Реставрацію вівтаря «Голгофа» та розп’яття у Вірменській церкві планують закінчити ще цьогоріч

Також продовжують відновлювати стінопис у церкві. Усі ці роботи фінансує Міністерство культури та національної спадщини Польщі. Крім того, за кошти міського бюджету реставрують фасад будинку, до якого кріпитиметься «Голгофа».

Усі реставраційні роботи виконують українські та польські реставратори.

За словами керівника реставраційної групи Анджея Казберука з Варшавської академії мистецтв, до кінця року буде відреставровано вівтар «Голгофа». «Усе буде відреставровано та змонтовано, а повернуть його на місце – у Вірменський дворик – вже наступного року», – розповів Анджей Казберук.

Як зазначила начальник управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко, після реставрації вівтар «Голгофа» матиме і втрачену скульптуру Матері Божої. «Окрім розп’ятого Христа, вівтар має ще дві скульптури: матері Божої та Марії Магдалини. Перша була втрачена, але віднайдена у фондах Національного музею і її нам передали», - зазначила Лілія Онищенко.

Нагадаємо, реставрація «Голгофи» триває уже третій рік.

Також закінчуються роботи з реставрації дерев’яного розп’яття, яке висіло перед входом у церкву з вул.Краківської.

«Ми його демонтували ще позаминулого року, коли робили фасад. Думали, що воно є у кращому стані, але з’ясувалось, що ні. Те розп’яття однозначно робилося для інтер’єру. Навіть залишились сліди такої поліхромії, яка використовується тільки для інтер’єру. Тому вирішили на те місце поставити копію. Копія буде без втрат, бо оригінал має втрати. Він розміщуватиметься усередині храму, є визначене місце. Слід зазначити, що це розп’яття первісно не походило з Вірменської церкви, очевидно його подарували церкві. Ми зараз сперечаємося, з якого часу воно. Оптимісти кажуть, що з середини 18 ст, реалісти – з середини 19 ст. Вкінці серпня матимемо велику реставраційну раду, то можливо тоді визначимося щодо датування. На жаль, нема ніяких свідчень і про автора», - зазначила Лілія Онищенко.

Нагадаємо, у минулі роки у Вірменській церкві проведено значні реставраційно-ремонтні роботи. Зокрема, відреставровано фасади дзвіниці, церкви, зроблено огорожу. Ці роботи проведені за кошти міського бюджету.

Довідка

Вірменський катедральний собор (XIV-XV століття) – унікальна пам’ятка східної культури на європейських теренах. Досконале поєднання архітектури вірменських святинь, романсько-готичного стилю Західної Європи і староукраїнського галицького зодчества.

У 1360-х роках чисельна вірменська громада у Львові розпочала будівництво свого величного храму. Сілезький архітектор Дорінґ будував церкву за зразком катедри в Ані – древній вірменській столиці на території сучасної Туреччини. Храм збудований з ламаного каменю і обличкований тесаними плитами, товщина стін сягає півтори метри. Унікальною є конструкція купола – він спирається на пустотілі ребра, викладені з глиняних глечиків. Від інтер’єру храму віє автентикою Сходу: різьблені у камені зображення стилізованих вірменських жертовних хрестів «хачкарів» з XIV-XV століть, унікальні фрески на віконних відкосах, фрагменти найстарішого монументального розпису у Львові, новіша декоративна мозаїка і розписи стін ХХ століття у стилі модерн – уся це створює неповторні форми і колористику, які годі знайти ще десь у світі.

Незрівнянне враження створює південний дворик, розташований між вулицею і собором: аркада з колонадою XV століття видає європейські архітектурні традиції. Тут збереглися рештки старовинного вірменського цвинтаря  – це надгробні плити, найстарішим з яких 600 років, перенесені сюди з кладовищ інших вірменських храмів і монастирів, яких вже декілька століть не існує у Львові. Але це кладовище зовсім не типове: подвір’я храму рівно вимощене плитами або вони вмонтовані у стіни. У церкві збереглася вмурована у стіну епітафія патріарха Вірменії Стефана V, який помер у Львові 1551 року. Його різьблену об’ємну постать на повний зріст виконав львівський майстер. Нагробок є найдавнішим зі збережених такого типу рельєфів.

Ще одна родзинка вірменського храмового комплексу – дерев’яна різьблена каплиця XVIII століття на подвір’ї. У каплиці міститься вівтар, що зображає муки Христа на Голгофі. У східному подвір’ї храму стоїть колона святого Христофора, поставлена 1726 року, тут же розташована будівля колишнього палацу вірменських архієпископів і вірменського банку – найстарішого ломбарду Львова. А до вірменського суду можна було потрапити через кам’яний орнаментований портал, який донині зберігся в арковому проході дзвіниці. Північне подвір’я – монастирське, бо межує з будівлею монастиря вірменських бенедиктинок XVII століття.

7 січня 2001 року відбулася перша у посттоталітарні часи літургія у капличці церкви на подвір’ї. У Львівському вірменському катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці 25 червня 2001 року молився Папа Римський Іван Павло II. У травні 2003 року відкрили вхід з вулиці Краківської, тоді ж відбулося посвячення вірменського катедрального собору верховним патріархом вірменської церкви Католікосом усіх вірмен, Гарегіном ІІ.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати
Коментарі