Війна не винна: де в Україні краще не жити (ФОТО)

За останній рік в Україні було всього кілька днів, коли зведення зі сходу повідомляли, що на Донбасі не було стрільби з важкого озброєння. З першої половини 2014 цей регіон частково перетворився на руїни. Територія, підконтрольна України, залишилася в більш-менш незруйнованому стані, а у звільнених від «ДНР» містах наслідки війни частково "залатані". Але, на жаль, навіть у містах, розташованих від лінії протистояння за сотні кілометрів і абсолютно не постраждалих від війни, є руїни і занедбані місця. Майже в кожному населеному пункті є свої «клоаки», причина появи яких - людська дурість і чиновницька байдужість.

Київський "Радикал" і Троєщина

Київ, безумовно, благополучне місто. Тут немає селищ та районів, які б наводили жах на перехожого видом похилих будинків. Однак деякі спальні райони користуються репутацією кримінальних центрів. Одним з таких районів є Троєщина (Деснянський район). У березні цього року британський таблоїд Daily Mail опублікував добірку найбільш небезпечних місць на картах Google, і Троєщина увійшла в цей чарт. Також інформація про небезпеку цього району активно тиражується в українських ЗМІ та гумористичних шоу. Однак, криміногенність Деснянського району сильно перебільшена.

Найбільш загрозливим в Києві є, звичайно, не спальні райони околиць, а промзона. Зокрема, промзона занедбаного заводу хімікатів "Радикал". Це підприємство розташоване в безпосередній близькості від житлових будинків в районі с.м. Лісова і Чернігівська. "Радикал" примітний тим, що на момент зупинки, в цехах залишалися сотні тонн ртуті. За два десятиліття резервуари з токсичним металом продірявилися, і він витік на землю. Щороку місцева влада вивозить кілька десятків тонн небезпечної речовини. У 2013 року на "Радикалові" залишалося 200 тис. тонн ртуті. У зв'язку з цим, завод є улюбленим місцем для сталкерів і любителів постапокаліптичних видів.

Харківське «гетто»

Частина Харкова, про яку навряд чи можна прочитати в туристичних проспектах - район між заводом "Шевченко" і Москалівка.

Жах цього. району зовсім не в розвалених одноповерхових будинках часів революції. І навіть не у вікнах, що сиплються. Непридатність району в тому, що майже всі будинки покинуті.

Тут немає висоток, кафе, сюди не ходить транспорт. Вдень не знайдеш магазинів, а вночі світла. Упорядковувати цю частину міста влада явно не збирається. Як і не збирається її розвалювати - вдома чиясь приватна власність - нехай навіть покинута.

Люди все-таки тут живуть. Переважно, - це цигани та пенсіонери.

"Робочий район" Кривого Рогу

В Інгулецькому районі Кривого Рогу є селище Гагаріна, більше відоме як Матрьонівка, розташоване поруч з Південним гірничо-збагачувальним кар'єром. Будинкам в цьому районі більше 60-ти років. Місцеві жителі кажуть, що капітальний ремонт проводився тут останній в 1986-1987 рр. Щоразу напередодні виборів по "червоній лінії" шпаклюють і фарбують стіни двоповерхівок, при цьому в квартирах залишаються тріщини несучих стін товщиною в 5 см.

По сьогоднішній день тут залишаються бараки, де проживають люди. Зовні стіни розвалені, балкони місцями обсипалися. При цьому влада нічого про відселення Матреновкі не говорить.

Кримінальне селище Дніпропетровська Амур

Найбільш бандитським районом Дніпропетровська вважається Амур. Це - приватний сектор на лівому березі міста. Район достатньо великий. Переважно тут проживають працівники заводу Комінтерну, а також кримінальний елемент. Наприклад, тут багато наркоторговців. Місцеві таксисти і "швидкі" намагаються не приймати виклики на Амур. А міліція, якщо й заїжджає в приватний сектор, то в складі кількох патрулів відразу. Серед вихідців з Амура - екс-губернатор Дніпропетровської області Володимир Яцуба. Він не раз у своїх інтерв'ю згадував про жорсткі і навіть жорстоких звичаї цього селища.

"Африканський хаос" у Миколаєві

Селище "Залізничне" більш відоме в Миколаєві як "Абіссінія". Будинки, розташовані тут, нагадують нетрі з фільмів. У селищі немає асфальтованих доріг і сміттєвих баків. На вулиці спокійно розпивають алкоголь, в деяких дворах панує справжній африканський хаос.

