Релігія та атеїзм на теренах Галичини: чому мешканці Львова не вірять у богів

Конституція України (ст. 35) гарантує кожному громадянину свободу віросповідання та можливість не сповідувати будь-якої релігії. Декларується, що наша держава є світською та відокремленою від церкви, у тому числі державні школи та університети.

Як передає 032.ua, минулорічне дослідження Центру Разумкова показало, що 66% українців вважають себе віруючими (у 2018 році цей показник становив 72%). Ще 12,2% людей вагається між вірою та невір’ям, а близько 9,4% - це невіруючі (5,4%) та переконані атеїсти (4%). Решта опитаних не змогли визначитися з відповіддю. Попри це, у Львівській та суміжних областях - Тернопільській, Франківській, більшість мешканців визначають себе як християни. Чіткий розподіл у опитуванні на регіони показав, що на заході України вірян найбільше - 81,4% (у попередні роки - більше 90%).

Дослідження Центру РазумковаДослідження Центру РазумковаДослідження Центру Разумкова

Фахівці зі соціології відзначають, що у світі атеїстів стає більше, а прихильників різних  релігій - менше (кількість скоротилася на 9% з 2005 по 2011 рік). 

Журналістка 032.ua розпитала мешканців Львова та області, які не є релігійними людьми, чому вони вважають себе атеїстами. Люди, які не вірять у богів та ідолів, зібралися у спільноті “Український атеїстичний форум”. І ось що вони відповіли.

Адмін групи Артем Коваленко: “Насправді у Львові багато атеїстів. Щороку їхня кількість збільшується. Наша група сприяє розвитку критичного мислення та висвітлює фейковість всіх релігій. Всі релігії є вигадкою людей. Немає жодного наукового факту, щоб думати інакше. В Україні кожен може вірити у що хоче. Дратує намагання нав'язати свою віру усім з дитсадків і шкіл”.

Наталя Зарецька: “Зріла особистість не потребує нагляду і схвалення міфічного персонажа, аби робити більше гарних вчинків і менше поганих. Це нормально для дорослої людини — самій відповідати за свої помилки, а не перекладати їх на вигаданого диявола. Також нормально хвалити себе за свої добрі справи і досягнення, а не заперечувати себе на користь вигаданого бога. Це і є життя своїм власним повноцінним життям“.

Тарас Федоров: “Тому що церква і релігійні упередження гальмують розвиток суспільства. У всіх розвинутих країнах церква втрачає свій вплив. Священники грають на страхах людей, учать вірити в чудо, змушують дотримуватися застарілих традицій та незрозумілих ритуалів. Зріле суспільство такі погляди відкидає. Тому, спрощуючи, вибір простий: або розвиток, або безкінечні хресні ходи”.

Андріана Фещак: “Я атеїст тому, що прочитала Біблію. Більшість християн стане атеїстами, якщо просто прочитають Біблію”.

Дося Апілат: “Я ніколи не була віруючою. Сама з сім'ї медиків, може це трохи формування мого світогляду пояснить. Із дитинства стикалась зі смертю людей. Замість дитячої Біблії для розваги гортала анатомічний атлас. Я ніколи не мала віри, хоча усе життя була в її пошуку. Ще в 10 років бачила алогічність в Біблії. Потім я намагалась шукати свою віру в неоязичництві. Але закінчилось все теж нічим. Віра - це така штука, яка спрощує життя людини, забирає відповідальність за всі дії, дозволяє не думати...і дає надію на чудо. Бути атеїстом - жити без надії на чудо. Є тільки твої власні ресурси і людський розум”.

Максим Петрук: “Щоб бути нормальною, адекватною, доброю людиною, не потрібно вірити в якихось богів. Бог - це всього лише поняття за допомогою якого можна пояснити практично все, при тому не напружуючи мозок. А тепер уявіть стародавніх людей, в яких умовах вони жили, що вони відчували, коли споглядали природні явища, які вони не могли пояснити. Тому не дивно, що з'явилося таке поняття як бог. Крім того, так набагато комфортніше жити, уявляючи що десь на небі сидить небесний отець, який начебто споглядає та оберігає тебе”.

Анатолій Жилавий: “Я ріс у нерелігійній сім'ї. Коли мені було 14 років, я потрапив на богослужіння євангелічної (протестантської) церкви. Мені сподобалась і громада, де я побачив багатьох чудових людей, і сама служба Божа з натхненними піснями хвали, молитвами і проповіддю. Невдовзі я увірував, переживши те, що в протестантських громадах називають «народженням згори» (за Єв. від Івана 3:3). Це коли ти в молитві визнаєш себе грішником і просиш Христа стати твоїм Господом і Спасителем. Я відчув, що став Божою дитиною, і саме з цим пов’язував ті відчуття, які мав після молитви покаяння: радість, спокій, вдячність. Трохи згодом я охрестився (в євангельських християн хрещення приймають у свідомому віці). Я вірив до 32 років, тобто впродовж 18 років, і все моє життя було пов'язане з вірою, молитвою, церквою і проповіддю Євангелії. Я був проповідником, благовісником і місіонером. Крім того, я був переконаним креаціоністом, відкидав теорію еволюції і заперечував давність Землі та Всесвіту.

