Нова межа благодійності: як українка пройшла 500 км пішки, аби допомогти ЗСУ

Аби зібрати кошти та допомогти ЗСУ Христина Михайлюк зі Львівщини вирушила у самостійну мандрівку. Дівчина пройшла пішки 500 кілометрів. Її шлях розпочався у Кракові, а завершився на кордоні в Медиці.

На початку мандрівки головною метою було зібрати кошти на квадрокоптер для ЗСУ, а потім ціль змінилася через зміни потреб на фронті. Тепер Христина збирає кошти на автомобіль для військових. 

Шлях Христини був незвичайний, він є частиною маршруту святого Якова, який є найпопулярнішим паломницьким маршрутом у світі. Його можна розпочати з різних країн Європи. 

Активістка була в дорозі 17 днів, а шлях завершила на українському кордоні, з собою вона мала 12-кілограмовий рюкзак та велике бажання допомогти українським військовим.

Христина Михайлюк пройшла пішки 500 км, щоб зібрати кошти на ЗСУ, Фото - Христина Михайлюк

Журналістка 032.ua поспілкувалася з Христиною Михайлюк та дізналася подробиці такої благодійної мандрівки.

1. Розкажіть, чи шлях святого Якова був вашою першою великою пішохідною мандрівкою?

Так, це у мене був перший похід такого масштабу, тим паче наодинці. До цього максимально мандрувала у горах протягом п‘яти днів - це був похід усіма двотисячниками наших Карпат, правда, маршрут подолали вдвох з хлопцем. В Карпатах ми доволі часто, зазвичай це одно-дводенні походи з чергуванням ночівлі у наметах та будиночках зі зручностями.

Христина Михайлюк пройшла пішки 500 км, щоб зібрати кошти на ЗСУ, Фото - Христина Михайлюк

Самостійно підіймалася на найвищу гору Польщі - Риси (рік з гаком після повномасштабного вторгнення росії проживала у Кракові), але це був одноденний похід. Також організовувала собі пробні самостійні одноденні походи півостровом Акротирі на острові Крит (це були дійсно цільові міні-походи, щоб себе перевірити, оскільки над Camino, як таким, задумувалась вже давно).

2. Розкажіть, як готувалися до цієї мандрівки та скільки тривала підготовка

Рішення прийняла швидко - орієнтовно за тиждень до виходу на шлях святого Якова.Тож на перший погляд, моя підготовка полягала в тому, щоб отримати поштою свій рюкзак з України і відправити тією ж поштою кілька коробок краківського життя в Україну.

Насправді я веду доволі активний спосіб життя, за кожної гарної нагоди подорожую, досліджую нові місця (при цьому багато ходжу). Також, крім мандрівок та гірських походів, брала участь у шосейних забігах (марафонські та півмарафонські дистанції), трейлових забігах (біг по пересічній місцевості, на короткі та ультра-дистанції) та OCR (забіги з перешкодами).

Виходить, що моя підготовка - це мій спосіб життя. Також переглядала відео та прочитувала статті у соціальних мережах від мандрівників, що Camino вже подолали.

Христина Михайлюк пройшла пішки 500 км, щоб зібрати кошти на ЗСУ, Фото - Христина Михайлюк

3. Що брали в дорогу? Що у вашому 12-кілограмовому рюкзаку?

2 пари кросівок (одні шосейні, другі - трейлові), пара сандалів, мембранна куртка, легка пухова куртка, фліска - прогноз віщував найрізноманітнішу травневу погоду. На шляху я ще докупила дощовик.

Окрім цього я мала з собою комплект термобілизни, шість футболок, 2 пари штанів-легінсів, одну пару спортивних шортів, 4 пари шкарпеток, сорочку та шорти для місць ночівлі, майку і шорти - для сну.

Христина Михайлюк пройшла пішки 500 км, щоб зібрати кошти на ЗСУ, Фото - Христина Михайлюк

Взяла у дорогу спальник та надувний килимок, які не знадобилися. У рюкзак поклала також туристичні рушники, документи, путівник польським Camino, блокнот та техніку. Всі речі раніше були неодноразово протестовані у відповідних умовах. По туристичному спорядженні мене консультував мій хлопець Іван Гуляк. 

4. Що (або хто) спонукало вас зібрати кошти для ЗСУ таким методом?

Знаю про подібні успішні приклади забігів, вело-заїздів, походів в інших людей. Вирішила й собі спробувати. Тобто, спершу була ідея повернутися в Україну пішки, а потім ще й виникла додаткова фандрейзингова складова. Я сумнівалася, чи варто, оскільки аудиторія в соціальних мережах у мене невеличка. Підключалися всі: родина, друзі, колеги, давні знайомі і незнайомі. Я рада, що таки спробувала.

Христина Михайлюк пройшла пішки 500 км, щоб зібрати кошти на ЗСУ, Фото - Христина Михайлюк

5. З якими труднощами стикалися під час свого шляху? Розкажіть про цікаві історії, зустрічі з людьми в дорозі

Здавалося б, довгий похід з важким рюкзаком - найбільшими труднощами мають бути втома чи виснаження. Але в моєму випадку, це був мій старенький телефон. Він вже відслужив своє, і його пора би замінити. Я не встигла цього зробити до походу, тож весь час мала під рукою повністю заряджений павербанк. Крім того, застаріле програмне забезпечення не дозволило скачати деяких корисних програм а-ля офлайн-мапи. Ну і десь від середини походу мусила весь час підчищати пам‘ять, оскільки фото-відеоматеріалів щодня добряче прибувало.

