Чому виникає цукровий діабет: пояснює ендокринолог із 40-річним досвідом

Ендокринологія – одна з найдинамічніших і водночас найскладніших галузей сучасної медицини. Вона змінюється разом зі способом життя людей, розвитком діагностики та технологіями, які ще кілька десятиліть тому здавалися фантастикою.

Ми поговорили з Юрієм Абліцовим — ендокринологом медичного центру «Симбіотика», який понад 40 років працює в цій галузі та на власному досвіді бачив її трансформацію – від базових аналізів і простих інструментів до цифрової медицини та безперервного моніторингу.

Як змінюється портрет пацієнта, чому цукровий діабет все частіше діагностують у молодому віці, що стоїть за зростанням поширеності ожиріння, а також про можливості сучасної медицини і роль штучного інтелекту в роботі лікаря, читайте в нашому інтервʼю.

За роки вашої практики ви бачили тисячі пацієнтів. Якщо порівняти людей, які приходили до вас 20–30 років тому, і тих, хто звертається сьогодні, що змінилося найбільше?

Якщо порівнювати, то найбільша різниця – у віці пацієнтів. Зараз значно частіше звертаються молоді люди. Можливо, це пов’язано з тим, що ендокринні захворювання “молодшають”. А можливо – з тим, що люди загалом стали уважніше ставитися до свого здоров’я.

У «Симбіотиці» я це добре бачу: молодих пацієнтів стало більше. Якщо раніше переважно зверталися люди 50–60+, то зараз дуже багато пацієнтів 20–30 років. Часто це вже не лише лікувальні, а й профілактичні запити. Хоча, звісно, трапляються й випадки, коли звертаються вже з серйозними проблемами.

За свою кар'єру ви стали свідком того, як ендокринологія пройшла шлях від звичайних аналізів до високотехнологічної медицини. Яка зміна в цій галузі, на вашу думку, стала справді революційною?

Я почав працювати ще у 80-х роках, під час навчання в інституті. Одним із моїх обов’язків тоді було кип’ятити шприци. У мене вдома досі як раритет стоять ті скляні шприци – багаторазові, з товстими голками. І, чесно кажучи, ін’єкції тоді були доволі болючими.

Наприкінці 90-х з’явилися одноразові шприци – і це був справді великий крок уперед. А сьогодні, наприклад у лікуванні діабету, використовуються шприц-ручки: простіші, точніші й значно комфортніші для пацієнта. І це лише один із прикладів.

Ще важливіша зміна сталася у сфері контролю захворювань. Раніше людина з діабетом могла перевірити рівень цукру фактично лише зранку – і на цьому контроль закінчувався. У 90-х з’явилися глюкометри, але спочатку вони були доступні не всім.

Сьогодні майже кожен пацієнт має глюкометр, а останніми роками з’явилися системи безперервного моніторингу глюкози. Вони показують рівень цукру в реальному часі, дозволяють бачити його динаміку: зростання чи падіння – і дають значно повнішу картину стану пацієнта.

За 30–40 років цей напрям медицини кардинально змінився: від поодиноких вимірювань до постійного цифрового моніторингу, який забезпечує значно вищий рівень контролю як для лікаря, так і для пацієнта.

Подібні зміни відбулися і в діагностиці щитоподібної залози. На початку моєї кар’єри ми бачили вузли та утвори, але мали обмежені можливості точно визначити їх природу. Рішення про операцію часто приймалися на основі клінічного досвіду лікарів.

У 80-х роках лише починав розвиватися метод ультразвукової діагностики, а сьогодні УЗД стало рутинним і доступним методом, який значно підвищив точність оцінки та дозволив краще визначати показання до операції.

Особливо вражає розвиток лабораторної та молекулярної діагностики. Після пункції вузла ми можемо досліджувати цитологічний матеріал і проводити молекулярно-генетичний аналіз мутацій клітин. Фактично ще до операції можна визначити характер процесу – доброякісний він чи злоякісний, а іноді навіть передбачити тип пухлини. Це одна з найбільш революційних змін останніх років, і важливо, що такі методи стають дедалі доступнішими для пацієнтів.

Сьогодні багато людей перед візитом до лікаря шукають симптоми в інтернеті й часто приходять уже з “готовими” діагнозами. Наскільки це ускладнює вашу роботу і впливає на взаємодію з пацієнтами?

Насправді я б не сказав, що це ускладнює роботу лікаря. Швидше, це впливає на самих пацієнтів.

Часто люди займаються самодіагностикою і самолікуванням, спираючись на інформацію з інтернету. Проблема в тому, що вони можуть обрати неправильний напрям лікування або пропустити важливі симптоми. У результаті до лікаря звертаються вже з ускладненнями.

