Останні десятиліття існування Львова у складі Австро-Угорської імперії були епохою інтенсивного розвитку і взаємодії різноманітних художніх напрямків.
Водночас з появою сецесії на початку ХХ ст. у львівському образотворчому мистецтві продовжували поширюватися імпресіонізм і постімпресіонізм. А вже у період максимального тріумфу сецесії, символізму та імпресіонізму з’явились експресіоністичні й фовістичні експерименти. Ранній експресіонізм виростав із тих засобів художнього виразу, що підвищували емоційну напругу, з енігматичних образів та гостро декоративних форм.
Після 1910 року у львівському образотворчому мистецтві стали помітними впливи неокласицизму й стилізації архаїки, виникла нова інтерпретація творів ренесансу, модернізований візантинізм школи М. Бойчука. Митці охочіше оперували геометричними площинами, гострими та вугластими контурами, при цьому прагнули тектонічної замкненості творів. В 1912-1918 роках з’явились і перші спроби формізму та футуризму.
Лектор – доктор мистецтвознавства, професор Львівської національної академії мистецтв Юрій Бірюльов.
Вхід – 30 грн. (15 грн. пільговий)