Штурмував Москву та врятував Річ Посполиту: десять цікавих фактів із життя гетьмана Сагайдачного

Петро Конашевич-Сагайдачний — одна з найяскравіших постатей української історії початку XVII століття. Гетьман Війська Запорозького був не лише талановитим полководцем, а й дипломатом, меценатом освіти та одним із тих діячів, які суттєво вплинули на розвиток українського козацтва. Його ім’я пов’язують із морськими походами козаків, походом на Москву 1618 року, відновленням православної ієрархії та перемогою під Хотином.

1. Народився на Львівщині та походив із шляхетської родини

Майбутній гетьман народився приблизно у 1582 році у селі Кульчиці поблизу Самбора на Львівщині (тоді Руське воєводство). Його батько був представником дрібної православної шляхти. Освіту Петро здобував у Острозі — одному з найважливіших культурних центрів тогочасної України.

Саме поєднання освіти, шляхетського походження та військового досвіду згодом зробило його не просто козацьким ватажком, а політичним діячем.

2. Вчителював у Львові та Києві

З 1592 по 1598 роки навчався в Острозькій школі на Волині. За твердженням Володимира Антоновича, після випуску Сагайдачний переїхав до Львова, згодом — до Києва, де працював домашнім вчителем, також був помічником київського земського судді Яна Аксака.

3. Запорожці дали прізвище з яким увійшов в історію

Приблизно ц другій половині 1598 року, Конашевич приєднався до Війська Запорозького. З «Віршів» Касіяна Саковича відомо, що Конашевич тривалий час перебував серед запорожців, здобуваючи своєю відвагою та розумом авторитет. Саме на Запоріжжі Конашевича як вправного лучника починають називати «Сагайдачним».

Прізвисько «Сагайдачний» було досить поширеним серед козаків у середині XVII сторіччя, особливо на Подніпров'ї та Брацлавщині. Озброєний сагайдаком, добре натренований лучник за хвилину міг випустити від восьми до дванадцяти стріл, які летіли іноді за 500 кроків.

4. Перетворив козацьке військо на організовану силу

До Сагайдачного запорожці вже мали військову славу, але саме він значно посилив дисципліну та організацію Війська Запорозького.

На період гетьманування Сагайдачного відбулось остаточне організаційне оформлення Війська Запорозького. Йдеться про таки фундаментальні інститути козацького самоврядування як, рада й козацьке коло, поділ на полки, сотні та десятки. Усталенні військових посад гетьманського штабу: обозних, військового писаря, хорунжих. У війську зʼявляються сурмачі та довбиші, які подають бойові сигнали під час битви.

5. Як Сагайдачний налякав султана

Однією з причин його популярності стали походи козаків Чорним морем проти Османської імперії та Кримського ханства. Козацькі флотилії здійснювали стрімкі рейди, демонструючи здатність запорожців діяти далеко за межами України.

1607 року запорожці провели великий похід на Кримське ханство, під час якого захопили та спалили Перекоп та Очаків. 1608 — на початку 1609 року Сагайдачний здійснив морський похід на 16 човнах-«чайках» у гирло Дунаю, під час якого було здійснено напад на Кілію, Білгород та Ізмаїл.

У серпні 1614 року запорожці на 40 чайках подалися до берегів Османської імперії: захопили Трапезунд, узяли в облогу Сіноп, оволоділи замком, вибили гарнізон і знищили весь флот галер і галеонів, які стояли на рейді.

У 1615 року 80 козацьких чайок підійшли до Константинополя, де спалили вщент гавані Мізевні та Архіокі разом із флотом, що перебував там. Сам султан зі свого палацу бачив дим він спалених Сагайдачним галер.

Розлючений султан послав навздогін за козаками нову морську армаду. Проте в морських битвах біля острова Зміїний та під Очаковом флотилію було вщент розгромлено, а козаки взяли в полон османського адмірала Алі-пашу.

Дивовижні успіхи Сагайдачного були оцінені козацтвом. У 1616 році гетьманом Війська Запорозького було проголошено Сагайдачного.

6. Похід на Москву — за 700 метрів від Кремля

Одна з найвідоміших сторінок біографії Сагайдачного — похід 1618 року під час війни Речі Посполитої з Московським царством. 20-тисячне козацьке військо під його командуванням приєдналося до кампанії королевича Владислава Вази за московський престол.

Козаки дійшли до Москви та брали участь у спробі штурму міста. Тогочасну Москву було взято в облогу – а це в межах сучасного Садового кільця, за якихось півтора кілометра від Кремля… В ніч на 1 жовтня (свято Покрови за старим стилем) відбувався вирішальний штурм.

«Гетьман Петро Сагайдачний та Михайло Дорошенко перед Арбатськими воротами Москви. Жовтень 1618 рік».  Художник Андрій Серебряков.

