12 міфів про здоров'я дитини: лікарі дитячої поліклініки «Веселка» допомагають розвіяти найпоширеніші страхи батьків

Тривоги мами і тата за дитину закономірні. Особливо, якщо це стосується таких важливих сфер, як здоров’я малюка та його безпека. Маса суперечливої інформації, до якої сучасні батьки мають доступ через інтернет, лише посилює страхи: розібратися у цьому вирі різноманітних і часто суперечливих тверджень складно. Очевидно, слід знайти дійсно перевірене фахове джерело. Тому ми звернулися до лікарів дитячої поліклініки «Веселка» та попросили їх розвіяти найпоширеніші страхи батьків та міфи про здоров’я дітей.

У нашому черговому матеріалі педіатри дитячої поліклініки «Веселка» Оксана Головчак, Марина Шамановська, Павло Костюк та завідувачка відділення Євгенія Іваник детально розглянули міфи про здоров’я дитини, які найчастіше викликають страх у батьків. 

Міф 1. Дитина відвідує садок і постійно хворіє, тому їй слід пити імуномодулятори та вітаміни.

Часті випадки вірусних інфекцій у дитини, яка почала відвідувати дитячий колектив, не свідчать про її слабкий імунітет. Власне, хвороби є нормальним процесом формування імунної системи. Справа в тому, що у малюків до 5 років секреторний імуноглобулін (особливий тип антитіл, тобто захисних клітин, які відповідають за захист слизових оболонок) виробляється у недостатній кількості, тож місцевий імунітет у них ще недостатньо розвинений. Саме тому дітки цього віку частіше хворіють.

«Дітям взагалі дуже рідко потрібні імуномодулятори. Згідно з міжнародними протоколами, ці препарати можна застосовувати лише при певних важких станах, до яких належать аутоімунні захворювання, СНІД, онкологія та трансплантація органів. І це дуже обмежений перелік лікарських засобів, — пояснює педіатр дитячої поліклініки «Веселка» Оксана Головчак. — У список імуномодуляторів, звісно, не входять численні бади та гомеопатичні препарати, яких зараз багато на ринку і які нібито можуть впливати на формування імунітету. Вони не лише недієві та ведуть до непотрібних витрат, але й можуть бути шкідливими, оскільки часто викликають алергічні реакції».

Міф 2. Зелені сопельки небезпечні, для їх лікування потрібні антибіотики

Зелені виділення з носика не є стовідсотковою ознакою бактеріального інфекційного процесу і не можуть бути приводом давати дитині антибактеріальні препарати. Якщо вони супроводжуються повторним підвищенням температури тіла, головними болями, загальним погіршенням стану, дуже важливо показати дитину педіатру, а не призначати антибіотики самостійно. Лише лікар має право призначити антибіотик після обстеження малюка.

Невиправдане використання антибіотиків призводить до вироблення резистентності (стійкості) бактерій до цих препаратів, а значить, вони не зможуть допомогти, коли це дійсно буде необхідно.

Міф 3. Кашель — це завжди ускладнення хвороби

Кашель — це природний рефлекс, завдяки якому з дихальної системи виводиться слиз, який організм продукує у процесі боротьби з вірусами та бактеріями. Він не обов'язково означає, що хвороба прогресує. Цілком імовірно, що організм таким чином намагається вивести слиз, який стікає з носової порожнини по стінці глотки.

«Тому не варто відразу лікувати кашель специфічними засобами. Краще поспостерігати кілька днів за станом дитини, продовжуючи давати їй багато пити, зволожувати повітря у кімнаті та піднімати голову малюка трохи вище, ніж зазвичай, під час сну. Та якщо кашель довго не проходить або посилився і водночас посилилися інші симптоми застуди, зокрема підвищилась температура тіла, не зволікаючи, звертайтеся до педіатра. В ідеалі бажано бути постійно на зв’язку зі своїм педіатром», — звертає увагу педіатр дитячої поліклініки «Веселка» Павло Костюк.

Міф 4. Якщо дитина кашляє, проблема точно з легенями

 «У нас завжди кашель опускається в бронхи», «Бронхи — наше слабке місце», «Ми дуже боїмося запалення легень»… Такі фрази від стурбованих матусь чув кожен педіатр. Але повторимо: поява кашлю не свідчить про ускладнення, зокрема, про проблеми з бронхами чи легенями. Навіть навпаки, найчастіше кашель у дітей вказує на запалення верхніх дихальних шляхів (а бронхи і легені належать до нижніх).

