"Для багатьох людей слово "депутат" асоціюється з недобросовісною людиною", - Андріян Гутник

У рамках спецпроекту “Кава з депутатом”, 032.ua продовжує зустрічатися із міськими обранцями Львова, пити з ними каву та розпитувати про їхню роботу. Цього разу ми зустрілися з представником ВО «Свобода» у міській раді Львова – Андріяном Гутником.

Досьє:

Гутник Андріян Юрійович народився 6-го жовтня 1968 року у Львові. У 2015 році закінчив Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління». У 2009 році став депутатом Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода». У 2010 – 2015 роках та з 2016 року по сьогодні – депутат міської ради Львова, голова постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища. З 2009 року очолює федерацію плавання Львівської області.

*****

Пане Андріяне, для початку розкажіть, як розпочалася Ваша політична кар’єра?

Я був депутатом вже трьох каденцій: двічі – у міській раді Львова, а до цього ще працював в обласній раді Тернопільщини. В той час в мене було деревообробне виробництво, а влада тоді досить активно щемила інтереси підприємців і виникали постійні проблеми і з податковою, і з чиновниками Тернопільської облдержадміністрації. Чесно кажучи, саме тоді і з’явилася така ідея як захищати права і підприємців, починати політичну кар’єру. Крім того, я постійно був у вирі громадського життя, брав участь в різноманітних проектах. Ну і з дитинства я мав такі націоналістичні, патріотичні настрої, тому пов’язав свою долю з партією «Свобода».

Ви майже десять років перебуваєте у складі однієї політичної сили. Ніколи не виникало бажання змінити свої політичні погляди?

В кожній партії бувають кращі часи, а бувають складні. Але в хорошу хвилину товариство покидати зовсім не хочеться, у важку – підло робити такий вчинок. Я починав свою кар’єру, коли наша політична сила взагалі не мала ніякої фракції. Потім я потоваришував із керівництвом та побачив, що вони є порядними людьми, вяким можна довіряти. Щодо депутатів, які постійно змінюють партії то, знаєте, можна закрити очі, коли якийсь депутат одного разу покидає партію та вступає в іншу, але коли це відбувається постійно – я цього не розумію. Не хочу зарікатись, але якщо колись мені щось не сподобається в нашій політиці, то напевно настає час завершувати свою політичну діяльність.

Ви є достатньо забезпеченою людиною, тоді чому займаєтесь депутатством?

Політична діяльність для мене збиткова, особистого збагачення точно не приносить тому, що я займаюся різноманітними благодійними проектами. Ми з моїми помічниками у Львові проводили дуже багато цікавих проектів, починаючи від здорового способу життя, коли закуповували яблука і в центральній частині міста міняли їх на цигарки в молоді. Ще до трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі, розуміючи про цю проблему, я неодноразово підіймав це питання на сесіях міської ради. І з креативною молоддю ми власними силами провели навчання у всіх школах, під час якого розповідали учням молодших класів про важливість сортування сміття та яка від цього може бути користь. Хоча міський голова та його заступники неодноразово обіцяли мені, що за кошти міського бюджету буде створена навчальна програма саме щодо правил сортування ТПВ. Адже це дуже важливо, тільки от місто досі цим проектом так і не зацікавилось.

Мені подобається така робота, тож якщо я не покину свою політичну діяльність, то ми з моїми однодумцями ці програми введемо у життя і вони будуть працювати на міському, обласному чи державному рівні.

Ви вже вдруге за час нашої розмови натякаєте на можливість завершення кар’єри політика. Справді про це думаєте?

