Дерево життя є одним з головних символів людства. Воно є своєрідною моделлю Всесвіту, системою координат, в якій відображається простір та час, минуле та майбутнє, добре та погане, життя та смерть. Дерево життя є уособленням трьох світів: духовного (невидимого божественного, небесного), підземний (світ минулого, світ предків) та земного (світ людей, видимий матеріальний) це те що об’єднує попередні два, світ єдиного цілого. Саме тут відбувається життєва дія, в якій людство прагне досягти ідеалу.
Даний проект це роздуми над красою духовного світу, а також видимого творіння, яке в своїй цілісності і є тим Деревом життя, усвідомлення потреби повернення людства в Едемські сади, повернення до миру, краси і абсолютної гармонії співіснування з природою та світом.
«Українські писанки» - Серед найулюбленіших, найдревніших, найбільш відомих та вишуканих символів Великодня, поряд з паскою та святковими яствами, у кошику яскраво красуються писанки. Традиція виготовляти писанки сягає корінням в сиву давнину, коли людина була неподільною з природою. Щоб вижити серед могутніх стихій, необхідно було злитися, стати одним цілим з природою, а ще знати мову Всесвіту. Згодом виникли символи-орнаменти, неначе азбука тієї чудової мови. Зображали їх на стінах печер, посуді, одязі, а потім і на пташиних яйцях. Наші предки були мудрими і тому з появою Християнського учення спасіння душі від мороку, змогли поєднати його з найсвітлішими образами минулого. Серед них і писанка – символ відродження природи, нового життя, Воскресіння Ісуса Христа, котрий «смертію смерть поправ і тим, що в гробах життя дарував». Існують численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов’язуючи виникнення традицій писанкарства з Євангельськими подіями (страстями Христа).
Автори проекту: Радкевич Оксана Володимирівна та Загайська Дзвенислава Любомирівна
Радкевич Оксана Володимирівна
Народилася в 1987 р. В Сибірі, Красноярський край. З 2004 року навчалась в Лвівській академії мистецтв, кафедра живопису (клас –майстерня А. Максименко). З 2010 року працювала на посаді головного художника в Львівському академічному театрі ім. Лесі Українки. З 2012 року є активним учасником мистецьких пленерів і симпозіумів. З 2016 року художник Вільного театру ОКО.
Головні пріоритети: монументальний живопис, станковий живопис та сценографія.
Загайська Дзвенислава Любомирівна
Народилася 8.12.1990 року у Львові. Виросла в м. Дрогобичі на Львівщині.
В 2006-му році перша персональна виставка в Палаці мистецтв м.Дрогобич. Роботи в техніці малярства на склі, живопису, представлено понад 30 робіт.
2007-2013 роки - студентка ЛНАМ, кафедра монументального живопису. В часі навчання є учасником багатьох студентських, місцевих, всеукраїнських та міжнародних виставок, конкурсів та пленерів. В 2012 році вввійшла в альбом SNAC Ukraine competition 2012-2013 (Ввійшла в альбом 150 художників України 2012 року). Продовжую займатися ілюстрацією книг, зокрема декілька з них видані в Нью-Йорку, США (Winter light book) та ілюстрація поеми Дмитра Павличка "Веселка".
2013-2016 роки аспірант ЛНАМ, кафедра історії та теорії культ. Тема наукового дослідження «Універсальна космологічна символіка у народній художній творчості на прикладі етнографічної групи бойків». Учасник всеукраїнських та міжнародних конференцій. Автор статей та публікацій.
2014 році персональна виставка писанок та живопису на склі у Львові.
Працюю в галузі живопису (монументального та станкового, малярства на склі), графіки (графічний дизайн, ілюстрація, друковані техніки), писанкарства. Займаюся фотографією.
Учасник та координатор численних благодійних та соціальних проектів, провела понад 30 майстер-класів для дітей та дорослих.
«Українські писанки» від: Людмили Демцю, Марії Янко, Ольги Пенцко, Ірини Ваврикович, та Ірини Гнилянкевич.