Любов Возняк: волонтерство – це моє дякую за те, що роблять бійці на передовій

Ми продовжуємо наш проект "Люди, які змінюють Львів" і сьогодні пропонуємо Вашій увазі  інтерв’ю із волонтером «Допоможи фронту» Любою Возняк. 

Коли в Україні розпочалися бойові дії, усі зрозуміли, що українських військових кинули напризволяще. Через неквапливість армійських бюрократів, які занадто довго вирішували чи треба взагалі купувати амуніцію, а якщо треба, то як і в кого, солдати гинули і довгий час не мали засобів захисту. Хлопці були без шкарпеток, без бронежилетів і шоломів. Врятували тисячі життів військових волонтери з усієї України. Вони увесь свій час посвятили допомозі тим, хто на лінії вогню захищає і оберігає наш спокій.

Серед таких людей і львів'янка, Любов Возняк, яка є волонтером громадської організації «Допоможи фронту».

Люба є матір'ю двох дітей. Як тільки починалося її волонтерство синочок був ще дуже маленький і коли спав у візочку в обідній час вона збирала необхідні речідля військових, які зараз на передовій. Потім Люба йшла на склад, разом із іншими волонтерами упаковувала все необхідне і відправляла на Схід. Як і тоді, так і зараз Любов часто не випускає телефон із рук. Увесь час говорить з бійцями, з'ясовує, як їм допомогти, перевіряє чи доставлено допомогу тощо. І так щодня, уже впродовж року, Люба Возняк змінює Львів та й життя тисячі захисників України.

З чого усе починалося, чи змінилися потреби бійців АТО та якої допомоги потребують наші захисники сьогодні, - читайте далі.

Чому і як Ви почали допомагати бійцям на Сході?

Коли в Україні розпочався Майдан було все зрозуміло. Я знала, що робити, як допомогти. Пригадую, тоді ми з чоловіком регулярно відправляли машини з дровами у Київ. А коли почалися воєнні дії на Сході України мені було дуже важко, я хотіла допомогти, але не знала як, та й майже ніхто не знав, що робити, і як буде далі в країні чи постраждає від цього Львів.

Одного разу, прочитала у соціальній мережі Facebook допис військового, який повідомив, що у бійців на передовій немає шкарпеток. І я подумала, що шкарпетки може принести кожен і сказала до свого чоловіка: «Все, в неділю йдемо до пам'ятника Королю Данилу, аби зібрати шкарпетки для військових». 

Він не заперечував, і підтримав мою ініціативу. Зізнаюся, тоді я думала, що тільки один раз прийду, зберу ті шкарпетки і відправлю бійцям на Схід. Але, вже під час першого разу, ми зібрали 120 пар шкарпеток і вирішили провести такий збір вдруге. Одного разу мені зателефонував Олег Радик і сказав: "пообіцяй, що стоятимеш там, допоки не закінчиться війна".

Вибирала такий час, щоб малюк спав і впродовж двох годин я збирала шкарпетки. Потім до моєї ініціативи долучилися й товаришки. Так, всі разом ми почали збирати для військових не тільки шкарпетки, а й засоби гігієни та інші речі. Згодом до Львова приїхав Сергій Глотов, який почав волонтерити у Львові і зібрав навколо себе невеличку команду. І коли я побачила, що у мене є більше речей ніж треба, то зконтактувалася з Уляною Дідич. Потім уже ми об'єдналися і почали працювати разом. В результаті цієї співпраці виникла громадська організація “Допоможи фронту”.


Як контактуєте з військовими, які зараз на передовій?
Ми розмовляємо з бійцями по мобільному телефону. Якщо чесно, я навіть не знаю звідки бійці знаходять номери наших мобільних телефонів. У моїй практиці, бувало й таке, що до мене телефонували 60-70 разів за день, бо військовим була дуже потрібна допомога. В такі дні я навіть не виходила з дому. Пригадую, якось йшла на кухню робити сніданок о 9 ранку, раптом мені телефонують і ось вже 12 година, а я продовжую з'ясовувати, як передати речі бійцям. В результаті, дитина дивиться мультики, сніданок не готовий, а я на телефоні. Проте зараз вже трохи менше дзвінків, бо нещодавно загубила телефон і змінила SIM-картку.

