Львів, проспект Свободи у 1916 році. Центр міської історії Центрально Східної Європи
Проспект Свободи — одне з найвідоміших місць Львова. Сьогодні тут розташовані Оперний театр, музеї, історичні кам'яниці, ресторани й кав'ярні, а центральна алея залишається популярним місцем для прогулянок, зустрічей та міських подій.
Проте сучасний проспект сформувався далеко не одразу. Колись тут проходили міські укріплення та текла Полтва, а сама територія була околицею середньовічного Львова. 032 у рамках спецпроєкту «Історія старого Львова та Львівщини» розповідає десять цікавих фактів про одну з головних вулиць міста.
Історія сучасного проспекту Свободи безпосередньо пов'язана з оборонною системою Львова. Уздовж цієї території проходили західні укріплення Середмістя, а поруч текла Полтва.
Вали Нижні у Львові (сучасний проспект Свободи), Фото: photo-lviv.in.ua
Наприкінці XVIII століття міські фортифікації почали розбирати. Близько 1776–1777 років вали вирівняли, а на їхньому місці поступово облаштували прогулянкові алеї. Саме тому однією з найперших назв цієї території стали Нижні Вали.
Сьогодні важко уявити, що просто під центральною частиною проспекту Свободи протікає Полтва. У XIX столітті річка вже перетворилася на забруднений міський водотік, тому її вирішили сховати під землю.
Львів. Полтва. Літографія Карла Ауера, 1830 року
У 1887–1889 роках Полтву перекрили склепіннями на ділянці від площі Маріацької, нині площі Міцкевича, до площі Ґолуховських, сучасної площі Торгової. Роботами керував інженер Вацлав Ібанський. Після цього над колишнім руслом облаштували сквери, дерева та квітники за проєктом міського садівника Арнольда Рьорінґа.
Полтву ховають під землю біля театру Скарбека. Фото 1880-х років
Назва головної вулиці Львова неодноразово змінювалася разом із політичними епохами. У XIX столітті тут існували Нижні Вали, а з 1855 року дві частини вулиці отримали назви Кароля Людвіга — Вища та Нижча. У 1871 році одна з них стала Гетьманською, інша залишилася вулицею Кароля Людвіга. У 1919 році останню перейменували на вулицю Легіонів.
У 1940 році Гетьманську та Легіонів об'єднали у вулицю Першого травня. Після приходу німецької окупаційної влади у 1941 році вулицю спочатку розділили на Оперну та Музейну, а згодом об'єднали під назвою Adolf Hitler Platz. Після повернення радянської влади знову з'явилася назва Першого травня, а згодом — проспект Леніна. У 1991 році Львівська міська рада перейменувала його на проспект Свободи — назву, яку він має нині.
Ще до сучасної забудови ця територія стала одним із головних місць відпочинку львів'ян. Уздовж колишніх валів облаштовували алеї, висаджували дерева, а згодом тут з'явилися кіоски з лимонадом, солодощами та морозивом.
У XIX столітті Гетьманські вали поступово перетворилися на своєрідний міський салон просто неба. Після впорядкування території над Полтвою та появи нових монументальних будівель ця частина Львова стала одним із головних громадських просторів міста.
Проспект Свободи свого часу був важливою частиною львівської транспортної мережі. У 1879 році на вулиці Кароля Людвіга проклали рейки, а в травні 1880-го розпочався рух кінного трамвая. З 31 травня 1894 року Львовом уже почав курсувати електричний трамвай, зокрема й через Гетьманську вулицю.
Кінний трамвай на сучасному проспекті Свободи. Стара листівка із колекції трамвайного депо №1
Наприкінці 1908 року електричний трамвай почав рухатися всією довжиною Гетьманської та Кароля Людвіга. Трамвайне сполучення тут зберігалося до початку 1950-х років.
Однією з головних споруд проспекту є Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Вигляд проспекту Свободи на початку XX ст. після побудови Оперного театру. Фото початку XX ст.
Будівлю Міського театру звели у 1900 році. Її поява остаточно закріпила за цією частиною Львова роль нового репрезентативного центру міста. Саме навколо проспекту та прилеглих вулиць наприкінці XIX — на початку XX століття сформувався ансамбль адміністративних, фінансових, торговельних і культурних споруд.
У 1859 році на Гетьманських валах встановили кам'яну статую великого коронного гетьмана Станіслава Яблоновського. Центр міської історії називає її першим у Львові пам'ятником такого типу.
Саме після встановлення монумента західні вали почали називати Гетьманськими. Пам'ятник простояв тут до 1940 року.
Пізніше на цьому просторі з'являлися й інші монументи. Зокрема, у 1898 році тут встановили пам'ятник польському королю Яну III Собеському. У 1950 році його перевезли до Польщі, а нині монумент стоїть у Гданську.
Пам'ятник королю Яну ІІІ Собєському. Центр міської історії Центрально Східної Європи
Сьогодні одним із головних символів проспекту є пам'ятник Тарасові Шевченку. Його урочисто відкрили 24 серпня 1992 року — у першу річницю проголошення незалежності України. Скульптуру виготовили в Аргентині, а авторами стали скульптори Андрій та Володимир Сухорські, архітектори Юрій Диба та Юрій Кромей.
Памʼятник Тарасу Шевченку. Фото: bezviz.co.ua
До 1996 року композицію доповнили 12-метровою декоративною стелою — «Хвилею національного відродження». Цікаво, що пам'ятник Шевченку встановили на місці, де до 1950 року стояв монумент Яну III Собеському.
Однією з найцікавіших деталей проспекту є скульптурна композиція «Ощадність» на фасаді будинку №15.
Споруду звели у 1889–1891 роках за проєктом архітектора Юліана Захаревича для Галицької ощадної каси. Сьогодні тут працює Музей етнографії та художнього промислу.
Львівська «статуя Свободи». Фото: https://z-one.com.ua
Скульптурна композиція під куполом будівлі створена Леонардом Марконі. У народі її нерідко називають «львівською статуєю Свободи». Вона символізує ощадність, добробут і розвиток краю.
Одна з найвідоміших львівських назв — «стометрівка» — пов'язана саме з проспектом Свободи. Центральна пішохідна алея між Оперним театром і площею Міцкевича має понад 300 метрів, хоча неофіційна назва натякає лише на сто. Сам проспект у різних джерелах вимірюють по-різному залежно від того, яку саме ділянку рахують: наводять цифри від 350 до 575 метрів.
Історія проспекту Свободи фактично відображає історію самого Львова. Тут на місці оборонних валів виникли прогулянкові алеї, під землею сховалася Полтва, з'явилися трамвайні колії, банки, готелі, магазини й театри.
Проспект свободи перед Оперним театром. Фото: Роман Балук
У ХХ столітті проспект пережив кілька політичних епох і змін назв, а після відновлення незалежності України став одним із головних місць міських урочистостей, концертів та громадських зібрань.
Сьогодні його обличчя визначають Оперний театр, пам'ятник Шевченку, історична забудова, центральна алея та простір над колишнім руслом Полтви. Саме поєднання різних історичних шарів робить проспект Свободи одним із найвпізнаваніших місць Львова.
Коментарі