Текстильний арт у Львові
В образотворчості Олі ПарутиВітрук відчуваються впливи модерністичних течій початку двадцятого століття, характерні для місцевого середовища пластичні візії Романа Сельського і Карла Звіринського, висока культура і витончене відчуття ритмічного укладу тканих виробів, створених руками народних майстрів. Безумовно, значний вплив на формування особистості з ранніх дитячих років справила унікальна колекція шедеврів народного і професійного мистецтва, зібрана її батьком Володимиром Вітруком.
Колористика художниці близька до традиційних виробів народних майстрів, причому не лише тканих. У складному переплетенні ниток відчуваємо характерні поєднання декору гуцульської кераміки, пишного святкового одягу, інкрустованих виробів з дерева, писанок. Разом з тим, найтонші градації палітри впритул наближаються до малярського полотна, давньої форми гобелену як живописної картини. Для цього Оля сама малює нитки, прагнучи досконалості, вишукуючи плавні переходи, тональні розтяжки, відтінки і рефлекси. Її неймовірна працездатність вражає і викликає повагу.
Мисткиня дає повну свободу своїм фантазіям. Крім традиційного переплетення ниток вона застосовує вишивку, заповнюючи окремі компоненти твору, вставки з кольорових бликучих стрічок, гудзиків тощо. Невпинно експериментуючи, вирішує окремі праці за оригінальним способом гобелена конструктора, коли квадратні частини композиції кріпляться одна до одної за допомогою ґудзиків і петельок. В окремих випадках її текстиль здатний перетворюватися в оригінальні об’ємнопросторові композиції, де залучаються не властиві для текстилю матеріали чи окремі складові за принципом поп артівського “rady made”.