Євромайдан у Львові. Як це було (ФОТО)

21 листопада минуло 365 днів з початку створення Євромайдану у Києві та Львові. І сьогодні саме час оглянутися назад і пригадати з чого все починалось і який ми маємо результат

21 листопада.

Ввечері, 50 львів’ян зібрались на майдан біля пам’ятника Тараса Шевченка. Упродовж ночі вони протестували проти дій уряду і скандували: «Україна у Європі», фотографувались і закликали львів’ян підтримати киян.

22 листопада

Студенти відкликнулись на заклик і уже в обід на площі перед Львівською ОДА розгортають прапор ЄС і йдуть з ним по всьому місту.

«Влада свій вибір зробила, тепер – слово за нами! Покажи, що тобі не байдуже! Вийди на вулицю і стань солідарним з тими, хто підтримує європейське майбутнє України вже сьогодні», - такими словами закликали львів’ян вийти на протест у соціальних мережах.

23 листопада.

В ніч з 22 на 23 листопада у центрі міста, активісти Львівського Євромайдану встановили вісім маленьких наметів з прапорами ЄС. Ще ніхто не знав, що намети активістів стоятимуть аж до весни.

Тим часом, у цей день львів’яни уже почали виїжджати до Києва. Від ранку на телефон гарячої лінії Координаційного штабу Львівської обласної ради надійшло 20 дзвінків.  У 17 випадках громадяни цікавились, як і коли можна буде виїхати до Києва.

24 листопада. Неділя.

Кількість студентів зростала. Спочатку повідомлялося про 4-6 тис. людей. За даними ж організаторів, на мітингу були присутні понад 22 тис. осіб.

Згодом небайдужі мешканці організували у Львові перший автопробіг на підтримку вступу України в ЄС.

25 листопада

О 12:00 розпочався студентський зрив, молодь пішла на мітинг,  о 14:00 був оголошений загальний страйк. А о 16:00 — пікет під ЛОДА за відставку губернатора Львівщини Олега Сала. В четвертий день Євромайдану, аби вгамувати студентів їм погрожували виключенням з університету. Але на це ніхто не зважав.

26 листопада. Вівторок.

Студенти, пенсіонери, школярі та ті кого відпустили з роботи йдуть не додому, а на майдан, щоб засвідчити і висловити свою позицію щодо євроінтеграції України. Їх не зупиняє навіть холод і сніг. Львів'яни обнімаються, фотографуються, співають українських пісень. І творять за їхніми словами, історію.

27 листопада. Середа.

З’явились перші повідомленні про те, що ДАІ не випускає з Львов автобуси з мітингувальниками. А у Львові запрацював  пункт обігріву для учасників Євромайдану.

28 листопада.

Минув тиждень. Львівські студенти заявили: у випадку  непідписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, студенти львівського Євромайдану вимагатимуть відставки уряду та імпічменту Президента.

29 листопада

У Львові відбувся живий євроланцюг Україна-Європа в якому взяли участь навіть дітлахи, що ходили до садочка. В той ж день у Києві відбуваються перші сутички.

« Я була там у Києві. Було дійсно страшно. Ми не розуміли, що робиться. То був беркут, то пішов. Але передчуття було погане. Тоді я у фейсбуці закликали своїх друзів їхати до Києва бо «Беркуту» стає все більше і не помилилась», - розповідає львів’янка, Юлія.

30 листопада. Перша кров.

У суботу 30 листопада о 4:00 на Майдан Незалежності повернувся «Беркут», який увечері покинув площу. Побоїще виявилося дійсно жорстоким - міліція застосувала вибухові пакети, скидала людей з постаменту Незалежності, била ногами і кийками лежачих. Притулком для тих, хто зміг втекти, став Михайлівський собор . Приблизно о 10 ранку 30 -го листопада в ньому налічувалося до сотні, в основному, поранених активістів. Серед них були і львів’яни.

