Лекція літературознавця Ростислава Чопика до 180-річчя народження і 100-річчя смерти Івана Нечуя-Левицького. Чому Нечуй був проти класичного правопису і як він розкривав людську сутність через гумор та іронію? Які ідеї закладені в основу відомої статті «Непотрібність великоруської літератури для України і для слов’янщини»?
25 листопада виповнюється 180 років з дня народження та 100 років з дня смерті видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького. Та чи достатньо добре ми знаємо цю постать, відому нам ще з часів школи, коли на уроках української літератури ми захопливо читали його «Кайдашеву сім’ю», «Хмари» чи «Миколу Джерю»? Які глибинні пласти приховані за зовнішньою оболонкою його текстів?
Прислуховуватися до непочутого Нечуя будемо разом із Ростиславом Чопиком — кандидатом філологічних наук, літературознавцем, публіцистом, доцентом кафедри української літератури ім. академіка М. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка.