Українському виробництву потрібні інженери, технологи і керівники цехів

В українському бізнесі, в зв’язку зі складними умовами існування, є два ключових питання — як із найменшими затратами виробити товар і як його швидко й успішно продати. Усі решта функції бізнесу поки в певному сенсі відійшли на другий план. У цьому контексті в компаніях, які займаються виробництвом, особливо гостро постала потреба в досвідчених виробничих кадрах середньої ланки — інженерах, технологах, керівниках цехів. Такі дані були отримані під час аналізу вакансій і резюме, розміщених на Міжнародному кадровому порталі HeadHunter Україна.

Виробнича сфера займає 8-е місце серед усіх проф. сфер за кількістю вакансій і 10-е за кількістю резюме. Це 4% від усіх вакансій на сайті й 5% від загальної кількості резюме. Проте в деяких регіонах (Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ і т.д.) виробництво розвинуте краще і займає другу позицію серед найбільш активних сфер ринку праці. Динаміка приросту кількості вакансій свідчить про те, що виробництво в Україні розвивається, незважаючи на складні умови. Збільшення кількості вакансій за 2012 рік склало 54% при середньому прирості по Україні 25%, а за динамікою ринку «Виробництво» — на четвертому місці. Швидше зростає тільки кількість пропозицій роботи для студентів, продажників і страховиків.

Вакансії у регіонах

Тим, хто бажає працювати в сфері «Виробництво», буде відносно легко знайти роботу як у Києві, так і в регіонах. На периферії частка вакансій із цієї проф. сфери суттєво більша, ніж частка «столичних» вакансій.

1

 

Українських виробничників часто запрошують працювати закордоном. Найчастіше в Росію, рідше в країни Європи. Рівень зарплати в таких вакансіях суттєво вищий, ніж у пропозиціях українських роботодавців.

Огляд зарплат

У 2012 році зростання декларованих зарплат склало 22%. Згідно з даними барометра ринку праці, в 2012 році середня зарплата для інженерів або технологів складала 11300 грн. А починаючи з весни минулого року намітилась нова тенденція — вакансії у виробничій сфері стали все частіше з’являтись у десятці щомісячних найбільш високооплачуваних вакансій. Крім того, ця проф. сфера почала щомісячно потрапляти в ТОП-100 найбільш високих пропонованих зарплат. Це свідчить про те, що на тлі «замерзлих» заробітних плат у більшості проф. сфер, у виробництві оплата праці кваліфікованих спеціалістів зростає, і зростає солідно.

В ТОП-10 в 2012-2013 роках зустрічались такі вакансії, як технолог кондитерського виробництва (25 тис. грн.), головний технолог цукрового виробництва (22 тис. грн.), директор виробництва металопластикових вікон (до 40 тис. грн.), директор із виробництва продуктів харчування (20-30 тис. грн.) та інші.

У квітні 2013 року Міжнародний кадровий портал Headhunter пропонував огляд найбільш високих зарплат у виробничій сфері в Києві та регіонах. В ТОП-10 столичних зарплат потрапили вакансії головного інженера в енергетичній сфері (25 тис. грн.), завідуючого виробництвом харчових напівфабрикатів (15 тис. грн.), інженера-наладчика (14 тис. грн.), технолога м’яких меблів (10 тис. грн.) та інші вакансії.

Якщо в столиці основні роботодавці у сфері виробництва — це виробники меблів, вікон, фурнітури, харчова промисловість, то в регіонах значно більше вакансій пропонували для спеціалістів у галузі важкої промисловості. Проте великі промислові концерни, як правило, ніколи не вказують зарплату, в той час як для невеликих і середніх підприємств зазначений рівень доходу — додатковий спосіб звернути увагу на вакансію.

Таким чином, до регіонального ТОПу були включені вакансії для інженера-наладчика в Дніпропетровську (12 тис. грн.), зоотехніка в Чернігові (8 тис. грн.), головного технолога в Кременчуці (8 тис. грн.), дизайнера-технолога в Миколаєві (8 тис. грн.) та інші.

Досвід і освіта

До спеціалістів у сфері виробництва вимоги, як правило, високі й досить жорсткі. Професіонали такого спрямування — досить специфічна категорія пошукачів, та й вимоги до них також навряд чи можна назвати простими. Найчастіше роботодавець очікує побачити «готового» спеціаліста, який має досвід роботи за спеціальністю загалом і по конкретній технології (з конкурентним обладнанням) зокрема. Вимоги, як правило, дуже жорсткі й іти на поступки, розглядати кандидатів зі схожим досвідом роботодавці не поспішають. При цьому навчати нових спеціалістів практично нема кому. Так склалось, що підготовка у навчальних закладах різного рівня хоча й дає корисні системні знання, але дуже далека від практичних задач виробництва. Така тенденція, звісно, спостерігається в більшості спеціальностей, але на відміну від, наприклад, маркетингу або фінансів, приватні бізнес-школи додаткову освіту інженерів не пропонують. І самі роботодавці не поспішають відкривати для них програми стажування. Виняток складають хіба що дуже великі холдинги, де дефіцит грамотного виробничого персоналу ризикує стати критичним. Як яскравий приклад тут можна згадати агрохолдинги, де дефіцит агрономів (агроменеджерів) призвів до того, що провідні компанії цієї галузі відкрили системні програми для підготовки майбутніх спеціалістів. Але на сьогодні це швидше приємний виняток, ніж тенденція. Більше за те, традиційних для багатьох інших галузей вакансій «молодшого спеціаліста», «помічника керівника» у виробничій сфері практично нема. Влаштуватись на свою першу роботу молодому спеціалісту найчастіше допомагає терпіння, везіння або знайомство. Таким чином, щоб стати затребуваним, учорашньому випускнику ВНЗ доведеться розраховувати тільки на свої сили й удачу.

Очевидно, що така специфіка відображається статистично. У той час як майже у всіх сферах триває зниження проф. вимог на користь економії на зарплаті, у виробництві більшість вакансій пропонують лише досвідченим спеціалістам.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати
Коментарі