Серце старого Львова — площа Ринок — уже понад шість століть залишається одним із найвідоміших архітектурних ансамблів України. Тут кожна кам’яниця має власну історію: у цих будинках жили купці та міщани, працювали аптеки й крамниці, відкривали перші заклади харчування та поштові служби.
Площа Ринок сформувалася ще у середньовічному Львові після заснування міста за магдебурзьким правом у XIII столітті. Сьогодні вона є частиною історичного центру Львова, який у 1998 році внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Особливістю площі є 44 кам’яниці, більшість із яких зведені або перебудовані у період ренесансу, бароко та класицизму.
Фасади цих будинків — це своєрідний літопис міста: скульптури, герби, латинські написи та декоративні елементи розповідають про власників, ремесла й культурні зв’язки Львова з Європою.
Одна з найвідоміших споруд площі — кам’яниця Бандінеллі, названа на честь італійського купця Роберто Бандінеллі, який придбав будинок у XVII столітті. Саме тут у 1629 році він відкрив першу у Львові поштову службу європейського типу, яка забезпечувала регулярний зв’язок міста з іншими країнами.
Первісна будівля кінця XVI століття зазнала перебудови у 1737–1739 роках. Від старої споруди збереглися портал і вікна, прикрашені зображеннями дельфінів. У ренесансній символіці ці істоти вважалися знаком захисту та успішної торгівлі.
У другій половині XX століття кам’яниця перебувала в аварійному стані. Після масштабної реставрації у 2005 році будинок відкрили для відвідувачів. Нині тут працює музей.
Історія цієї будівлі починається ще у XV столітті. Першими власниками були представники львівської міщанської родини Вільчеків. Згодом будинок перейшов до італійської родини Убальдіні, від якої й отримав одну зі своїх назв.
У різні періоди кам’яницю також називали Вільчківською та Бзовською — через зміну власників. Сучасний вигляд будинок отримав у 1771–1772 роках, коли його перебудували на старих фундаментах.
Особливу увагу привертають скульптури атлантів у вигляді лицарів, які підтримують балкон, а також композиція «Слава», що завершує фасад. Ця кам’яниця є одним із прикладів поєднання архітектури пізнього бароко та класицизму у Львові.
Чорна кам’яниця — одна з головних архітектурних візитівок Львова та один із найвідоміших ренесансних будинків міста. Її спорудили у 1588–1589 роках на місці попередньої будівлі, яка згоріла. Будинок пов’язують з італійськими архітекторами, які працювали у Львові наприкінці XVI століття.
За свою історію споруда мала кілька назв. Її називали кам’яницею Лоренцовича — на честь Яна Лоренцовича, який відкрив тут одну з перших львівських аптек. Інша назва — кам’яниця Докторовська — походить від імені лікаря Мартина Анчевського.
Свою сучасну назву будинок отримав у XIX столітті через темний колір фасаду. За однією з версій, вапняк, яким облицьований фасад, потемнів під впливом часу, вологи та диму від міських коминів. Сьогодні у Чорній кам’яниці розташований один із відділів Львівський історичний музей.
Венеційська кам’яниця — одна з найвпізнаваніших споруд площі Ринок, яка нагадує про тісні торговельні та культурні зв’язки Львова з Італією.
Будинок звели у 1589 році на місці готичної споруди. Його власником був італійський купець Антоніо Массарі, представник впливової венеційської громади у Львові. У XIX столітті кам’яницю перебудували — тоді добудували четвертий поверх.
Головною окрасою фасаду є кам’яний герб Венеційської республіки над порталом. На ньому зображений крилатий лев святого Марка — символ Венеції. У лапах він тримає розкриту книгу з латинським написом:
«Мир тобі, Марку, мій євангеліст».
Цей елемент не лише прикрашає будинок, а й нагадує про міжнародний характер Львова, який упродовж століть був важливим торговельним центром Центральної Європи.
Кам’яницю Шольц-Вольфовичів спорудили у 1570 році на замовлення заможної родини Шольц-Вольфовичів, яка походила зі Сілезії.
Родина мала значний вплив у Львові та володіла кількома будинками на площі Ринок. Споруду звели у стилі німецького ренесансу, який у той час активно поширювався у місті.