Насправді, впродовж останніх років левова частина депутатів наробила безліч помилок, було дуже багато зловживань. І тепер у більшості людей слово «депутат» асоціюється з недобросовісною людиною. Мені такі речі є не дуже приємними. Коли я прийшов у політику та вперше балотувався кудись, ще на той момент від достатньо слабкої політичної сили, я жив у вище середнього рівня квартирах, я сам забезпечував батьків, я та моя дружина їздили на дорогих автомобілях. Але відколи триває моя політична кар’єра, я не можу сказати що мої статки стали ще більшими. Це можна побачити в моїх деклараціях, там про все написано: що в мене було п’ять чи десять років тому і що є зараз. Можна сказати, що мої статки взагалі зменшилися і це з тими можливостями, які в мене наразі є. В Україні є дуже багато політиків, які 10 років тому приїхали на трамваї в якусь раду, а зараз виїжджають звідти на надзвичайно дорогих автомобілях, яхтах чи гелікоптерах. Ніде не працювавши та не займаючись підприємницькою діяльністю

Тому, є багато людей, які дійсно з негативом сприймають владу. І тобі треба десь доводити, що можливо, не всі такі погані.

Рік тому журналісти «Наших грошей» виявилитаємне депутатське поселення поблизу Львова, в селі Підберізці. Серед депутатів, які володіють там землею, називалося і Ваше прізвище. Розкажіть, як так сталося, що довший час про це депутатське поселення нікому не було відомо?

Насправді, в мене селі Підберізці є 5 чи 7 ділянок. Я давно мріяв збудувати там будинок. Спочатку в мене з’явилася там одна ділянка, потім друга, згодом дружина продала квартиру і ми придбали там ще кілька ділянок. Напевно, це вже зараз Підберізці - цікаве, стратегічне місце, але десять років тому, коли я вперше придбав там ділянку землі, село було взагалі інвестиційно непривабливим, а землі були набагато дешевшим. Я багато років там будував і дасть Бог, можливо наступного року, продам у Львові якусь нерухомість і переїду жити туди. А те, що ЗМІ писали про таємне поселення депутатів – насправді, там проживає близько  5-6 народних обранців, які знайомі між собою дуже багато років. В багатьох є якісь товариські стосунки, незважаючи навіть на те, що там є депутати з різних політичних партій.

Які у Вас взаємини з іншими депутатами міської ради Львова?

Вітаюсь майже з усіма, хоча зараз почав ігнорувати декількох депутатів від «Самопомочі». На це є свої причини і я не хотів би виносити їх на загал. Я іноді можу не сприймати те, як мої колеги голосують за ті чи інші рішення, але практично з усіма в мене нормальні, товариські стосунки. Моє дитинство пройшло у Львові, тому деяких депутатів я знаю ще з ранніх років. Зараз ми просто трохи розійшлися у своїх баченнях життєвих та все одно підтримуємо нормальні стосунки.

Пане Гутник, Ви – досвідчений депутат. Якщо порівняти нинішнє скликання депутатів з попереднім, як Ви оцінюєте роботу ваших колег?

Якщо згадати минулу каденцію, то було багато закидів через те, що більшість в сесійній залі мала політична сила, інтереси якої я представляю. І в дечому можна зрозуміти владу, адже теоретично можна сказати, що ми мали політичну більшість і були при владі. Хоча насправді це не так – наша фракція ніколи у Львові при владі не була. Був мер, який завжди перебував в опозиції до нашої фракції, були всі керівники його РА, всі його підлеглі чиновники. З нашої фракції тоді ніхто в команді Андрія Садового взагалі не працював, хоча в його колективі нараховувалося близько 1 000 осіб.  Всі вони мали би працювати на імідж міста, але насправді працювали на імідж міського голови, бо були його підлеглими.

Коли ти при владі – є більше можливостей, але коли ти щось робиш, відповідно в тебе завжди будуть помилки. Журналісти та громадськість не часто згадують про хороше, завжди пам’ятають про більш негативні моменти. Ну посадив я на території свого округк двічі чи тричі тисячу дерев – на третій рік про це вже нецікаво говорити. Але якщо «Свобода» голосувала наприклад, за будівництво житлового будинку, а потім власники змінили цільове призначення і вирішили будувати там ТРЦ – все, починаються розмови, що наша партія бере участь в якихось кулуарних змовах. Тому вперше влада одноосібно перебуває в руках міського голови. Крім того, більше половини депутатів міської ради представляють інтереси його політичної сили. Дуже дивно, що з майже 30 депутатів, які є у фракції «Самопоміч», лише третина з них є членами фракції. Тобто, вони ніби-то і підтримують міського голову, але вступати у фракцію чомусь не поспішають. Більше того, депутати найбільшої фракції в міській раді Львова зараз перебувають на керівних посадах в мерії. То про яку демократію в місті ми говоримо? Такої ситуації ще ніколи в житті не було.

