Головне за тиждень
08:00, 25 січня 2015 р.

Це війна

Головне за тиждень

В Україну прийшла війна. Без застережень, без компромісів, приставок «гібридна» та інших. 10 днів, і ми отримали теракт під Волновахою, вибух саморобної бомби в Харкові, розстріл тролейбуса в Донецьку, вчорашній артобстріл Маріуполя. І це не кажучи вже про спроби прориву під Бахмуткою, битви за донецький аеропорт, Дебальцеве.

Якщо все це - тероризм, то що тоді війна?

Питання виникає інше: а з ким воює наш противник? Волноваха: артилерійський удар спрямований на український блокпост, через який пропускають громадський транспорт. Цього не знали терористи?
Донецьк: розстріляний з міномета тролейбус. Заяви про міномет поширили самі бойовики, не розрахувавши, що по близькості епіцентру вибуху немає жодного українського розташування, яке могло би дістати з міномета до Ленінського району. Версія про те, що це була диверсійна група українських військових на сміттєвозі, в якому був захований міномет, не витримує критики. Де диверсанти могли роздобути сміттєвоз в окупованому та напханому бойовиками місті? Чому, якщо це були українські диверсанти, вони стріляли по пасажирському транспорту, а не по будівлі обладміністрації, де зосереджено бандитське кодло, наприклад? Який сенс розстрілювати мирних громадян? Невже для того, щоб дати ще один привід бойовикам звинуватити себе в «фашизмі»?

Маріуполь: по густонаселеному мікрорайону Східний було випущено 40 снарядів залпової системи «Град». Два повних боєкомплекти - по мирних людях! Вихідний день, ранок, Київський ринок - саме сюди припав головний удар.

30 людей загинули, більше 100 осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості. Це за даними на вчора, 21.00. Сьогодні інформація ще буде уточнюватися.

Більше 50 багатоповерхівок пошкоджено в результаті прямого попадання ракет. Пошкоджені або повністю зруйновані десятки будинків у приватному секторі, магазини, торгові павільйони, спортивний центр, школа, дитячий садок, десятки машин згоріли дотла.

Всі розмови, підкидання в соцмережі кремлівськими тролями, що обстріл вівся силами ЗСУ, втратили навіть натяк на реальність після арешту навідника. Українські спецслужби перехопили розмову по рації якогось Павла, артилериста бойовиків, з явно нелюдиною з позивним «Терорист», а після і заарештували навідника. За даними правоохоронців, ним виявився Пономаренко Сергій Леонідович, 1977 року народження, маріуполець. Думається, всі розмови про мораль в цьому випадку безглузді.

Що цікаво, всупереч гучной заяви терористів (Гиркин, Захарченко і фігури подрібніше) і сепаратистів (у Криму - соратники Аксьонова) про початок штурму Маруполя, наші військові повідомляли про відсутність будь-якого руху з боку супротивника. Ніхто не намагався прорвати лінію фронту. Вівся тільки прицільний вогонь по мирних жителях.

Для чого? Спробуємо узагальнити ті версії, які висловлювали експерти, військові, соціологи та політологи за останні кілька годин.

1.Щоб посіяти паніку і таким чином залякати жителів, спровокувати масову втечу з міста. А потім показати картинку для телебачення - люди масово тікають з українського Маріуполя через звірства карателів.

2. Під шумок панічних настроїв можна заводити в місто диверсійні групи, озброювати своїх адептів (а вони є скрізь, на жаль) і таким чином підірвати зсередини оборону міста.

3. Зірвати мобілізацію.

4. Спробувати неймовірною жорстокістю і віроломством примусити український уряд піти на умови, нав'язувані Києву Кремлем.

При цьому абсолютно не йдеться про спроби прориву до Криму або захоплення Маріуполя. Обстріл мирних кварталів - це не прорив. Для того щоб захоплювати або рубати коридор на півострів, потрібно обстрілювати військових, блокпости, знищувати озброєння противника. Знищення мирних громадян на лінію оборони ніяк не впливає, що і показали трагічні події в Маріуполі.

Чи домоглися організатори бійні того, чого хотіли?

Це дуже важливе питання. Вранці в місті дійсно панувала паніка. Жителі масово виїжджали з мікрорайону. Колони людей з сумками і валізами тягнулися до зупинок транспорту, таксі. Багато йшли пішки. З полиць магазинів традиційно стали зникати крупи і сірники. Жителі готувалися до війни.

Але у всій цій трагічній суєті і плутанині, наскрізь просякнутої болем, страхом і відчаєм, було і щось таке, що відрізняло цю паніку від тієї, що панувала в кінці серпня, коли в Новоазовськ увійшли російські танки.

По-перше, за останні півроку ми звикли до війни. Так-так, як це не сумно звучить, але людина до всього звикає. Ми звикли до обстрілу, звукам градів, до повідомлень про загиблих.
Шок і жах, який пережили маріупольці, змінився злістю і впертістю. Багато хто вже ввечері вчорашнього дня став повертатися в свої квартири на Східному. Хтось, звичайно, виїхав з міста. Хтось, швидше за все, буде виїжджати сьогодні. Але масової втечі не сталося. І вже, напевно, не станеться.

По-друге, не виправдався розрахунок на зрив мобілізації. Замість паніки і саботажу в місті стали формуватися збройні загони територіальної оборони. Городяни стали укладати контракти з Нацгвардією і отримувати зброю, для того щоб захищатися. Так що мобілізація буде.

По-третє, зірвався план масової дезінформації та «переведення стрілок» своєї провини за загибель людей на українських військових. Надто вже очевидною була брехня. Можна обдурити дві сотні чоловік в маленькій Сартані. Але як обдурити десятки тисяч жителів величезного спального району, коли багато хто з вікон своїх квартир на власні очі бачили вогненні стріли, що летять з боку Новоазовська! Навіть найпалкіші шанувальники терористів, побачивши залпи гармат (а з вікон верхніх поверхів зі східної сторони будинків їх видно було дуже добре), сьогодні не сумніваються, звідки летіли снаряди.

Атаки ботів в соцмережах, звичайно, подіяли, але тільки на тих, хто невиліковно хворий Росією і знаходився дуже далеко від місця трагедії, щоб побачити все самому. Але таких затятих адептів не переконає ніщо, навіть куля, випущена з автомата «ополченця».


Замість післямови
Ще вчора, не чекаючи оголошення уряду, у багатьох містах України було оголошено жалобу за жертвами маріупольської трагедії. Зворушливу акцію провели у столиці. Десятки людей, що ніколи раніше навіть не бували в Маріуполі, вийшли на поминальне віче в центр Києва і виклали слово «Маріуполь» із запалених лампад.

«Я Маріуполь» - цю акцію, яка знову почала набирати обертів в соціальних мережах, підтримав відомий український співак Святослав Вакарчук.

Ми сумуємо, ми пам'ятаємо, ми разом з маріупольцями - ось що говорять сьогодні українці в усіх куточках країни. І ми будемо боротися!

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Маріуполь
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Курси валют
Валюта
Купівля
Продаж
USD
41,44
41,49
EUR
45,43
45,48
PLN
10,57
10,60
Оголошення
live comments feed...