Мистецька галерея Гері Боумена запрошує на відкриття виставки Агнеси Бачинської-Сельської

Учителі: Роман Сельський, К. Звіринський. 1967-1981- викладач живопису Ужгородського коледжу ім. Ерделі. Працює у жанрах натюрморту, пейзажу та художнього текстилю.

Від 1969 р. - учасник багатьох обласних, республіканських та міжнародних виставок. Організовувала персональні виставки в Ужгороді (1978) й Львові (1979). Твори зберігаються у приватних колекціях Японії, СІЛА, художніх музеях України - Хмельницькому, Ужгороді, Львові.

Твори: «Сутінки на перевалі» (1972 р., п.,о.), «Дівоча ланка» (1973 р., п.,о.), «Травневий натюрморт» (1977р. п.,о.),

«Після уроків», «Колискова» (обидва -1979 р., п.,о.),

«Юні вдови» (1985 р., п.,о.), «В старовинному інтер’єрі»

(1988 р., п.,о.). Декоративні тканини (1982-1985 рр., т.зв. «пічвурки» - аплікації з тканин, декоративні композиції (2000-2007 рр., авторська техніка).

Художниця живе і працює у Львові.

Народжена на Чернігівщині в розпал Другої світової війни Аґнеса разом із матір’ю і сестрою жила у Львові. Вона неохоче згадує повоєнні роки. Росла як усі діти, тільки була дуже вразливою і гарною. Про таких кажуть - “вона з королівською поставою”. Струнка, висока, з блакитними очима, юна, Боттічеллівська красуня завжди була в центрі уваги. Роман Сельський пам’ятав Аґнесу ще від 1962 року, коли почав викладати живопис на її курсі.

«З Романом Юліановичем доля звела нас ще в 60-х роках.

Я була студенткою, він - нашим викладачем, “професором”, як ми величали між собою нашого улюбленого вчителя.

Роман Юліанович для мене був не просто вчитель...

Навіть «ази» рисунка, живопису й основні предметні знання я здобула не у нього. Мені випало щастя навчатись у Карла Йосиповича Звіринського на підготовчих курсах до вступу в інститут, потім на першому курсі.

Він був чудовий, вимогливий педагог, сам учень Романа Юліановича.

Нарешті на другому курсі й потім до випуску, живопис у нас викладав Роман Юліанович Сельський (1962-1965).

Ставлення студентів до Романа Юліановича було незвичайним. Його постать, його особливість - як символ... Доходило, буквально, до обожнювання.

Для мене, сироти-безбатченківни, спілкування з Романом Юліановичем було дуже важливим. Між нами відразу склалися особливі стосунки. Симпатія? Можливо. Але і щось більше...», - розповідає пані Аґнеса.

Вона заімпонувала професорові своєю допитливістю і відвагою.

Роман Сельський так згадував перше знайомство з Асею: “Це було наче повернення в молодість... Ася мала вроджене почуття кольору. Дещо слабший рисунок, і дивовижне бажання все знати. Її захоплювали розповіді про Сезанна і Воллара, фантастичні новели, створювані після повернень із Карпат”.

Три роки Ася вчилася живопису в Романа Сельського.

Потім у Карла Звіринського - чудового педагога й прекрасної людини.

Після років навчання художниця вперто, впевнено йшла за безумством свого его! Аґнеса Бачинська у постсезаннівському живописі була щирою й задекларувала себе виставками у Львові, Ужгороді. Творчість поєднувала із педагогічною діяльністю. Вміла творити простір порозуміння поміж викладачем й студентами. Але... Щодня у голові роїлись думки про живопис. Багато часу займала побутова круговерть. Вона жила в Ужгороді, виховувала двох доньок Ілонку (викладач Ужгородського коледжу ім. Ерделі) й Агіцу (займається живописом та книжковою графікою).

Коло розірвала несподівано - переїзд до Львова і велика приязнь із вчителем Романом Сельським допомогли у безвиході буднів. Вони одружились 1981 року.

Десять років спільного життя і творчості з Романом Сельським, який умів провадити щоденним полем фантазій, мрій, вигадок. Ася була господинею у «Домі Сельських». Зустрічі друзів, учнів, знайомих чи то в середу, або ж у четвер, частіше - щодня, ставали віртуальними мандрами у творчі лабораторії Огюста Ренуара, Поля Сезанна, Амадео Модільяні, Казимира Сіхульського; зустрічі з артесівцями (на згадку про яких назвали мистецький салон «Агіев», що на вул. Братів Рогатинців у Львові (нині закритий).

Роман і Аґнеса Сельські різні за складом думання, характерами, виховані у площинах й ментальності діаметрально протилежних епох, різнились навіть мистецькими уподобаннями; а все ж знаходили порозуміння. Вона рік за роком дарувала щоденну любов й увагу Вчителеві, Другові, Мужу, маючи кілька десятків натюрмортів, пейзажів, жанрових картин, що засвідчували тонку спостережливість натури й дар колориста. У проміжках між Вічністю Маестро - полюбила живопис на склі; невеликі формати композицій ставали масштабними та не давали спокою. Не могла довго працювати у малих формах. Тихий плин буднів змінювали насичені місяці підготовки персональної виставки Романа Сельського у Національному музеї у Львові на вул. Драгоманова. Власне пані Аґнесі завдячуємо колекцією живописних картин, які подружжя Сельських подарували музеєві.

Вона захопилась астрологією, коли відчула тотальну кризу. Її душевні стремління наче загнані у глухий кут вимагали знайти вихід - бачила слабкість людини у момент згасання, усвідомлювала безсилля, ставала незручною у товаристві, і все більше заглиблювалась у себе. Несподівано зрозуміла, усе давно передбачено, треба слухати внутрішній голос й відповідно реагувати. Власна творчість знайшла вихід у т. зв. «пічвурках» - декоративних композиціях геометричного характеру. Смішна назва техніки дарувала багатьом візуальну радість. «Дім Сельських» наповнили аплікації із різних за текстурою, щільністю, фактурами... тканин, що доповнювали твори Маргіти та Романа Сельських в інтер’єрі дому, вони, ретельно кольорово й ритмічно відчуті художницею, привнесли відчуття простору між поколіннями.

На долю пані Аґнеси Бачинської-Сельської випала непроста місія: розпорядитись спадком двох історичних постатей Маргіти та Романа Сельських. Роки праці над «Власним каталогом Романа Сельського» (ВКРС), що налічує понад дев’ять тисяч творів, дві прижиттєві виставки й сім альбомів, у яких зафіксовано творчість Романа Сельського - це заслуга і робота Аґнеси й велика подяка Вчителеві.

Нове століття Аґнеса Сельська зустріла у полі власних творчих проблем. Усамітнення допомагає їй зосередитись; неспокійна художниця шукає і знаходить композиції, виконані в авторській техніці - колажі - досконалі колористично. Без назв, довільні для візуального продовження, динамічні або ж умиротворено-споглядальні композиції стали надією чи безнадією для людини, що шукає... Через трансформації множинних почувань у неосяжному просторі Вічності - поміж стихій форм й замилування фактурами й кольорами Аґнеса Сельська часто знаходить гармонію, що дає змогу їй щодня бути «притомною» серед людей, частіше на самоті.

Євстахія Шимчук, Львів, 2007 рік.