«Пам’ятаю, як я вранці прокинувся вдома. Увімкнув фейсбук, а там фотографії побитих людей, жорстокі відео, як беркут доганяв мирних протестувальників. З того часу ми змінились. Львів’яни змінились. Поїхати в Київ більше не означало з’їздити в гості, а означало взяти участь у революції», - каже Михайло.

Люди не знали, що робити. І були налякані. Щоб львів’яни не хвилювались, мер Львова попередив організаторів можливого побоїща коротко та лаконічно: «у Львові вийде все місто».

А уже вночі ночі на львівському Євромайдані по-черзі чергували чоловіки. Активісти бояться повтору київського побоїща

Були ще кілька днів в історії України, які не залишали мешканців Львова байдужими.

22 січня спецназівці почали несистемно застосовувати бойові патрони , призначені для пробивання двигунів авто (МВС Захарченко спростовувала цю версію) . В результаті вбито 2 людини: Михайло Жизневский та Сергій Нігоян . Вранці того ж дня міліція зробила спробу штурму на вулиці Грушевського. Щоб перешкоджати наступу «Беркута» , мітингувальники запалили покришки , які виявилися надійним вогненним щитом. Покришки стали одним із символів силового протесту.

Реакцією на події в Києві 23 січня львівські мітингарі захопили Львівську обласну державну адміністрацію. А 24 січня облаштували метрові барикади. Всередині урядової будівлі облаштували польову кухню кухню та штаб. Активісти сказали, що стоятимуть до того часу, поки не переможуть чинну владу. І дотримали слова.

А тим часом барикади і Євромайдан стали улюбленим місцем і для весільних фотосесій.

У квітні Євромайдан переформували на максимальний спротив окупації території України Російською Федерацією та протидію тероризму. У місті розібрали наметове містечко та сцену.

Але криваві побоїща, революція, смерть Небесної Сотні, серед яких і багато львів’ян, назавжди вкоренилась у свідомість львів’ян. Учора у Львові відзначили річницю Євромайдану. Люди кажуть, досі не можуть спокійно згадувати про те, що відбувалось у Києві.

"Коли я згадую про ті смерті, про ту кров, сльози навертаються на очі. Ми ще довго не зможемо забути жорстокість системи та режиму і більше не дамо так з собою поводитись", - розповідає львів’янка Олександра. 

За словами мера Львова ми живемо в історичний момент, коли будується наша держава.

«Вона будується дуже важко, дуже складно. Народжується в муках. Але вона є і буде. Держава не надається і не передається. Вона відвойовується у важкій боротьбі, яка триває до сьогодні», – вважає Андрій Садовий.

І справді, держава відвойовується у важкій боротьбі. Цю боротьбу ми розпочали 21 листопада 2013 року. Вона триває і дотепер, але вже маємо результати:

Ще рік тому більшість львів’яни  добровільно б не дали 100 гривень на підтримку армії.

Ще рік тому не знали, що більше не побачимо по телевізору комуністів в Раді

Ще рік тому ми зовсім не зважали на штрих-код товару і нам було байдуже з Росії він чи ні. 

Ще рік тому ми б сміялись, почувши, що львів’яни їздитимуть на екскурсію в Межигір’я

Ще рік тому, ми навіть не уявляли, що ціле місто шукатиме вбивць 26-річного міліціонера і допоможе правоохоронцям їх затримати.

Ще рік тому, львів’яни б привселюдно не говорили про хабарництво в університетах

Ще рік тому, волонтерство у Львові асоціювалось лише з довкілля, а тепер волонтерство - це допомога армії

Ще рік тому, ми не уявляли, що розказуватимемо про наші проблеми начальнику райвідділа міліції у фейсбуці.

Ще рік тому, нас усіх переконували: отримати водійські права без взятки нереально.

Ще рік тому… ми не знали, на що ми здатні і як можемо змінити Україну, проживаючи у Львові.