Найдовша вулиця Львова: цікаві факти про 9-кілометрову артерію міста

Коли мова заходить про головні магістралі Львова, більшість містян та туристів одразу згадують Городоцьку. Вона гамірна, історична та стратегічно важлива. Проте в карті міста затаївся справжній рекордсмен, який часто залишається в тіні своєї «конкурентки». Мова йде про вулицю Зелену. Якщо Городоцька простягається приблизно на 8 кілометрів, а Стрийська — на 7,5 км, то Зелена впевнено тримає першість, сягаючи майже 9 кілометрів у довжину (аж до Об’їзної дороги).

Це не просто асфальтована стрічка, що з’єднує центр із околицями. Це живий літопис, що бере свій початок ще у XVI столітті.

Від «Влоського мосту» до сучасної назви

Історія Зеленої почалася у 1544 році. Тоді її знали як Влоський міст або Влоську дорогу. Назва була пов’язана з вихідцями з Валахії (сучасної Румунії), які користувалися цим шляхом. Проте природа взяла своє: оскільки шлях пролягав крізь густі гаї та мальовничі пагорби, народна назва «Зелена» (Zielona) почала витісняти офіційну вже на початку XVIII століття.

За свою історію вулиця змінила вісім назв. Австрійці називали її Grünen Straße, поляки — Zielona, а в часи Другої світової війни вона встигла побути частиною імені польського генерала Розвадовського та німецькою Grünestrasse. Цікаво, що з 1944 року назва вулиці жодного разу не змінювалася — рідкісний випадок для Львова.

Аристократичне минуле та промисловий «бум»

У XIX столітті Зелена була престижною «заміською» зоною. Тут будували свої розкішні резиденції найбагатші шляхетні родини: Замойські, Яблоновські, Руссоцькі. Деякі з цих палаців збереглися й донині, нагадуючи про колишню велич вулиці.

З початком XX століття характер магістралі змінився. На зміну вельможам прийшов «середній клас» — лікарі, вчителі, чиновники. Саме тоді Зеленою побігли перші трамваї (легендарний маршрут №3), які згодом, у 1963 році, поступилися місцем тролейбусам. Разом із людьми на вулицю прийшов і капітал: тут відкривалися цегельні та меблеві фабрики, що згодом переросли у великий Сихівський промисловий вузол.

Сакральні та спортивні перлини

Вулиця Зелена багата на архітектурні контрасти.

• Храм святої Урсули (буд. 11Б): Цей костел, збудований наприкінці XVII століття за проєктом нідерландця Тильмана ван Гамерена, бачив зміну епох: від домініканського монастиря до лютеранської громади та радянського складу платівок «Мелодія». Сьогодні він знову служить вірянам.

• Палац спорту «Динамо» (буд. 59): Мало хто знає, що у 1911 році тут відкрили «Скейтінґ-рінґ» — палац для катання на роликах. Хоча тодішні львів’яни не надто оцінили цей вид спорту, будівля зберегла спортивне призначення до сьогодні.

• Стадіон «Україна»: Розташований у серці Снопківського парку, цей стадіон (колишня «Дружба») є справжнім місцем сили для футбольних фанатів. Сам парк, закладений у 1955 році на місці колишніх глиняних кар'єрів, сьогодні є «легенями» вулиці.

Освіта та культура

Будинки №8 та №10 на початку вулиці також мають свою історію. Колись там діяла жіноча професійна школа та відомий ресторан Берльштайна. Сьогодні ж у цих стінах виховуються нові таланти — тут розташована відома музична школа-інтернат.

Вулиця Зелена - це Львів у мініатюрі. Тут палаци шляхти межують із цегляними заводами, а стародавні костели - зі сучасними стадіонами. Проходячи її 9 кілометрів, можна побачити, як місто трансформувалося з ремісничого осередку XVI століття в індустріальний та спортивний центр сучасності