Що для Вас означає волонтерство?

Для мене волонтерство – це моє дякую за те, що роблять бійці на передовій. Я не можу нічого не робити. Я відчула, що волонтерити мені легше, ніж сидіти склавши руки, і чекати коли це все закінчиться. Також так вважають мої товаришки, та й всі волонтери “Допоможи фронту”.

Вже впродовж року Ваша громадська організація «Допоможи фронту»  збирає допомогу для бійців, які перебувають на передовій. Як змінилась активність львів'ян з 2014 року і до сьогодні?

 треба розуміти, що у нас так спокійно тільки через те, що там наші хлопці тримають оборону лінію фронту.

Коли торік, під Зеленопіллям, наші з 24-їбригади потрапили під обстріл, за одну збірку ми зібрали для них 14 тис гривень. Сьогодні, під час збірки збираємо заледве 1 тис. гривень.

Напевно люди звикли до війни, розслабились і знають, що у Львові нічого не буде відбуватися. Але треба розуміти, що у нас так спокійно тільки через те, що там наші хлопці тримають оборону лінію фронту. І це занадто дорога ціна, яку ми платимо, за те, щоб тут люди ходили тримаючи в руках пляшку пива та цигарки.
Насправді, кожна людина може прийти на збірку, написати лист чи купити ту саму зубну щітку для бійців, це ж нам нічого не коштує. Це означає просто відмовитись від одної чашки кави в кав'ярні, а замість того випити її вдома.

Скільки волонтерів зараз допомагає бійцям?

Точну кількість назвати зараз складно. Загалом у нашій організації “Допоможи фронту” волонтерять приблизно 50 активних людей, але їм також допомагають й інші активісти. Знаєте, хоч волонтерство — це доволі складно, але всі ті, хто починав волонтерити ще рік тому, залишився і продовжує робити це сьогодні.

Любов Возняк: волонтерство – це моє дякую за те, що роблять бійці на передовій (фото) - фото 1

На фото: Вівторок. 18 червня. Волонтери "Допоможи фронту" збирають чергову допомогу для бійців АТО

Ми говорили про те, що змінилося ставлення львів'ян до пожертв для бійців. А чи змінилися самі потреби у військових порівняно з минулим роком?
Минулого місяця, зателефонував мені командир однієї із бригад і попросив берци. Я запитую: "А в чому ж Ви стоїте?”. Він відповідає: “ Ми, коли весною виїхали нам дали одні берци на цілий рік, і лише одну форму. Зараз стоїмо у зимовому взутті”. 
Тоді я купила їм форму, взуття, знаєте, їхньому щастю не було меж. 

Виходить так, що службі забезпечення військових треба тільки поставити галочку біля пункту “видати форму”. На жаль, їх не цікавить чи підійшла форма та взуття бійцям. Є 20 людей — видали 20 форм і все. Видають, наприклад, військовому — 45 розмір взуття, а він приходить і каже: “В мене 42 розмір, поміняйте мені”. А вони відповідають: “Іншого розміру в нас немає”. Їм ніхто не дасть дві форми. Одна і це вже забагато.

Бійці потребують майже того самого, що і й минулого року. Найважче для нас і для них — це переходи «осінь-зима», «весна-літо». Тому що військовим масово потрібна — форма і взуття.

По тепловізору і нічному приладу є майже у кожній роті. Але це тільки те, що дали волонтери. Цього військова частина не дає.

Зазначу лише, що минулий рік був більше насичений одягом, зараз більше просять дорожчі речі — приціли, оптику.

Після того, як Ви увесь час допомагаєте військовим, які захищають Україну на Сході, чи змінилось у Вас ставлення до міста і його мешканців?

Два місяці тому, в гості до Львова приїхав кіборг із Донецького аеропорту. Я йшла з ним по вулиці і бачила, як йому ніяково і незвично. Коли ми гуляти, то побачили хлопця в камуфляжних штанах, футболочці, малинових кросівках. Йому було важко на нього дивитися. Для військових, які приїжджають з війни, дуже контрастно бачити світ, зокрема і Львів, який живе так, немовби нічого не сталося. Для мене та інших волонтерів це теж важко.