Зруйнувати такі “інтернет-діагнози” зазвичай нескладно: я прямо пояснюю, що відповідає дійсності, а що ні, і перенаправляю пацієнта в правильне русло.

Водночас є і позитивний бік: пацієнти приходять більш підготовленими, з конкретними запитаннями, і це полегшує комунікацію. Але самолікування інколи призводить до серйозних наслідків.

Якби ви могли назвати одну проблему, пов'язану зі здоров'ям українців, яку суспільство недооцінює найбільше, що б це було?

Я б назвав ожиріння. Це проблема, яка сама по собі вже є захворюванням, але найнебезпечніше те, що вона запускає цілий ланцюг інших станів. Передусім – це цукровий діабет другого типу, серцево-судинні захворювання, метаболічні порушення.

І складність у тому, що людина часто почувається цілком нормально. Немає різкого болю чи виражених симптомів, тому створюється відчуття, що “нічого страшного не відбувається”. Через це багато хто не звертає уваги на проблему вчасно. І в практиці я дуже часто бачу, що пацієнти приходять уже тоді, коли є ускладнення.

Які захворювання люди найчастіше ігнорують, а які є справді небезпечними для здоров’я?

Тут важливо розрізняти: є захворювання, які люди справді ігнорують, і є стани, які або не завжди небезпечні, або про які пацієнти просто можуть не знати.

Якщо говорити про щитоподібну залозу, це дуже поширена історія, особливо у жінок. З віком зміни трапляються часто, і в багатьох випадках вони не мають клінічного значення і не становлять загрози.

Інша категорія – ожиріння, цукровий діабет і серцево-судинні ризики. Це стани, які безпосередньо впливають на якість життя.

Із щитоподібною залозою часто виникає типова ситуація: людина відчуває дискомфорт у шиї, “щось тисне”, або на УЗД знаходять вузол – і одразу з’являється тривога. Втім у багатьох випадках це стабільні зміни, з якими пацієнт живе роками без загрози. Тут ключове – не сам факт знахідки, а її клінічне значення.

Натомість зайва вага часто сприймається як менш серйозна проблема, бо не дає гострих симптомів. Але саме вона найчастіше запускає системні порушення в організмі й призводить до серцево-судинних та метаболічних ускладнень.

Чому виникає цукровий діабет і чи завжди він пов’язаний із способом життя?

Цукровий діабет – це не одне захворювання, а група різних станів із різними причинами і механізмами розвитку. Традиційно ми говоримо про два основні типи.

Перший тип – це автоімунне захворювання, коли імунна система руйнує клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Найчастіше він виникає у дітей та молодих людей і потребує пожиттєвої інсулінотерапії. Це завжди випробування для пацієнта і всієї родини, бо змінює життя повністю.

Другий тип – це цукровий діабет, який довгий час називали “інсулінонезалежним”. Він розвивається поступово і часто пов’язаний із способом життя, надмірною вагою, генетичною схильністю та віком. З часом організм усе одно може перейти до стадії, коли інсулін уже потрібен.

Але сьогодні ми розуміємо, що класифікація значно ширша. Є, наприклад, повільно прогресуючий автоімунний діабет у дорослих – він може спочатку нагадувати другий тип, але має інший механізм розвитку. Є діабет у дітей і підлітків, який не завжди відповідає класичним уявленням про перший тип.

Також існує так званий “панкреатогенний” діабет. Він виникає після операцій або значного ураження підшлункової залози, коли зменшується її функціонуюча частина. Тобто цукровий діабет сьогодні – це набагато складніше поняття, ніж просто “перший” і “другий” тип.

Чи справді вживання вуглеводів, таких як цукор, хліб чи картопля, напряму призводить до набору ваги і розвитку діабету?

Стосовно цукру і вуглеводів: вони самі по собі не є проблемою. До них належать не лише цукор, а й білий хліб, картопля, рис, манка, кукурудзяні пластівці – це все джерела вуглеводів, які організм перетворює на глюкозу.

Глюкоза – це, по суті, наше “паливо”, енергія, без якої ми не можемо жити. Але важливо, як ми її використовуємо. Якщо людина споживає вуглеводи і не витрачає енергію – наприклад, поїла і одразу сідає за комп’ютер замість руху чи фізичної активності, надлишок енергії починає накопичуватися.

З часом це призводить до збільшення маси тіла, зокрема абдомінального жиру, тобто жиру в ділянці живота. І саме цей жир є найбільш метаболічно активним і небезпечним. Він сприяє розвитку інсулінорезистентності – стану, коли інсулін виробляється, інколи навіть у підвищених кількостях, але організм реагує на нього гірше. У результаті глюкоза гірше засвоюється і її рівень у крові підвищується.

