мандрували рідними Придніпровськими степами для праці на пленері та поповнення колекції народного мистецтва. Львів також привніс новий якісний струмінь у творчість мисткині. Вона з сім’єю подорожувала Карпатами, Волинню, Поділлям у пошуках мотивів для творчості. 1990 року відбулася її перша персональна виставка у Львівській картинній галереї (куратор – Б. Возницький).