Кожна волонтерка з “Допоможи фронту”, яка має своїх підопічних рахує скільки речей їй потрібно купити, коли їх зустрічати тощо. Ми живемо в іншому світі, коли виходимо на вулицю, то більше ні про що інше й не думаємо.

Важко описати ті відчуття, коли ти говориш по телефону з солдатом, чуєш вибух, і обривається зв'язок. Тоді я запалюю свічку, молюся, і думаю аби тільки передзвонили і сказали, що живі.

Дуже легко спостерігати за подіями на Сході з телеекрану, співчувати. А коли ти знаєш бійців поіменно, знайомишся з ними, все зовсім по-іншому. Зараз, я та волонтери, живемо в двох паралельних реальностях. І ця паралельність є відмінною від розваг. Це треба бути настільки байдужим, щоб ігнорувати всі ті події, які відбуваються на Сході.

Якось телефонує до мене військовий і каже: «А мій малий почав говорити, у ньому зубчик виріс, жаль, що цього не бачив». І я розумію, що він там стоїть на передовій, а його дитині ще року немає і він не бачить як вона росте. Дуже важко від цього на душі.

Кожному з нас потрібно підтримувати бійців.

Які категорії бійців потребують найбільшої допомоги?

Бійців можна поділити на дві категорії — ті, що на передовій і ті, що «балувані». 
«Балуваними» я називаю тих військових, які стоять на позиціях, що є далеко від лінії фронту. Вони, коли телефонують, то просять форму покращеного зразка, якщо берци, то тільки тактичні.

Кажу до них: “Що Вам потрібно?” А вони відповідають: “Нам би хоч хліба і води, бо вже давно не маємо”. Виявляється взимку вони стояли у літній формі.

Але є й ті, хто стоїть на перших позиціях лінії вогню. До них дуже рідко приїжджають волонтери, і якщо приїжджають то тільки відважні, бо там дуже небезпечно. Ці військові вони раді будь-якій допомозі.

Взимку до мене зателефонували бійці з 93-ї бригади. Вони тоді були на місці де велися часті обстріли, їх там було дванадцятеро. Коли я з ними зконтактувалася і дізналась про складне становище, то взяла аркуш паперу і ручку, щоб записати їхні потреби. Думала, список буде великий. Кажу до них: “Що Вам потрібно?” А вони відповідають: “Нам би хоч хліба і води, бо вже давно не маємо”. Виявляється взимку вони стояли у літній формі. На щастя, у нас дуже добре налагоджена співпраця з волонтерами, які зараз на Сході. Тому воду дістали їм за дві години.

Також у багатьох військових досі проблеми із якісними бронежилетами. Ось, нещодавно, до мене телефонували військові, які стоять у гарячих точках. Просили одного — аби прислали бронежилет хоч четвертого класу, бо вони стоять у “броніках” третього класу. І коли снайпер стріляє в такий бронежилет, то це майже те саме, що в пластмасу. Я купила їм не четвертий, а п'ятий ступіть захисту. Вони так зраділи, навіть спочатку не повірили.

Окрім засобів індивідуального захисту та продуктів, чи просять бійці ще щось у волонтерів?

Крім цього, інколи бійці просять елементарного — листів. Вони так хочуть читати, їм так важливо знати, що людям небайдуже на те, що вони захищають Україну. Військовим потрібна елементарна підтримка від нас.

Розкажу Вам одну історію. Зараз із важким пораненням в реанімації Дніпропетровської лікарні перебуває військовий з 93 бригади. Його прийшла провідати місцева мешканка. Дівчина підійшла до нього і сказала: “Ти для мене справжній герой, я буду до тебе приходити”. І він попри те, що йому так погано, вперше усміхнувся.

Я розумію, що оця небайдужість інших — це те, що його тут тримає. Такої простої підтримки потребують майже всі бійці, які проходять лікування у госпіталі.


Щоб було, якби кожен пожертвував хоч 10 гривень на армію?
Подивіться навкруги, яка є велика кількість людей. Якщо б кожен із них кинув по 10 гривень в скриньку пожертв для військових. Ті, хто зробили пожертву навіть би не відчули, що з їхнього сімейного бюджету зникли гроші. Але якщо б таких було хоч тисяча, ми б змогли допомогти багатьом військовим. 
Розумієте, це не справа пожертви однієї людини. Це справа кількості. Є певна кількість людей, які долучаються і дають пожертви, але маса людей просто проходить повз нас, подивиться і йде далі.