Як проявляється цукровий діабет, чи можна розпізнати його на ранніх стадіях і кому варто регулярно проходити обстеження?

Цукровий діабет 2 типу часто розвивається непомітно, і саме в цьому полягає його головна небезпека. У багатьох випадках його виявляють випадково – під час профілактичних аналізів або обстежень з іншого приводу. Людина може роками жити з підвищеним рівнем глюкози в крові та не відчувати виражених симптомів.

Це відбувається тому, що рівень цукру зазвичай зростає поступово, а організм певною мірою адаптується до цих змін. Саме тому на ранніх стадіях самопочуття може залишатися цілком задовільним.

Водночас існують симптоми, які не варто ігнорувати. Насамперед це постійна сухість у роті, сильна спрага та часте сечовипускання, особливо вночі. Якщо людина регулярно прокидається кілька разів за ніч через потребу відвідати туалет, варто перевірити рівень глюкози в крові.

На відміну від діабету 2 типу, цукровий діабет 1 типу зазвичай розвивається швидко. Для нього характерні різка втрата ваги, виражена спрага, слабкість і швидке погіршення загального стану.

Особливу увагу до профілактичних обстежень варто приділяти людям із надмірною вагою, а також особам середнього та старшого віку. Навіть за відсутності скарг їм рекомендовано регулярно контролювати показники вуглеводного обміну.

Обстеження зазвичай починають з аналізу крові на глюкозу натще. Важливо розуміти, що діагноз не встановлюють за одним результатом – підвищений показник необхідно підтвердити повторним лабораторним дослідженням. Також слід пам’ятати, що глюкометр призначений насамперед для самоконтролю, а не для встановлення діагнозу.

Одним із найінформативніших досліджень є аналіз на глікований гемоглобін. Він показує середній рівень глюкози в крові за останні два-три місяці та дозволяє виявити порушення вуглеводного обміну навіть тоді, коли показники глюкози натще ще залишаються в межах норми. Саме тому людям із факторами ризику важливо періодично контролювати не лише рівень глюкози натще, а й глікований гемоглобін.

Чи справді цукровий діабет «молодшає» і все частіше зустрічається серед молодих людей?

Так, цукровий діабет 2 типу справді молодшає. Якщо ще 20–30 років тому переважну більшість пацієнтів становили люди віком 60–70 років, то сьогодні дедалі частіше цей діагноз встановлюють у 30–40 років, а іноді й раніше.

Головна причина такої тенденції – зміна способу життя. Насамперед це надмірна вага та ожиріння, які є одним із ключових факторів ризику розвитку діабету 2 типу.

Важливу роль відіграють і харчові звички. Багато людей пропускають повноцінний сніданок, обмежуючись кавою та перекусом, протягом дня харчуються нерегулярно або віддають перевагу фастфуду. Їжа часто відходить на другий план, а основний прийом їжі переноситься на пізній вечір.

У результаті людина приходить додому голодною, переїдає перед сном, споживає надлишок калорій і поступово набирає вагу. .

Саме тому сьогодні ми все частіше бачимо діабет 2 типу у пацієнтів молодого та середнього віку. Це наслідок не лише генетики, а й способу життя, який суттєво змінився за останні десятиліття.

Якщо б ви могли змінити лише одну звичку українців, щоб зменшити кількість випадків діабету, що б це було?

Не переїдати і більше рухатися. Сучасний спосіб життя часто сприяє набору ваги: нерегулярне харчування, перекуси на ходу, фастфуд, малорухлива робота та недостатня фізична активність. У результаті організм отримує більше енергії, ніж використовує.

Тому найпростіша й водночас найефективніша рекомендація – контролювати харчування, уникати переїдання та щодня знаходити час для руху. Навіть регулярна ходьба, помірні фізичні навантаження та підтримання здорової маси тіла суттєво знижують ризик розвитку цукрового діабету.

Чи може штучний інтелект колись замінити ендокринолога?

На мою думку, ні. Штучний інтелект може стати потужним помічником лікаря, але навряд чи повністю його замінить.

Сучасна медицина значною мірою базується на клінічних рекомендаціях і протоколах, тому ШІ справді дуже корисний. Він здатний швидко аналізувати великі обсяги інформації, враховувати сучасні рекомендації та пропонувати можливі варіанти діагностики чи лікування.

Але медицина – це не лише аналізи, цифри й протоколи. Лікар працює з людиною, враховуючи її спосіб життя, супутні захворювання, психологічні особливості та багато інших факторів, які неможливо повністю описати алгоритмами.

Штучний інтелект може підказувати рішення, але відповідальність за них завжди залишається за лікарем. Тому майбутнє я бачу не в заміні лікарів, а в ефективній співпраці людини й технологій.