Наприклад, згадати хоча би сміттєвий колапс: зараз сидять вже під вартою підлеглі мера за зловживання через те, що демократія у Львові була відсутня. Один керівник і його підлеглі одноосібно приймають рішення щодо сміття. І зловживання відбувалося через те, що постійно збільшували статутний капітал «Львівспецкомунтрансу». Наша фракція не голосувала за це, ми просили: якщо вже дали 50 мільйонів компанії, то нехай вони відзвітують, куди ці гроші були витрачені, а потім вже будемо надавати наступний транш. Але не було часу, потрібно було заганяти туди гроші, рятувати місто. А тепер виявляється, що левова частина тих грошей, які виділяла промерська частина, вони фактично розбазарювали ті кошти на якісь фіктивні фірми, а сміття скидували за Львовом або ж на території Львівської області. Можливо, в нас дивляться на Київ, де політична сила Президента України робить все, що хоче, і в нас відбувається така сама вседозволеність.

Насправді, серед великої команди, яка наразі працює в мерії Львова, є багато креативної молоді, яка дійсно робить для міста досить корисні речі. Якби ця молодь не була би настільки заангажованою, то вона зробила би для міста ще більше корисного. Є багато креативних ідей, Львів розвивається, але це все насправді заполітизоване. Все, що добре – робить міський голова, все, що погане – фактично теж справа рук мера, але це вже не висвітлюється, а перекладається на чиїсь плечі.

Під час минулої каденції було багато помилок і нашої фракції. Можливо, ми були не досить радикальними, жорсткими. На мою думку, нам тоді справді не вистачило радикалізму в міській раді Львова та в державі загалом.

Як думаєте, Андрій Садовий зможе знову стати мером?

Він надзвичайно здібний молодий чоловік (посміхається, - автор). Має багато ідей та досить потужну медіа-імперію для того, щоби стати мером, або поставити свого кишенькового мера. Тому, потенціал в нього є. Але насправді, дуже багато помилок, які робить його команда та особисто Андрій Іванович, може перекреслити його шанси на чергову перемогу на виборах мера. Звісно, не правильно говорити, що вся його робота – суцільний негатив. Наприклад, проект «Трамвай на Сихів» - чудове рішення, яке трохи вирішило проблему з транспортом на Сихові. Але міський голова керує містом в ручному режимі, а для мільйонного міста – це неприпустимо. Немає правильного стратегічного плану розвитку Львова тому, що виконком ЛМР, а це ж його фактично, кишенькова структура, видає більше тисячі дозволів та будівництво житла, дуже рідко зважаючи на критичну нестачу дитячих садків,  місць для паркування, транспортних розв’язок. Коли я ще не був депутатом, то звертався в міську раду та пропонував збудувати багатоповерхові парковки в центральній частині міста. І мені Садовий відмовляв ще тоді. Можливо, хотіли зробити все зусиллями своєї команди, але руки чомусь не дійшли.

А Ви особисто маєте амбіції зайняти таку посаду?

Не знаю.  Можливо, досвіду та знань мені би вистачило, але багато що залежить від політичної та економічної складової в Україні в момент проведення міських виборів.  Я звик робити щось, в чому впевнений, що все вийде добре. В деяких ситуаціях Садовий робив дитячі помилки, а в деяких ситуаціях його якісь дії були супер геніальними, але ситуація в країні все одно не могла призвести до чогось позитивного для громади. Тому, якщо буде такий момент, коли я зрозумію, що в мене будуть шанси з моєю політичною силою, з підтримкою громади, або інших потойбічних сил, які також впливають на всі ці виборчі процеси, я подумаю. Але якщо я бачитиму, що нічого хорошого з цього не вийде, то я не буду бігти за цією короною.

Розмовляв: Андрій Галицький.

Фото: Євгенія Пласконь.