Визначити причину кашлю може тільки лікар. Якщо під час обстеження дитини фонендоскопом він чує певного типу хрипи чи ослаблене дихання, то призначає додаткові обстеження, які підтверджують чи спростовують діагноз «бронхіт» чи «пневмонія». Тоді лікар починає лікування за протоколом.

Міф 5. Кашель слід зупинити будь-яким способом

Лікувати потрібно не симптом, а його причину — пневмонію, бронхіт, бронхіальну обструкцію (порушення прохідності бронхів), астму тощо. Як минуть вони, то й кашель мине сам. Якщо ж ідеться про звичайну застуду, лікувати тут загалом нічого. Полегшити стан дитини допоможуть комфортна температура в кімнаті, рясне пиття, нормальний рівень вологості, часте провітрювання…

Якщо у дитини нежить, можна промивати ніс фізіологічним розчином або розчином морської солі, щоб розрідити слиз і допомогти організму виводити його назовні, а разом з ним «вимивати» й інфекцію.

Міф 6. Сиропи від кашлю допомагають позбавитись від цього симптому

Як би дивно це не звучало, але більшість сиропів від кашлю насправді його не лікують. Справа в тому, що такі сиропи поділяються на три види: муколітичні — розріджують мокроту, не збільшуючи її обсяг (впливають лише на якість слизу); відхаркувальні — стимулюють перистальтику (скорочення) бронхів завдяки підвищенню обсягу мокротиння внаслідок збільшення кількості рідини в ній; протикашльові — знижують збудження рецепторів або активність кашльового центру в головному мозку.

Тобто муколітичні та відхаркувальні сиропи сприяють появі більшої кількості мокроти, а це шкодить діткам до 6 років, які не можуть її викашляти. У такому випадку кашель посилюється і може тривати кілька тижнів. Протикашльові ж ліки пригнічують кашльовий рефлекс, тож дитина перестає кашляти, і виведення мокроти з органів дихання погіршується або припиняється зовсім, що заважає одужанню.

«Дітям до 6 років у жодному разі не можна давати будь-які безрецептурні сиропи та інші ліки від кашлю, бо немає доказів, що вони справді полегшують стан хворого. Вони взагалі не схвалені для лікування кашлю у дітей раннього віку», — пояснює педіатр дитячої поліклініки «Веселка» Марина Шамановська.

Міф 7. Парові інгаляції — найкраще лікування кашлю 

Саме зараз час згадати про улюблений спосіб лікування наших бабусь — подихати над картоплею. Та насправді вдихання пари, як і парові інгаляції, небезпечне для дітей, бо може викликати опіки дихальних шляхів чи/та обличчя.

«Що стосується небулайзера, то інгаляції за його допомогою мають призначатися виключно лікарем. Це прилад, який перетворює розчин лікарського засобу на хмарку туману і транспортує його у нижні дихальні відділи (бронхи, легені). Але для цього придатні лише певні препарати, що пристосовані для небулайзерів. Використовувати будь-які не призначені лікарем розчини може бути небезпечно для дитини», — пояснює педіатр, завідувач відділення дитячої поліклініки «Веселка» Євгенія Іваник.

Міф 8. Після одужання звертатися до лікаря необов’язково

Це небезпечне твердження. Навіть якщо дитина почувається добре, у неї нормальна температура і відсутні симптоми застуди, окрім періодичного кашлю, все одно треба прийти на повторний візит до лікаря. «Те, що батьки вважають залишковим покашлюванням, може виявитися симптомом іншої хвороби. Найпоширенішою його причиною є постназальный синдром (постійне стікання слизу по задній стінці носоглотки), його ще називають «синдром кашлю верхніх дихальних шляхів». Проте тривалий кашель також може бути викликаний астмою, бактеріальним бронхітом, гастроезофагеальним рефлюксним синдромом (закидання вмісту шлунку у стравохід) тощо. Визначити характер кашлю і необхідність продовження лікування може тільки лікар», — зазначає педіатр дитячої поліклініки «Веселка» Оксана Головчак

Звісно, як ми вже писали, кашель дитини — ще не привід бити на сполох, але і відпускати все на самоплив не треба. Спостерігайте за самопочуттям дитини і у разі появи нових симптомів чи посилення кашлю звертайтеся до педіатра.

Міф 9. Слід уникати щеплень, бо вони непотрібні чи небезпечні для малої дитини

На сьогоднішній день щеплення — єдиний науково доведений ефективний спосіб специфічної імунопрофілактики цілого ряду небезпечних інфекційних хвороб, для яких не існує специфічного лікування, а вони при цьому можуть мати дуже важкий перебіг, призводити до тяжких ускладнень та нести ризики для життя. Крім того, вони небезпечні своєю непрогнозованістю — ніхто не може сказати, яким буде перебіг хвороби у конкретної дитини.