Нам дуже важко допомагати військовим. Грошей майже не має. Кожен із волонтерів має свій список потреб для бійців, кожному щось потрібно купити, а каса у нас спільна. Тому ми сідаємо, радимося, кому з військових терміново потрібне забезпечення, хто може хоч трішки почекати і по мірі важливості  закриваємо питання.

Як Ви ставитеся до закликів людей припинити волонтерську діяльність. Мовляв, через те, що волонтери переймають на себе обов'язки держави із забезпечення військових, влада нічого не робить і «відмиває» гроші?

Якби не волонтери, держава б нічого і так не робила.
Торік, багато людей говорили, мовляв, держава “відмиває” гроші, а волонтери цьому потурають, бо самі споряджають бійців усім необхідним. Але це не правда. Якби не волонтери, хлопці просто б жили ще у гірших умовах і повністю деморалізувалися.
Щоб забезпечити військового для влади треба все зробити офіційно, через папери та ще й достатньо вкрасти.


В державі насправді ніхто не дбає ні про простого пересічного, ні про солдат.
Нещодавно, я мала розмову із бійцями, які вже давно мали бути мобілізовані. Вони тривалий час не були на відпочинку, бо чекали, коли вийде наказ про ротацію. Проте не дочекавшись цього написали рапорти. А їм за це, знаєте, що сказали? “Ах ви такі, то будете тут до серпня сидіти”.

А пригадуєте, до нас приїжджала гуманітарка з Канади? На мою думку, якби волонтери це все не перевіряли, все б "подерибанили" між своїми. Ми день і ніч рахували скільки машин заїхало, слідкували за тим, що привезли, кому передати. А Уляна Дідич особисто тримала на контролі цю гуманітарку.

Нехай держава покаже, що вона може забезпечити військових. Нехай дбає, дає військовим форму і волонтери перестануть допомагати.

От, зараз військовий стоїть влітку на передовій в зимових берцах, то що мені сказати йому: “Ні, я не знайду для тебе пари взуття, бо потикатиму корупції в державі?”
Це можливо і якесь замкнуте коло, але іншого виходу у волонтерів немає.

Яким бачите місто через 5 років?

За 5 років я хочу мирного неба. Хочу, щоб можна було по-справжньому стрибати на концертах, по-справжньому гуляти з дітьми і не думати про каліматори, шкарпетки, військовому форму та бронежилети. Хочу знати, що все закінчено і ми пам'ятаємо всі героїчні вчинки наших захисників.

Моє місто... воно гарне і багате історією. Європейське місто. От тільки та історія, яка пишеться зараз кров'ю наших солдат, в ньому не відображається.В моєму місті немає війни, в моєму місті танцюють на площі ринок аргентинське танго, відкриваються нові ресторани і готелі. І поміж гламурного натовпу, групка волонтерів так не вписується в атмосферу міста. Лише в гарнізонному храмі Петра і Павла, можна зустрітися обличчя в обличчя тих хлопчиків і чоловіків, які загинули за нас усіх. Я не справді не можу змінити свого міста, але я в цьому місті змінилася.

На жаль, насправді, у нас не має тут жодного нагадування про загиблих бійців.Лише з'являються нові кафешки, ресторани, нічні клуби.

Нагадаємо, станом на квітень 2015 року на передовій загинуло 164 військових родом з Львівської області. Список Героїв поіменно можна переглянути ТУТ .