Коли, несподівано для себе, я зіткнувся з матеріалами, в яких критично аналізувалися аргументи креаціоністів і апологетів, то почав бачити їхні слабкі місця. Я завжди вважав, що правда важлива, а Бог зацікавлений в тому, щоб ми знали правду. З цією думкою я став інтенсивно досліджувати різні питання, дотичні до віри в Бога. Від думки, що я міг увесь цей час помилятися, було лячно, але мені було важливіше знати правду і будувати своє життя на чомусь реальному, а не на ілюзіях і легендах. Вивчаючи різні питання, я зрозумів, що теорія еволюції має у своїй основі незаперечні факти, Земля і Всесвіт ніяк не можуть бути молодими, а Біблія містить чимало суперечностей і помилок, через що не може походити від Творця. Крім того, мені було важливо усвідомити, що весь мій досвід «особистих взаємин з Богом» був плодом роботи мого мозку. Фактично, Ісус був моїм «уявним другом».

Досить скоро я зрозумів, що більше не вірю в Бога. Це принесло мені полегшення, оскільки я позбувся когнітивних дисонансів і більше не мусив шукати виправдання для Бога, який чинить геноциди і дає дивні закони на сторінках Біблії і разом з тим ховається від людей у наші дні і байдужий до їхніх страждань. Бога, який відправляє людей на вічні муки в пекло на підставі їхньої невіри в нього. Попри те, що в моєму житті віри було багато позитиву, вважаю, що раціональний погляд на світ набагато кращий. Бути вільним від догм і готових відповідей — прекрасно, бо ви можете пізнавати світ таким, який він є, і тішитись єдиним життям, яке маєте”.

Володимир Бабій із не менш релігійного міста, ніж Львів, Тернополя додав: “Чи атеїст я? Так, та не зовсім! Чому ж я поклоняюсь, в що тоді вірити? А в силу природи, можна й уособлювати це в образах, але завжди пам’ятати що образ виник в уяві древніх, через відсутність пояснень певних сил природи, та стихій! Тому можете мене вважати язичником. Для чого мені ці образи? Це просто: я художник, і мені потрібен асоціативний ряд та прообрази явищ нашої матінки-природи. Чому мене не влаштовують сучасні популярні релігії та і релігія загалом? Більшість людей ідеалізують свою релігію, сліпнуть у своїх шорах та впевнені що їхня віра найкраща. Їм лінь розібрати звідки взявся їхній культ, як він змішався з попереднім (на прикладі язичницьких свят у християнстві), і загалом такі віряни зазвичай мають доволі слабкі знання світової історії, теології та астрономії. Можна провести багато паралелей з різними релігіями, котрі мають схожих богів чи то б схожу легенду того чи іншого божества. Святкування також припадало приблизно на один і той же період, знову таки зірки древнім людям в поміч.

В античній мітології, для прикладу у греків, крім основного пантеону богів, були менш значущі, котрі осідали не на Олімпі, а локально відповідно до регіону. Практично кожна річечка та гай мали своє втілення божественності, що ж це як не поклоніння природі. До того ж всі міфологічні боги наділені абсолютно людськими рисами. Та відколи релігію уособили в одну особу (як Ісуса Христа), це стало більш доступно для рабів та бідного населення. Тоді було заборонено прикрашати багато свої храми, і взагалі створювати свого ідола, достатньо хрестика на шиї, а храм твій в серці. Античний світ зробив крок вперед для людства, але через релігійних фанатиків людство зробило два кроки назад, і це продовжувалось через все Середньовіччя до епохи Відродження! Тепер християни обмінялись з ісламським світом ролями, і ми бачимо як деградує Близький Схід: варварство до всіх оточуючих, бо для них нема ціни людському життю, вище всього є Аллах чи пророк, для багатьох земля плоска, а закидати камінням жінку чи відрізати голову - це суспільна норма.

Атеїстів вважають противниками релігії, хоча насправді це поплічники здорового глузду та раціонального мислення. Тому увійшов в моду новий термін – агностик. Це такий атеїст, що не бажає дискусій та доказів своїх переконань, він впевнений у своїх знаннях та не потребує самоствердження за рахунок інших! Для мене це практично одне й те ж саме”.

Читайте також: Яким буде Львів після 2020: цікаві проєкти, які планують втілити у життя

Фото на головній: Guillaume de Germain

новини Львова львівські новини атеїсти релігія філософія теологія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
11.1 дуже добре
(20 оцінок)
Високі оцінки користувачів за Корисність
5 людей рекомендують
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі