Що чекає переселенців зі сходу на заході Украині (ФОТО)

Приблизно два тижні тому я відчула, що починаю неадекватно реагувати на події в Луганську, і зрозуміла, що настав час відпочити. Написала про це в мережі, і абсолютно не відомий мені чоловік радо запропонував моїй родині скористатися його будинком в курортному місті Яремче (Івано-Франківська область) абсолютно безкоштовно і на будь-який термін. На мої боязкі спроби запропонувати оплату він твердо відповів: "І не турбуйтеся про це. Ми всі - одна країна, якщо у нас, не дай Бог, буде погано, хіба ви нас не приймете?". Цей аргумент для мене завжди був незаперечний. Пам'ятаєте, в прекрасному радянському мультику - "Роби добро і кидай його у воду"? От якось так.

Як живеться переселенцям в Яремче

Я приїхала сюди «інкогніто», тобто не реєструючись в міськ- чи облраді. Цікаво було поспілкуватися з людьми, які не знатимуть, що я журналіст. І лише через кілька днів, отримавши безцінний досвід живого спілкування, пішла знайомитися з місцевим начальством. Начальство виявилося привітним і контактним.

Будівля мерії

Першим моїм співрозмовником стала Марія Кочержук, директор міського Центру соцслужб для сім'ї та молоді. Вона розповіла, що на даний момент в Яремче приїхало вже шість сімей з Криму і з сходу України.

«Найголовніша проблема - це, звичайно, проблема розселення. Ми заселяємо ці сім'ї в приватні будинки і в держсанаторії, зокрема, в санаторій «Прикарпатський» та готель «Станіславський». З власниками приміщень ми укладаємо договори на безоплатне проживання переселенців. Спочатку договір укладається на тиждень, потім, якщо переселенці задоволені умовами, то ще на півмісяця або на місяць. На даний момент в Яремче розпочався курортний сезон, тому поселити людей на довший термін у одного господаря проблематично. Однак ми, після закінчення терміну, підбираємо людям нові варіанти житла », - повідомила пані Марія.

За її словами, основна маса людей переїхала сюди перед днем виборів Президента України: «Ходили чутки, що на сході готується щось серйозне, якісь провокації, і люди збиралися буквально за кілька годин і приїжджали до нас. Природно, ті, хто приїхав в день виборів, проголосувати не змогли, оскільки потрібно було внести їх тут до реєстру, але хто приїхав раніше, той зміг проголосувати ».

З соціальними виплатами проблеми виникають в основному у кримчан, оскільки для них все було анульовано. Тут вони знову стають на облік і отримують належні платежі від держави. Переселенці зі сходу отримують соцдопомогу на картки без збоїв.

В Яремче переселенцям допомагають благодійна організація «Карітас», координаційна рада в Івано-Франківську і фонд Яремчанської міськради.

«Допомагаємо з житлом, харчуванням, засобами особистої гігієни. Люди вільно звертаються тут в лікарню, оскільки зміна клімату сильно впливає на багатьох, особливо на дітей. У нас тут трохи холодніше, ніж на сході. Крім того, з однією з сімей переїхала дитина-інвалід », - розповіла директор ЦССМ.

На питання, як йдуть справи з працевлаштуванням людей, вона відповіла: «Ми працевлаштовуємо переселенців через міський центр зайнятості, крім того, вони самі знаходять собі роботу, в основному це робота в приватних готелях. Є й такі люди, яким тут подобається до такої міри, що вони замислюються про зміну місця проживання. Однак це складно. Яремче - місто курортне, будинки тут дорогі. Простіше ситуація, наприклад, у Коломиї та Снятині ».

Під кінець розмови пані Марія порекомендувала всім бажаючим переїхати на час проведення АТО в Яремче звертатися до неї за тел. 098709 51 78 або на гарячу лінію координаційного центру в Івано-Франківську за тел. 099311 25 15.

Заступник міського голови Ігор Гладиш підтвердив слова директора ЦССМ про те, що складно влаштувати переселенців на довгий термін, оскільки зараз розпал літнього курортного сезону. «Навесні знайти місце було простіше, і з вересня ця проблема знову зніметься», - сказав він.

Другою проблемою, за словами пана Гладиша, є небажання яремчан брати на проживання чоловіків, у той час як жінок з дітьми та старих вони приймають з радістю. У деяких яремчан на даний момент родичі в Нацгвардії воюють в Луганській області, і вони обурені, що чоловіки зі сходу України не бажають захищати свій будинок. «Люди шкодують переселенців, допомагають їм чим можуть, але є трохи невдоволення, що жителі сходу України досить пасивні. Наприклад, в місті-мільйоннику Донецьку на мітинг до дня народження Тараса Шевченка вийшло 300 осіб, а якби вийшло 10 000, то ніякого сепаратизму в регіоні б і не було».

На питання про те, що він думає про події на сході України, пан Ігор зітхнувши відповів: «Це йде війна цивілізацій, війна світоглядів. Перемогою АТО ситуація не вирішиться, оскільки люди Донбасу не пробачать Україні загибелі близьких. Звичайно, можна закинути туди великі гроші, але це не вирішить проблему ».

Яремче - дуже патріотичне місто

Вдалося мені поспілкуватися і з переселенцями з Луганської області. Анна (ім'я змінено з метою безпеки) поділилася зі мною своєю історією.

«Ми приїхали в Яремче з Луганської області в день виборів Президента, 25 травня, нас відправили близькі, бо боялися провокацій і терактів, які очікувалися в цей день на Луганщині. Приїхали вшістьох - троє дорослих і троє дітей, буквально з одною сумкою речей. Чоловіки наші залишилися в рідному місті. Думали, пробудемо тут тиждень і повернемося. Але вийшло інакше », - сказала вона.

Луганчани не зв'язувалися ні з якою благодійною організацією, просто приїхали, а потім попросили про допомогу Яремчанську мерію. Якийсь час жили в санаторії, потім їм надали варіант житла, однак вдома були неопалювані, а тут якраз почалися дощі, температура опустилася до +10, і діти захворіли на ангіну. Тому переселенки орендували тут три невеликі кімнати, їм допомогли з оплатою і надали одноразову допомогу продуктами. Крім того, їм пообіцяли допомогти з оплатою житла і надалі, але поки що це не стовідсоткова гарантія. Так що пошуки варіантів тривають.

«Втім, ставлення людей з лишком спокутує всі негаразди, - говорить Анна. - Люди тут дуже добрі. Якщо говорити про наш регіон, то таке душевне ставлення можуть виказати максимум відсотків тридцять, а тут кожен другий. Нам приносять борщі, полуницю, молоко, просто допомагають добрим словом і співчуттям. Таке зараз рідко зустрінеш. Нам пропонували варіанти працевлаштування, проте ми знайшли роботу самі - прибиральницею в приватному готелі. Роботи, звичайно, багато, оскільки люди тут неймовірно охайні - я ніколи не очікувала, що через день доведеться прати навіть ганчірки для миття підлоги - однак господар дуже добре до нас ставиться. А найголовніше - тут тихо, ніхто нікого не вбиває за російську мову і не закопує, як це розповідають у страшилках на сході ».

На питання, чому вирішили перебратися саме в Яремче, Анна відповіла, що просто давно хотіли побувати в Карпатах, а місто порадили знайомі.

«Якщо будуть ображати - звертайтеся»

Яремче - місто обласного підпорядкування, повноваження міської ради поширюються на власне Яремче, селище Ворохта та села Микуличин (найбільше село України), Татарів, Яблуниця, Поляниця, Вороненко. Вважається одним з кращих кліматичних курортів України. Місто розташоване на березі річки Прут в районі гірських хребтів Горган і Чергора. Повітря тут найчистіше (в місті ніколи не було промисловості) і солодке - на оточуючих Яремче горах ростуть хвойні дерева, які насичують його корисними речовинами.

Гори "дихають" - і ви дихайте глибше!

Люди тут міцні, здорові, працьовиті, жваві, завзяті грибники і рибалки. До того ж вони дуже привітні і доброзичливі. Зокрема, багато відпочиваючих говорять тут російською мовою, і яремчани це абсолютно нормально сприймають. Ще б пак, адже сюди щорічно приїжджає безліч туристів з Росії. Більше того, коли ми пішли в розташований поруч з будинком магазин, господар, дізнавшись, що ми з Луганська, щиро нам поспівчував і запропонував звертатися до нього, якщо хтось буде ображати. Втім, тут же додав він, ніхто нікого тут не ображає.

"Приїжджайте, живіть, - все ж ми люди! - Сказав таксист, який віз мене з автовокзалу. - Дивіться, повітря яке, гори які, місця всім вистачить, допоможемо чим зможемо. У мене жінка з дитинкою живе вдома - що я їм, то й вона. Козине молочко, овочі свіжі - все є, нічого не шкода! Запам'ятайте, мене дядя Льоня звуть, я на автовокзалі стою, мене всі знають. Якщо потрібно що - звертайтеся! ".

З жінкою з Тернополя ми розговорилися, поки чекали автобус до Івано-Франківська. Наприкінці бесіди вона сказала зі сльозами на очах: «Нам кажуть, що ми тут бандери і ненависники Росії. Як я можу ненавидіти Росію, якщо у мене рідня в Петербурзі, в Підмосков'ї і в Армавірі? Якщо до нас сюди приїжджають туристи з Росії, ми всі роки незалежності їх як рідних приймаємо! Скажіть усім на сході - ми ніколи не хотіли як гірше! ».

«У мене знайомий працює в Луганській облдержадміністрації, - поділився пан Василь Бойко, член Народної самооборони Яремче. - Ми разом з ним БАМ будували. І ось я йому дзвоню, а він мені заявляє: ну що, нагребли американських грошей, натворили на Майдані що хотіли, а нам тепер розплачуватися. Які гроші, кажу йому я, про що ти, звідси люди самі, за свій рахунок у Київ добиралися, підприємці гроші давали, давали автобуси, самі теж їхали ... Не вірить ».

До речі, самооборона в Яремче «зубаста», чиновникам спуску не дає. «Вони думали, що після Майдану все заспокоїться і піде по-старому. Але так не буде », - зазначив пан Василь.

В пам'ять про "Небесну сотню"

Продовжуючи тему терпимості яремчан, зазначу, що тут стежать за всіма пам'ятками, в тому числі і за пам'ятниками радянського періоду, і добре знають історію, наприклад, партизанського руху Ковпака. Історія Великої Вітчизняної займає багато місця в розповідях екскурсоводів.

Пам'ятник легендарному "батькові партизан" - Ковпаківському комісару Семену Руднєву

На центральній вулиці стоїть пам'ятник радянським партизанам із з'єднання Сидора Ковпака, які прийшли сюди в 1943 році боротися з німцями

На задньому плані - огорожа з п'ятикутними зірками

До речі, в Яремче в багатьох кафе і ресторанах слухають ... радіо «Шансон». Таксисти мало не через одного завмирають в екстазі під «а я Ушаночку глибше натягну». І в самому місті найкраще ловиться якраз «Шансон» і «Ретро-ФМ». Зазначу, часто чула, як в луганських маршрутках і таксі водії включають українську та європейську музику.

Місце, де панує довіра

Ну і, звичайно ж, яка поїздка без суто туристичних вражень. Розповім і я про те, що особливо вразило мене в побуті яремчан.

  Місто дуже чисте і затишне, в центрі через кожні 5-10 метрів стоять урни для сміття. Але навіть на околицях яремчани не кидають сміття не землю, вони люблять своє місто і цінують його красу. Вулиці, навіть віддалені, яскраво освітлені, і по ним не страшно гуляти далеко за північ.

Бізнес-центр

Дошка оголошень

Тут завжди готові дати туристу раду - на будь-якій мові

ЗАГС

Вулиці міста після дощу

Урни в місті - запорука чистоти!

Зручний пандус для візочників

Греко-католицький храм в центрі міста

Головна алея

Фонтан

Ніч в Яремче

Чи не кожен третій двір вважає справою честі мати свою "капличку", тобто капличку, православну або католицьку, абсолютно неповторного вигляду, по-особливому прикрашену, в яку може зайти і помолитися будь-хто. Ніхто ці каплички не ламає, чи не спотворює, а господарі ретельно за ними доглядають і всіляко прикрашають.

"Капличка" недалеко від дома, де ми жили

На вул. Підскельній

Паркани навколо будинків низькі і не суцільні, так що перехожі і проїжджаючі можуть милуватися доглянутими чистенькими дворами, усадженими фруктовими та хвойними деревами. У дворах часто зустрічаються альтанки, колодязі, всякі інші елементи декору - садові скульптури, дерев'яні лавки, квітники, екзотичні рослини. Взагалі, місто щедро прикрашене квітами.

Є у яремчан така прикмета - якщо навколо будинку високий паркан, то живе в будинку людина, що приїхала, в основному з Києва чи зі сходу України. У разі відлучки господарів в Яремче ключі від будинку спокійно вішаються, наприклад, на гвоздик в стіні сараю - красти в Яремче не прийнято. Звичайно, в сім'ї не без виродка, але такі випадки - рідкі. Городяни довіряють один одному.

