Коли дотик входить у філософію: Tango ergo sum amo
Андрій Гнатів
13.02 18:30
Cafe philosophique Lviv запрошує
«Перед приходом у буття усної мови (оральність), дотик вже існував. Ніяка пожива не в стані замінити «caresse» (ласку-голублення-милування) та працю дотику. Дотик дозволяє чекати, набиратися сил, щоб інший повертався до ласки та перемінював би зсередини та ззовні тілесність, яка повертає себе в жесті любові. Тілесність іншого – найбільш тонко-необхідний охоронець мого життя» (L. Irigaray, An Ethics of Sexual Difference 1993, c. 187).
Етимологічно похідний від «tactus», змисл дотику запрошує у спів-існувальне відношення «tangere» кон-такту із життям та із буттям, підтверджуючи сутність декартівського «Cogito ergo sum» гіперболічністю «Tocco ergo sum». Будучи упривілейованим інструментом метафізичного володіння буття та можливим місцем відкриття свого тіла, дотик виявляє близькість і відстань, холод та тепло, недотикальність останнього дотику. Онтологія руки відображає акт присутності у світі, наближення, зближення «до»-«в»-«з» спів-присутнім дотиком тілесності іншого, який стається опосередкованістю зустрічі між пам’яттю та забуттям, бажанням та даром, еросом та агапе. Роздумуючи на статусом дотику у Ж.-Л. Нансі, Ж. Дерріди, Ж.-Л. Кретьєна намагатимемося деконструювати питання «Що ж таке дотик?»
Вхід вільний
Перша Львівська Медіатека
вул.Мулярська 2а
063 87 27 198