Штурм тривав протягом декількох годин з третьої ночі і до світанку. Нападники змогли увірватись до міста зі сторони Арбатських воріт.

Однак, цілком несподівано, коли до стін Кремля залишалося якихось 700 метрів, козацький гетьман припиняє штурм і відводить свої війська.

Чому Сагайдачний не взяв Москву? Зараз існують, як мінімум, три версії.

Перша — гетьман такий спосіб він відповів полякам, які першими порушили вже згадані обіцянки козакам, аби спонукати їх допомогти у війні з московітами.

Друга - втрата раптовості через зраду двох перебіжчиків з козацько-польського табору, які попередили ворога про плани союзників.

Третя, що гетьман, який був ктитором Церкви, захисником православ’я на Русі, а у 1620 році ініціатором відродження ієрархії Київської митрополії, зупинився, бо почув святкові церковні дзвони.

Якби там не було, але завдяки успіхам козацьких військ Сагадайчного Річ Посполита за Деулінським перемирʼям повернула втрачені свого часу Смоленськ, Чернігів та Новгород-Сіверщину.

7. Він підтримував освіту та став покровителем Київської братської школи

Сагайдачний був не лише воїном. Він підтримував розвиток освіти й православної культури. 1620 року гетьман вступив до Київського братства разом із Військом Запорозьким, що значно посилило позиції братської школи — майбутньої Києво-Могилянської академії.

8. Сприяв відновленню православної церковної ієрархії в Україні

На початку XVII століття православна церква на українських землях переживала складний період. Коли в Україну у 1620 прибув Єрусалимський патріарх Феофан, Сагайдачний бере його під свою охорону та просить висвятити митрополита і єпископів.

Таким  чином  за підтримки Сагайдачного у 1620 році було відновлено Київську митрополію — зокрема висвячено нових єпископів на чолі з митрополитом Йовом Борецьким. Це стало важливою подією для подальшого розвитку українського релігійного та культурного життя.

9. Врятував Річ Посполиту від Османської навали

У 1621 році Сагайдачний очолив козаків у Хотинській битві проти Османської імперії. Величезна 150-тисячна турецька армія під проводом самого султана Османа III не рахуючи численною татарської кінноти вийшла у похід «завойовувати Лехістан».

Близько 40 тисяч козаків, які приєдналися до 35-тисячного польського війська стали однією з головних сил оборони табору Речі Посполитої. Битва завершилася укладенням миру, який зупинив наступ османської армії. Саме після Хотина ім’я Сагайдачного стало відомим у всій Європі.

Хотинська битва

Під орудою Сагайдачного козаки не тілько вміло захищались, але кілкька разів успішно атакували. Так 4 вересня, витримавши артилерійський обстріл, козаки організували успішну контратаку, увірвавшись до табору Османа II. Вбиваючи солдатів та руйнуючи їхні намети, козаки спричинили паніку в османському війську. Розуміючи, що настав переломний момент у війні, Сагайдачний відправив гінця до Яна-Кароля Ходкевича з проханням вивести всі війська до атаки. Але старий гетьман побоявся відправити військо на підтримку запорожцям, посилаючись на пізню годину.

Учасник подій під Хотином Собеський стверджував: «Після несподіваного вторгнення запорожців у табір султана, турків охопила паніка: людей всіх звань і станів полонила нечувана тривога; сам Осман, який так нещодавно гадав, що немає у світі нікого могутнішого за нього, тепер на власні очі побачив всю хиткість свого становища, і попередня самовпевненість змінилася на жіночі скарги, коли він переконався у безпідставності своїх надій. Розвіялись його плани, за допомогою яких він розраховував перемогти не лише польське військо, а й всю земну кулю завоювати; тепер залишилася надія лише на ганебний мир».

Гетьман Сагайдачний

Вірменський хроніст з Камʼянець-Подільского Авксентій сучасник подій писав про вирішальну роль у битві козаків. «Якби не козаки, військо Речі Посполитої було б розбите за 3-4 дні. Перемогу було здобуто тільки завдяки Богові й запорозьким козакам».

10. Смерть та заповіт майна Львівському та Київському братству

Під час Хотинської кампанії Сагайдачний був тяжко поранений. Наслідки цих травм позначилися на його здоров’ї, і вже наступного року гетьман помер у Києві — 10 квітня 1622 року. За п'ять днів до смерті Сагайдачний склав заповіт, за яким відписав своє майно на освітні, благодійні та релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі.  Поховали гетьмана у Богоявленському соборі Київського братського монастиря. 

В. Луї. Смерть гетьмана Сагайдачного

Петро Конашевич-Сагайдачний увійшов в історію як гетьман, який поєднав військовий талант із політичним мисленням та підтримкою освіти. Він був одним із тих діячів, які показали, що козацтво у XVII столітті було не лише військовою силою, а й важливим суспільним та культурним явищем. Його постать залишається однією з найважливіших у добу українського козацького державотворення.