Іконопис Люби Яцків завжди глибоко символічний та сакрально виважений. У ньому кожен жест святого та іконографічний символ слугує текстом, що відповідає канонічному розумінню християнської події. Заглиблюючись у побачене, глядача й глядачку не полишає відчуття довершеного симбіозу форми та змісту, в результаті чого перед нами постає модерна ікона, яка окрім виразного, монументального рисунку, стриманого колориту, наповнена емоціями доброти та Божої Благодаті.
Художниця зі вмінням бездоганного рисувальника створює вишукану форму сюжету. Її новаторство полягає в індивідуальному трактуванні композиції, яка канонічна з богословського аспекту, неочікувана іконографічно: зазвичай це лише фрагмент характерного сюжету. Він збільшений у масштабі й займає всю площину ікони. Вільний простір заповнений символами, знаками, написами.
Саме чистота ліній зображення, їх ритмічність та взаємозв’язок є характерним феноменом творчого стилю Люби Яцків (с) Оксана Романів-Тріска