Усі інші методи захисту, наприклад, гігієнічні заходи, соціальна дистанція, носіння масок не є специфічними, не стосуються конкретної хвороби та не є на 100% ефективними.

Крім того, серед батьків побутує думка, що чимало щеплень втратили актуальність через те, що певні хвороби вже зникли чи не розповсюджені у нашій країні. Проте, на жаль, бачимо, що в Україні періодично фіксують випадки дифтерії, кашлюка, кору тощо, незважаючи на те, що вони нібито подолані. Низький рівень вакцинації дітей призводить до «відродження» цих небезпечних хвороб.

«Що стосується ризиків, то антибіотики, нестероїдні протизапальні, протигрибкові засоби, які використовуються при лікуванні, несуть значно більше шкоди. Зокрема, ризик анафілактичної реакції на ці ліки у сотні чи навіть тисячі разів вищий, ніж на щеплення. Абсолютних протипоказань для щеплення дуже мало, більшість дітей можуть бути вакциновані задля профілактики специфічних та мало- чи невиліковних хвороб. Але якщо у дитини була важка алергічна реакція на попередню дозу вакцини, лікар робить про це відповідний запис, і рішення про подальші дії будуть прийматися з урахуванням цих даних», — наголошує педіатр дитячої поліклініки «Веселка» Павло Костюк.

Міф 10. Скреготіння зубами — ознака наявності в організмі гельмінтів

Насправді цей симптом свідчить тільки про підвищену нервову збудливість дитини, можливо, в результаті перенесеного стресу або сильного психологічного перевантаження.

Але є такі паразити, як гострики, самка яких відкладає яйця у складках прямої кишки, що супроводжується сильним свербінням. Це відбувається циклічно, але завжди у вечірні години. Тому в цей час діти погано сплять, дратуються та розчухують цю ділянку. Ці симптоми — привід відвідати педіатра та обстежитись та ентеробіоз (глистяну інвазію, що спричиняється гостриками).

Міф 11.  Усім дітям раз чи двічі на рік треба давати протигельмінтні препарати

Всесвітня організація охорони здоров’я справді рекомендує проводити профілактику гельмінтів антигельмінтними препаратами, але це стосується лише ендемічних зон, до яких входять деякі східні країни, жителі яких постійно вживають сиру рибу, та країни Африки, де немає доступу до чистої питної води. На щастя, ми не належимо до країн з дуже високим рівнем зараження гельмінтами, тому прийом антиглистних препаратів у нас проводиться тільки за показаннями за наявності відповідного діагнозу.

Міф 12. Якщо у дитини холодні кінцівки при підвищеній температурі, треба дати їй но-шпу

Но-шпа — не жарознижувальний препарат, а спазмолітик, який впливає на гладку мускулатуру кишківника і жовчовивідних шляхів, але не діє на кровоносні судини, про що зазначено і в інструкції. Тому вона не здатна знімати спазми в кінцівках.

Крім того, варто зазначити, що холодні кінцівки не є загрозливою ознакою. Просто у одних дітей при лихоманці кінцівки стають холодними, а у інших — ні. Це така особливість організму. Але треба розуміти, що у тих дітей, у яких кінцівки холодні, температура знижується повільніше.

У будь-якому випадку, важливо порахувати дозу жарознижувальних препаратів, враховуючи вагу дитини. Одноразова доза ібупрофену — 10 мг/кг, а парацетамолу — 15 мг кг.

«Ми часто чуємо від батьків та читаємо у коментарях аргументи на кшталт «А нам допомагає!», «Ми лиш но-шпою і рятуємось», — каже педіатр дитячої поліклініки «Веселка» Оксана Головчак. — Наша пропозиція така: спробуйте без но-шпи, і ви здивуєтесь, що й без неї все буде нормально».

У будь-якій тривожній ситуації батькам варто звертатися до фахівців. Пам’ятайте, що самолікування може бути шкідливе для здоров’я.

Не можна сказати, що виховувати дитину легко й просто. Батькам важливо пам'ятати, що здоров'я малюка залежить від багатьох речей. Важливі й харчування, і навколишні умови, і спостереження за розвитком. Численні ресурси та форуми матусь в інтернеті — нескінченне джерело порад з будь-яких питання. І серед масиву інформації можна зустріти не лише непрацюючі рекомендації, а й досить небезпечні. Тому не варто наосліп слідувати всьому почутому — краще перепитати у педіатра. Особливо, коли справа стосується вашого малюка. Завжди на зв'язку контакт-центр дитячої поліклініки «Веселка» за телефонами: +38 (067) 343 29 11 та +38 (050) 343 29 11.