«Остання неділя серпня» - це об’ємний проект, який складається із прем’єри вистави на основі здобутого досвіду та документальних матеріалів, а також – комплекс міждисциплінарних подій, котрі складатимуть супровідну програму, що, на нашу думку, дасть можливість ширше і грунтовніше говорити про теми та сенси, котрі команда проекту отримала в результаті роботи.
Зміна часу принесла зміну цінностей. Сьогодні ми культивуємо образ людини, котра завдяки своїм здібностям та наявності хорошої команди може підкорювати вершини, змінювати світ, робити життя цікавішим та комфортнішим. Проте попередником такої риторики на теренах України, як пострадянської країни, був культ “робочого класу”. Будучи “гвинтиком в механізмі”, радянська людина виховала в собі абсолютну відстороненість від усього, що створювала, в тому числі відсутність почуття відповідальності за свою роботу. Критичній масі громадян був запропонований і нав’язаний образ “єдиного героя”, на котрого всі мали рівнятись, а це часто було фізично неможливо, в силу штучно створених героїчних рис та досягнень.
На межі цього переходу між культурою “креативних індивідуалістів” та “безликих гвинтиків”, українське суспільство потрапило в ситуацію, коли розуміння і цінність праці іншого втратили свої критерії. Більше того - довготривала апеляція до “культу шахтаря” (а, відтак, культу робітника) як “годувальника всієї країни” загострило і без того нелегкі міжрегіональні стосунки до такої міри, що це спричинилося до неприйняття один одного громадянами однієї країни та ксенофобії між ними.
Одну з найгостріших точок на цю ситуацію можна спостерігати в Україні саме через призму шахтарства. Проте ми свідомі того, що через великий розрив між соціальними класами в нашій країні, шахтарство - це лише вершина айсбергу “робітничого класу”, котрий сьогодні займає de jure найбільше місце, проте de facto майже не присутнє в інформаційному полі і має вкрай низьку репутацію в очах проактивної частини суспільства.
Додатково:
Попереднім етапом в реалізації цього проекту було мистецьке дослідження, котре проводилось з червня 2017 і фактично триває до сьогодні. В рамках цього дослідження було здійснено 2 (два) польові дослідження у вигляді експедицій у вугільно-видобувні басейни Східної та Західної України (липень 2017 – Львівсько-Волинський басейн, квітень 2018 – Донбас). Ми працювали з різними представниками шахтарства – від керівників шахт, профспілок до працівників різних ланок, включно з тими, хто щодня спускається в шахту. Весь можливий до матеріальної фіксації досвід та усі матеріали ми записували у вигляді фото, аудіо та відеозаписів – для того, аби мати достатньо інструментів для презентації своїх ідей та думок в різних форматах. Була проведена доволі грунтовна робота над літературою про шахтарів, а також команда мала окрему сесію на консультації з різними дослідниками цієї теми