Творчість від душі: у Львові представили роботи художника Павла Пузиря

Усі фото: 032.ua

4 серпня у Львові, у “Актовому залі Fredra.61” презентували персональну виставку художника з м. Кропивницький Павла Пузиря - “Підсвідомі .....ізми”.

Про це повідомляє кореспондент сайту 032.ua.

Добратися до виставкового залу непросто, але це цілком того вартує. На вулиці Зеленій, 20 є невеликий дворик, що веде до приміщень книжкової фабрики. Кілька коридорів, ще один дворик — і ви на місці, де твориться вільний мистецький простір.

Творчість Павла Пузиря вписується у цю площину, адже художник не обмежує себе рамками і формує власний стиль, який оцінюють на українських та міжнародних престижних виставках і конкурсах.

На львівській виставці експонується 20 робіт, які особисто представив митець. Звісно ж, ми не могли пропустити такої нагоди поспілкуватися із паном Павлом про мистецтво, враження від Львова та життя загалом.

(На фото: Павло Пузир біля картини “Зародження”, яка перемогла на багатьох міжнародних заходах)

- Це Ваш перший візит до Львова?

Так, це мій перший візит до Львова, а також перша виставка тут. Львів мені завжди здавався містом загадковим, через це я розіслав про себе прес-реліз і дивився, хто відгукнеться. Відгукнулася жіночка з державного музею, сказала, що у них все зайнято на 2-3 роки наперед, але побажала мені успіху і порекомендувала звертатися до молодих людей, тому що там більш вільно.

- І як Вам цей заклад?

Я не вперше у таких закладах, тому що я був у Одесі, у Києві... Знайомий із вільним простором, атмосферою вільного мислення.

- Чи давно Ви займаєтесь мистецтвом?

Уже вісім років. Інколи розумію, що чогось головнішого за мистецтво немає. Гроші — це якось так... Мистецтво сильніше, і воно керує людьми. Є дія і є реакція на якісь події. Наприклад, подорожчала вода: людина реагує або позитивно, або негативно. Це підсвідома реакція, захист своєї сім’ї і всього іншого. А мистецтво все-таки головніше. Те, що мистецтвом у нашій країні цікавиться всього лише 1% людей, я вважаю — це добре. У нас у Кропивницькому також збирається на виставки така кількість людей, яка потрібна — невелика.

- Тобто Ваша творчість — це реакція на суспільні події? Де Ви черпаєте натхнення?

Підсвідомість. Реакція також є. Можливо, інколи і читання. Взагалі, потрібно спіймати момент. Тому що інколи стоїш біля полотна і нічого не можеш зробити, просто бачиш, що будеш його псувати...

- Як довго Ви творили цю виставку і коли вперше виставили на публіку?

Зараз у Львові виставлені роботи, які не були представлені ніде. Зараз представлено 20 робіт, із них 8-9 не були представлені ні в Києві, ні у Кропивницькому. Є роботи, які виставлялися на багатьох виставках. Скажу, що виставка не створилася зразу. Є тут одна робота — з моїх перших, коли я тільки взяв пензля в руки і почав малювати, яку я нікому не передаю, не дарую, бо вважаю її однією з сильніших. Коли роботи йдуть від душі, то це дуже сильні роботи.

- У контексті Вашої виставки, що ж це за такі “...ізми”?

У нас було дуже багато напрямків у мистецтві, вони всі мають закінчення “-ізм”: постмодернізм, фовізм, дадаїзм, супрематизм,сюрреалізм, імпресіонізм — це все “-ізми”. Таких “-ізмів” дуже-дуже багато. І коли ти твориш своє мистецтво, ти розумієш, що у тебе також буде якийсь “-ізм”. Але я не хочу бути схожим на жоден із “-ізмів”, який уже існує, я хочу бути індивідуальним. У мене в мистецтві постійні експерименти. Вважаю, що деякі роботи у мене не торкаються жодного “-ізму”, які вже існували. Хто розбирається у мистецтві, ті можуть помітити, де я “скосив”. Коли ти твориш мистецтво, ти його ще й вивчаєш і я знаю, де я що міг вхопити, з якого напрямку це пішло. У принципі, “-ізми” - це дадаїзми (Сміється — авт.).

- Чи є якісь художники, які Вас надихають?

Так, один із найголовніших художників, якого я тримав у руках — це був Босх. Можливо, він мені дав щось таке... Після Босха мене потягнуло на інших митців і хотілося вивчати, вивчати, вивчати. “Матір’ю” мого мистецтва є “Сад земних насолод” Босха. Коли я це побачив, то просто не уявляв, як це взагалі людина могла передати.

- Як ставитесь до вуличного мистецтва? Графіті, мурали...

Я до будь-якого мистецтва ставлюся добре. До будь-якого, якщо це є мистецтво. Графіті — це супер. Будь-яке мистецтво — це супер.

- У центрі Львова, на Дорошенка хочуть зробити мурал на фасаді будинку. З цього приводу зібрали громадське обговорення — як має виглядати малюнок на 200 метрів квадратних. На Вашу думку, що би могло пасувати в центр Львова?

Індивідуальність. Гуляючи сьогодні по місту, я помітив, що місто індивідуальне і воно в кожну секунду творить якусь свою історію. У Кропивницькому такі самі проблеми: там обговорювали мурал, патріотизм і все інше. Я нікому ні про що не хочу сказати, але історія — вона є історія. А індивідуальність залишається індивідуальністю. Львів — це місто дуже індивідуальне, і не потрібно прив’язувати себе до якихось сіюсекундних історичних подій. Політика зміниться, історія, все поміняється. Через п’ять років ми будемо зовсім по-іншому дивитися на деякі проблеми, які зараз у нас ідуть в суспільстві. Головне — це індивідуальність. Якби я був у журі конкурсу, я б обрав індивідуальну роботу, яка би була від душі і не прив’язував би її нікуди. Мистецтво вічне.

Читайте також: Полотно на 200 м²: яким львів’яни бачать мурал на Дорошенка.

Львів відрізняється індивідуальністю. Я вперше у місті. Не буду приховувати, спочатку я не відчував нічого. Але коли ми провели 6 годин гуляючи по місту, я уже трошки відпочиваю і починаю бачити цю індивідуальність. Не потрібно бути схожими на Київ чи Хмельницький, Івано-Франківськ. Потрібно залишатися Львовом і робити своє.

- Якби Ви представляли для львів’ян своє місто, як би Ви його описали?

Спокійне. Хоча і у Львові я помітив спокій: яку людину щось не спитаєш, вона дає відповідь. Помітне тепло у людях. Якщо взяти Київ — це постійна гонка: той купив машину, ті відкрили фірму, ті летять кудись, спішать, метро... Не знаю... Києва я трошки побоююсь, бо там час дуже швидко летить. У Львові час іде спокійно, нема напруження.

По завершенню офіційної зустрічі, Павло Пузир подарував організаторам виставки свою картину “Підсвідомі ...ізми”, яка особливо сподобалась молодим поціновувачам мистецтва, а також два томи Томаса Манна. Митець зізнався, що йому ця книга до вподоби, але другий том він так і не осилив прочитати.

Слід додати, що із відкриттям “Підсвідомих ...ізмів” у “Fredra.61” відкрився ще один колоритний зал. Тепер місце для виставок виглядає дуже патріотично: жовтий і синій зали. Виставку можна оглянути до 18 серпня за адресою: “Актовий зал Fredra.61”, вул. Зелена, 20. Вхід вільний.

Актуальність
(0 оцінок)
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Актуальність
0/12
Автор
0/12
Якість матеріалу
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку