Антон Петрівський про напад на ТЦК у Львові: «Сказали порушникам зібратися докупи на певну годину і провели з ними бесіду»

Обійшлися без рук, виховної бесіди вистачило

Пане Антоне, на ваше відео реакція була теж дуже бурхлива і багато користувачів дякували як за акт справедливості. Як довго і як саме шукали «героїв»?

Розшуки почалися з того ж вечора, коли відбулося заворушення. Я опублікував допис з проханням про допомогу до всіх, хто може підказати, де знайти тих чортів, які стрибали на машинах. Виставив скрін з відео і наступного дня вийшли на малолітніх учасників нападу. Можна сказати, своїми районними каналами, бо Львів – то таке велике село і через три рукостискання всі один одного знають. Сказали їм зібралися докупи на певну годину і провели з ними інформаційно-роз’яснювальну бесіду. Після цього вони перепросили.

В соцмережах впевнені, що фігурантам на відео трохи і фізично дісталось, бо виглядали переляканими – значно менш впевнено, скажімо так, ніж коли стрибали по машинах.

Коли перед ними постали 30 бородатих ветеранів (деякі на протезах, але видно, що в дуже хорошій фізичній формі), то поведінка відразу змінилася. Ветерани, які нічого не бояться, бо пройшли пекло війни – а там всі були такі, які пройшли бої – це трохи інше, ніж кілька військових ТЦК, які не могли дозволити собі відповідно спілкуватися з нападниками.

Фото: Антон Петрівський Один з нападників на військових

А той стрибун-військовий, що у відпустці – як пояснював свою агресію і дії?

Він – колишній злочинець. До повномасштабки притягувався до відповідальності за крадіжки і за інформацією, яку маємо, пішов у СЗЧ. Інший військовий, над яким у п’ятницю вже був суд (вдарив поліцейського) – теж в СЗЧ. Обидва – порушники закону, тож пазли складаються, чому вони так діяли.

Яка роль тренера з тайського боксу Романа Удута? У соцмережах активно обговорюють – чи він брав участь в бійці як провокатор, чи тітушка на боці ТЦК. Що було насправді?

Не розбирався в історії з Удутом, бо точно знаю, що причиною заворушень був не він, а затримання порушника військового обліку. Якого друзі вирішили відбити у ТЦК. Участь Удута – вже інша частина питання. Для мене первинно важливе – не допускати такі масові заворушення під час війни проти підрозділів української армії. А щодо участі Удута, проблем всередині цього підрозділу – на те є компетентні органи, щоб розбиратися з ними.

Замало державної пропаганди і реальних покарань

Чому цього разу ветеранська спільнота вирішила втрутитися? Бо це вже не перший такий кричущий випадок протидії ТЦК у Львові.

Ветеранська спільнота по таких випадках – нападів на військових, образ військових – ще з часів АТО постійно працювала. Коли дізнавались, що якогось військового образили, принизили, завжди реагували. Просто зараз більшість ветеранів АТО у війську і складно реагувати належно на кожен такий випадок. Мені «пощастило», що остання ця подія припала на час моєї відпустки і я активно взяв участь. А коли я на службі, не завжди можу. Але намагаємося навіть дистанційно реагувати – комунікуємо з правоохоронцями і органами державної влади, щоб докладали зусилля. Просто це не завжди в публічному просторі.

Тут дві складові. Не перший рік відбуваються інформаційно-психологічні атаки на українську армію з дискредитацією найвразливіших її точок, а саме ТЦК. РФ постійно підігріває негативні настрої в суспільстві і в головах деякої частини молоді відклалось, що ТЦК – це зло. А другий важливий аспект – хайп і стадний інстинкт. Багато учасників заворушення дізналися з чатів, що он там – двіж проти ТЦК, і всі повивалювали на вулицю. Деякі з них, кажуть, були напідпитку і стадний інстинкт завів їх у «заваруху», яку просто розмовами вже неможливо було вгамувати.

Фото: Офіс генерального прокурора в Telegram. Напад на ТЦК у Львові

Це не тільки молоді стосується, в масах давно якесь роздвоєння: шанують «сонечок», особливо полеглих, і «не розуміють», звідки вони у війську беруться. Мені здається, певному прошарку вигідно це не розуміти і мати собі пояснення власного небажання йти в Сили оборони.

А ще люди й не здогадуються, що часто ті, кого мобілізували примусово, через певний час у війську самі починають ненавидіти ухилянтів. Треба просто потрапити в армію, щоб побачити, скільки там є можливостей і усвідомити, навіщо потрібна мобілізація. Це треба пояснювати суспільству, щоб не було вибіркового шанування української армії.

Фото: скрин з відео. Публічні вибачення учасників нападу на військових ТЦК у Львові

Можна якось цю ситуацію переломити? Якщо політичної волі публічно стати за цих людей (ТЦК) і взяти на себе відповідальність за мобілізацію не спостерігається ні у вищого керівництва, ні нижче. Популізм перемагає і нікому сказати людям правду в очі, що ТЦК виконують надважливі для держави завдання і взагалі однострій і пальцем чіпати не можна. До слова, чи розшукують ще того молодика, який стягував форму з військового?

Шукаємо, так. Під контролем ця ситуація. Неможливо оминати той факт, що практично всі представники влади й опозиції бояться іміджевих втрат і не хочуть ухвалювати непопулярних рішень. А без непопулярних змін в чинному законодавстві ситуація не зміниться. Обов’язково треба внести зміни до кримінального кодексу і збільшити міру покарання за напади на військових. Поліцейський – захищений: за напад на нього – кримінал і в тюрму. А за напад на військового такого не передбачено, і це проблема.