Львів люди_які_змінюють_місто новини Україна 032_ua Допоможи_фронту Любов_Возняк
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Актуальність
(0 оцінок)
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Пригоди
Сьогодні, 15-го жовтня, невідомий зловмисник із ножем у руках пограбував 36-річну жінку. Про це повідомляє відділ комунікації ГУ Нацполіції у Львівській області. За інформацією правоохоронців, напад та пограбування сталося на вулиці Гашека, поблизу школи №86. Приблизно о 13:00 невідомий зловмисник напав на 36-річну жінку, приставив їй ножа до горла та зірвав з неї золотий ланцюжок, після чого втік. Правоохоронці зазначають, що жінка у результаті нападу отр...
Кримінал
На українсько-польському кордоні затримали 63-річного поляка, який намагався підкупити українського прикординники та позачергово перетнути кордон у Шегинях. Про це повідомляє Держрикордонслужба України. Поляк їхав з України на легковому автомобілі марки "Форд". У Шегинях він запропонував прикордоннику з Мостиського загону хабара у розмірі 100 злотих, аби не стояти в черзі.  Прикордонник відмовився від хабара та повідомив про цей факт співробітників внутріш...
Політика
У вівторок, 16-го жовтня, Львівську область з робочим візитом відвідає Президент України Петро Порошенко. Як повідомили кореспонденту 032.ua в прес-службі Львівської ОДА, приліт Глави держави очікується орієнтовно об 11:00.  В рамках свого візиту Петро Олексійович планує завітати на будівництво гуртожитків для українських військових, яке відбувається у селі Старичів, що на Яворівщині.  Також Президент планує відвідати навчання територіальної оборони на Яво...
Пригоди
У неділю, 14-го жовтня у селі Підбірці, що в Пустомитівському районі, сталося зіткнення  автомобілів “Мазда СХ-7” та “Сітроєн С-4”. Про це повідомляє департамент з питань цивільного захисту ЛОДА. В рзультаті ДТП травми різного ступеня важкості отримали двоє дітей віком 8 та 15 років. Псля надання домедичної допомоги постраждалі були відпущені додому. Читайте також на нашому сайті: Марш Захисників у Львові зняли з висоти пташиного польоту, - ВІДЕО.
Пригоди
В суботу, 14-го жовтня, на трасі Львів - Тернопіль поблизу населеного пункту Куровичі,  не розминулися вантажівки "Рено Магнум" та МАЗ". За інформацією відділу комунікацій ГУ Нацполіції у Львівській області, близько 20:40, 33-річний мешканець Волині, який перебував за кермом фури "Рено", не дотримався безпечної дистанції та інтервалу руху і протаранив вантажівку "МАЗ", яка рухалася попереду.  В результаті удару "МАЗ" перекинувся, а водій вантажівки - 50-рі...
Пригоди
У неділю, 14-го жовтня, у результаті ДТП у Самбірському районі Львівщини загинула 33-річна жінка, а ще двоє людей отримали травми та були госпіталізовані до медичних установ. Як повідомляє відділ комунікації ГУ Нацполіції у Львівській області, близько 21:40, 33-річний водій автівки "Мерседес" повертаючи на ліво не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини дороги, з’їхав в кювет та перекинувся.  У результаті автопригоди в лікарні від отриманих...
Суспільство
У неділю, 14-го жовтня, у Львові відбувся Марш Захисників України. Урочистим маршом по місто пройшлися більше 1200 військовослужбовців (як жінок, так і чоловіків), ветеранів УПА та АТО, волонтерів, добровольців, учасників Революції Гідності, реконструкторів. Про це повідомляє кореспондент сайту 032.ua. Присутні також мали нагоду оцінити технічну потужність української армії: львів’янам показали більше 50 одиниць військових машин. Окрім танків, були також Б...
Культура
14 жовтня у Львові Ботанічний сад ЛНУ імені Івана Франка знову відчинив свої двері для усіх охочих. Як передає кореспондент сайту 032.ua, подія спричинила неабиякий ажіотаж: сотні львів’ян прийшли помилуватися палітрою відтінків на деревах, клумбах з жоржинами та хризантемами. Люди привели на природу своїх рідних та близьких, друзів і коханих, батьків і дітей, а також колег на приємну розмову поміж жовтими та багряними кольорами. Читайте також: Львовом про...
Суспільство
14 жовтня у сквері “На Валах” по вул. Винниченка у Львові, з нагоди Дня Захисника України та річниці створення Української повстанської армії, відбулась реконструкція бою УПА проти військ НКВД. Як повідомили у прес-службі Львівської ОДА, учасниками театралізованого військово-історичного дійства стали кілька десятків реконструкторів та ще чотири одиниці радянської військової техніки, - передає 032.ua. Усі охочі могли посидіти в машині, якою користувались во...