Місто витягнуте уздовж центральної траси - вулиці Свободи. Так що без машини тут складно. Втім, кожні 5-10 хвилин по трасі проїжджають маршрутки, які підбирають всіх бажаючих і за 2-3 гривні довозять до центру. А ще тут дуже популярні велосипеди - у центрі муніципальні велопарковки є у кожного адмінбудівлі та супермаркету.

По залізниці до Яремче можна дістатися з Івано-Франківська, Львова та Києва. За автотрасі Івано-Франківськ-Ужгород до Яремче можна доїхати з обласного центру на маршрутках, які відправляються кожні півгодини (відстань 65 кілометрів). В Яремче прибувають автобуси з Тернополя, Вінниці та Чернівців.

У центрі міста приїжджих зазивають на екскурсії, які тут різноманітні і дешеві - від 100 до 250 грн.

Причому навіть в ході самої бюджетної екскурсії ви встигаєте побувати на водоспадах, в тому числі відомому водоспаді Гук, набрати мінеральної води в джерелах, загорнути до місцевих пивоварам в Микуличині, пройтися по ринку на Яблунівському перевалі, побувати у Буковелі і - за окрему плату в 35 грн для дорослих - піднятися на гірськолижному підйомнику на вершину лижного спуску і помилуватися звідти найвищою точкою України - Говерлою. При цьому всю дорогу вас супроводжує гід, який повідомляє неймовірну кількість найрізноманітніших відомостей.

Дороги на території міськради в основному хороші, є подекуди ділянки, як їх називають місцеві, "військово-гуцульської дороги", але все-таки краще, ніж на тій же Луганщині. Яремчани взагалі пишаються своєю інфраструктурою - так, вони відзначають, що навіть до будинку, який стоїть в лісі в 17 км від траси, у них підведене світло, газ та інтернет. Втім, немає межі досконалості - городяни заявляють, що їм ще є до чого прагнути в усіх відношеннях.

Основні галузі заробітку тут - деревообробка та туризм. Для туристів тут створені всі умови. Прокат велосипедів, лиж, сноубордів, саней, вже згадані мною екскурсії, приватні готелі та садиби зеленого туризму - з усіма зручностями, більшість з них мають власні сауни, кафе, часто більярдні та інші бонуси.

У самому місті безліч закладів, де можна смачно поїсти. Рекомендую місцеву форель і національне блюдо - банош з бринзою або грибами. Це таке традиційне місцеве блюдо - каша з кукурудзяної муки, зварена на вершках. Зізнаюся, я стала фанатом цієї каші - не рекомендую тільки банош зі шкварками, дуже жирний. Ще тут печуть дуже смачні пиріжки з чорницями.

Хвилинка інстаграма. Той самий банош

Про продукти. Близько залізничного вокзалу є риночек, на якому продають все - від картоплі до вишиванок. Ціни нижче, ніж у Луганську. Найдорожчі тут гриби - за 350 грамів сушених білих грибів доведеться віддати від 80 до 90 гривень. Зазначу, що яремчани визнають тільки білі гриби, і збирають їх з весни і до пізньої осені. Гриби дуже смачні,  не червиві, збирають їх в горах і в лісі, там, де вони не вбирають в себе шкідливі вихлопи автомобілів. Грибний суп з них виходить просто чудовий. Крім того, тут дешеві та якісні молокопродукти, особливо бринза - свіжа, солодка, що тане в роті. І мед - ми нарахували 18 сортів тільки в однієї продавщиці, і спокусилися купити банку хвойного меду - зеленуватого і з приємною терпкістю. Також на ринку продають чайні збори - карпатський чай з гірських трав. Це теж смачно і корисно.

Коли цей матеріал вийде в світ, я буду збиратися додому - до Луганська, де гинуть люди і гуркочуть вибухи. Невідомо, як складеться доля мого регіону та моєї країни надалі. Однак я б дуже хотіла і надалі називати жителів Яремче земляками. Щоб ми пишалися один одним - нашою унікальністю, працьовитістю, добротою і талантами. Щоб ділили один з одним горе і радість. Щоб їздили один до одного в гості - ми покататися на лижах з Карпатських гір, а вони - подихати нашим степовим різнотрав'ям. Нехай так і буде!