Фасад кам’яниці вирізняється багатим скульптурним оздобленням. Великі вікна мають білокам’яне обрамлення, а поверхи прикрашені пілястрами з декоративними лев’ячими масками.
Особливу увагу привертає кутова ніша на рівні третього поверху, де розташована скульптурна композиція «Хрещення Ісуса Христа Іваном Предтечею». Ця кам’яниця є одним із найкращих прикладів поєднання архітектури та скульптури доби Львівського ренесансу.
Кам’яниця Массарівська належить до найстаріших будівель центральної частини Львова. Її історія починається ще у XVI столітті. Спочатку будинок належав родині Шольців і мав назву Гібльовський. Пізніше власником став італійський купець Антоніо Массарі, від якого походить сучасна назва споруди.
На початку XX століття будинок реконструювали та добудували четвертий поверх. У 1946 році кам’яницю передали Львівському історичному музею.
Сьогодні у будівлі працюють музейні відділи, присвячені археології та історії середньовічного Львова. Одним із цікавих елементів споруди є зображення крилатого лева, яке встановили на сходах у XX столітті на згадку про колишнього власника будинку.
Цю будівлю часто називають «кам’яницею з афоризмами» через унікальні латинські написи на фасаді. Споруду звели на початку XVII століття для львівського лікаря Павла Домініка Гепнера. На відміну від багатьох будинків площі Ринок, вона зберегла свій історичний вигляд майже без значних змін.
Головна особливість кам’яниці — висічені над вікнами моральні та філософські вислови латинською мовою. Серед них:
Ці написи відображали світогляд мешканців ренесансного Львова, де освіта, мораль і культура займали важливе місце.
Сучасний вигляд кам’яниця Коритовського отримала у 1766–1778 роках. Її збудували для останнього коменданта львівського гарнізону полковника Феліціяна Коритовського.
Особливістю будинку є наскрізний прохід на вулицю Театральну, 12. У XIX столітті він був відомий як пасаж Андреоллі.
Назва походить від імені швейцарського підприємця Домініко Андреоллі, який прибув до Львова у 1803 році. Приблизно через двадцять років він відкрив тут одну з перших у місті цукерень.
Згодом у цьому місці сформувався невеликий торговий осередок із кількома крамницями. Кам’яниця залишалася у власності родини Андреоллі близько 70 років. Ця споруда є прикладом того, як житлові будинки у старому Львові поступово ставали осередками торгівлі та міського життя.
Кам’яницю Реґульовську спорудили у XVI столітті для львівського міщанина Якуба Реґула. Саме від його імені походить назва будинку.
За кілька століть існування споруда неодноразово перебудовувалася та змінювала власників.
У 1902 році її придбав представник відомої львівської підприємницької родини Генрик Бачевський. На його замовлення провели реконструкцію, а на першому поверсі облаштували фірмову крамницю та склад продукції родинного підприємства.
У 1930-х роках тут працювала гуртівня текстилю. Після реставрації на початку XXI століття у приміщеннях кам’яниці відкрили кав’ярню, яка працює і нині. Будинок став прикладом поєднання історичної архітектури з сучасним міським простором.
Остання у добірці — кам’яниця «Під оленем», одна з найбільш відомих будівель південної частини площі Ринок. Її створили шляхом об’єднання двох старіших тривіконних кам’яниць — Кудличівської та «Під оленем». Через це будинок має шість вікон на фасаді.
Історія споруди охоплює кілька періодів: перші будівельні роботи датують XV століттям, значну перебудову провели близько 1800 року, а реставрацію — у 1934 році. На початку XX століття тут працювала фабрика свічок та воскових виробів — одна з небагатьох у Галичині.
У 1930-х роках у будинку діяв ресторан Міхала Атляса, який був одним із найпопулярніших закладів Львова. Саме з цим місцем пов’язують відомий львівський вислів «зайти до пана Едзя», який означав відвідати вбиральню. Він походить від імені власника закладу Едзя Тарлерського.
Читайте також: Лебеді, русалки та дитяча залізниця: 10 фактів про Стрийський парк, які вас здивують
Коментарі