Запорізькі бараки

У Заводському районі Запоріжжя люди продовжують жити в бараках. Це маленькі будинки, які будувалися ще полоненими німцями. У них жили ті, хто відбудовував Запоріжжя після війни. Спочатку передбачалося, що це тимчасове житло, яке буде знесено через рік-два. Але вже сімдесят років в них живуть люди.

У квартирах немає газу та гарячої води. Буквально донедавна в частині будинків не було навіть водопостачання та каналізації, воду брали з колонок у дворах, і там же, на прибудинковій території, стояли туалети. Правда, кілька років тому в будинку таки провели комунікації. В одному з будинків досі є спільна кухня на першому поверсі, в якій стоїть загальна ванна.

ФОТО_13

У цей район багато запорожців бояться їздити навіть удень, бо сам Кічкас (так називають Заводський район) вважається найбільш криміногенним районом міста, а квартал бараків і поготів.

Жителям бараків давно обіцяють переселення, кілька будинків вже знесли, а для мешканців побудували сучасні будинки в тому ж районі. Але більшість з них продовжує жити в розвалюхах.

Сміттєзвалище під Львовом

У Львові немає районів, які були б не придатні або небезпечні для життя. Поступово рік за роком тут ремонтують тротуари біля будинків, оновлюють дитячі майданчики і відновлюють дорожнє полотно.

Але якщо виїхати зі Львова і проїхати кілька кілометрів, то можна потрапити в село Великі Грибовичі. Там 55 років тому влаштували звалище. Незважаючи на те, що даний полігон твердих побутових відходів давно закритий, він продовжує наповнюватися все новим і новим сміттям.

Жителі навколишніх сіл неодноразово влаштовували акції протесту з вимогою припинити вивіз сміття під їхні будинки. Однак результату досі немає.

ФОТО_14

Екологічні проблеми Одеси

Незважаючи на те, що після окупації Криму Одеса стала курортною столицею України, екологічних проблем в місті менше не стало. Уже котрий рік одеситам і гостям міста не дає спокою неприємний запах в районі Пересипу і Слобідки, який іноді поширюються по всьому місту.

Досі влада та екологи не можуть визначитися, що ж є джерелом неприємного запаху, який поєднує сморід нафтопродуктів і сірководню. Жителі мікрорайонів Лиманчик і Шкодовой гори стверджують, що запах поширюється з нафтобази в цьому районі. Ще однією проблемою для Одеси є і так звані "Поля зрошення" - порослі очеретом і очеретом сотні гектарів заплави Куяльника і Хаджибея на тому ж Пересипу. Щорічно там трапляються пожежі, які згасити практично неможливо через заболочені місцевості і відсутність проїзду для спецтехніки. Пожежі, як правило, переростають в тління торфовищ під верхнім шаром грунту, згасити які здатні тільки лише тривалі рясні дощі. Весь цей час густий смог не дає життя мешканцям Пересипу, Слобідки, Жевахової Гори, мікрорайонів Лузанівка, Більшовик, селище Котовського.

ФОТО_15

Нетрі прифронтового Маріуполя

Одним з найбільш непридатних для проживання районів Маріуполя є Аджахі. Він розташований майже в центрі міста, що ніяк не вплинуло на якість життя місцевих жителів. Аджахі не торкнулася війна, але життя людей тут гірше, ніж після бомбардування. Руїни, відсутність каналізації та водопроводу, сміттєві звалища.

Аджахі - це переплетення вулиць, густо забудованих приватними будинками, точніше самобудами, зведеними робочими маріупольських заводів в 60-ті роки. На багато будинків немає дозвільних документів взагалі. На вибоїстих дорогах лише зрідка можна зустріти перехожих.

Освітлення на вулицях немає, асфальту теж. Багато будинків в жахливому стані, деякі покинуті після пожеж. Основний місцевий контингент - цигани і асоціальні елементи. "Які тут люди? Самогон п'ють і один одному морди б'ють. Більше нічого їм не треба ", - говорить один з місцевих жителів.

Люди обходять цей район стороною, так як тут небезпечно навіть удень. Нерідко в Аджахі знаходять притулок ті, хто оголошений в розшук. Знайти людину в цих нетрях практично неможливо. Найжахливіше, що серед жителів небезпечного району чимало дітей. Їм ніде грати, окрім як в шлаковой пилу.

Такі нетрі є не тільки в Україні, яка вже більше року знаходиться у стану війни. Їх чимало і в благополучній Європі. Блиск і злидні оспівані класиками світової літератури. Але все ж хочеться, щоб таких місць було все менше і люди, що проживають не в найкращих районах, все-таки мали доступ до елементарних комунальним благ.

Михайло Криволапов