З труднощів ще хіба пригадаю, що підвернула ногу в Перемишлі за день до завершення маршруту, але й тут пощастило, що це трапилося не на початку, бо поставило би під загрозу весь проект.

6. Розкажіть про цікаві зустрічі та історії, які траплялися на шляху.

Цікаві зустрічі мені траплялися доволі часто. Про деякі розповім. Ну і для повноти історії додам, що польською говорю погано, але вирішила організувати такий собі челендж, щоб практикуватися - не переходити жодного разу на англійську. Тож було весело.

Найбільше історій траплялося в канцеляріях костелів. Я сиділа десь в черзі до приймальні ксьондза і мала нагоду поспілкуватися на різноманітні теми з людьми. А щоб вийти на людину зі штампом для паспорту пілігрима,треба було знайти когось на господарстві парафії, хто мене міг направити, куди треба (а в людини на господарстві є купа історій, крім того можливість впустити в зачинений костел - інтер‘єри, особливо стареньких, дуже цікаві і різноманітні).

Паспорт пілігрима Христини Михайлюк, Фото - Христина Михайлюк

Одного разу ночувала в польської сім‘ї, яка приймає в себе пілігримів. Тобто, люди тебе приймуть, погодують, ще й в дорогу пригостять смаколиками лише тому, що ти пілігрим. Схоже, що в Польщі люди знають і шанують шлях святого Якова, особливо, якщо живуть там, де він проходить.

Тай загалом, усі намагалися чимось допомогти: чи просто зупинялися і пропонували підвезти (я звичайно відмовлялася), чи бачили, що я ходжу туди-назад щось шукаю - то показували шлях. При монастирях мене запрошували на чай,деколи випадкові перехожі пропонували щось купити в дорогу, тут я теж відмовлялася, бо, зазвичай, все мала.

Інколи мене впізнавали по мушлі на рюкзаку, що йду Camino. Ті, що самі ходили чи ходять ділилися своїми історіями. Один чоловік перестрів мене в одному з міст, виявилося, що бачив мене ще вранці в іншому місті. Ми з ним розговорилися і виявилося, що він з товаришами колись проїхали Camino від Франції до Сантьяго-де-Компостела велосипедами, коли почув, що я збираю на армію - задонатив 200 злотих.

Христина Михайлюк пройшла пішки 500 км, щоб зібрати кошти на ЗСУ (Мушля, яка символізує шлях Camino), Фото - Христина Михайлюк

Та й загалом українців дуже підтримують в Польщі (що не новина). Ксьондзи при костелах з одного боку наче цікавилися, що там у нас, з іншого - і так активно слідкують за новинами, щоразу обіцяли замовити для мене і українців месу чи просто помолитися за Україну.

Я не релігійна людина, але для мене такі жести дуже цінні. Інколи розповідали, що дехто з їхньої парафії працює в Україні в гарячих точках.

Ну або, до прикладу, були якісь милі дрібнички, в одному з хостелів мені увімкнули українську музику до сніданку.

7. Як надалі плануєте залучати людей до благодійності на ЗСУ?

Планую і надалі продовжувати свій проект, який я жартома назвала Mykhailiuk Express - перевезення невеличких пакунків через кордон, практикувала таке щоразу при перетині кордону Україна - Польща, в якості платні були донати для ЗСУ.

Також під час своїх походів у гори мала звичку донатити, для прикладу, по 100 грн. за кожен пройдений кілометр - це транслювала у соцмережах разом із посиланням на збори, які підтримувала. Імовірно, що таким займатися теж продовжуватиму.

Ще реалізовувала різні розіграші та аукціони з книгами (частіше про гори), але таким чином вдавалося залучити небагато коштів.

Насправді, способів є безліч, хтозна, що цікавого прийде на думку завтра.

8. Чи буде друга мандрівка та яка нова ціль?

Імовірно, що буде. Поки немає сформованої ідеї, але це може бути якийсь новий пригодницький виклик, за яким би було цікаво спостерігати. Щодо цілі - не поспішатиму, оскільки поки не досягла поточної. Скоріш за все (якщо не буде нагальних потреб у моїх знайомих із ЗСУ), співпрацюватиму з тим ж волонтером з Києва - Сергієм Головком, в такому разі закриватиму актуальні збори на той час.

ДОВІДКОВО. паспорт пілігрима - документ, який ви можете отримати на початку свого паломництва. Його можна зробити в притулку або офісі. Пілігримів паспорт (credencіal) - це документи, куди по мірі проходження Шляху ставляться спеціальні печатки.

Матеріал підготовлений в рамках спецпроєкту "Війна за Незалежність". Детальінше про збір та інші благодійні справи Христини Михайлюк ви можете дізнатися у її соціальних мережах. 

Христина Михайлюк, Скрін - 032

Читайте також: Львівʼяни, які змінили світ: чому Станіслав Лем ніколи не повертався до рідного Львова