Наталя Курило: соціум потребує серйозної підготовки для сприйняття осіб з інвалідністю

Проект 032.ua «Люди, які змінюють Львів» продовжує публікувати історії про цікавих львів’ян, які своєю працею, натхненням та великою любов’ю до життя постійно змінюють наше місто.

Сьогодні ми розкажемо Вам про львів’янку Наталю Курило, яка не дивлячись на те, що вже 20 років пересувається на інвалідному візку, бере активну участь в житті нашого міста та працює в рамках різноманітних соціальних проектів для осіб з інвалідністю.

Наталю, що для Вас є зміни?

– Так собі розмірковувала, коли думала про зміну Львова, зміну світу про те, що найперша зміна починається із себе. Цю фразу часто можна почути, але так насправді воно є: «Зміни себе, і все почне змінюватися довкола тебе». Так само можна сказати й про наше місто.

А кожна зміна, звичайно, починається з пізнання та усвідомлення. Пізнання себе, того ким ми є, як нам живеться в тому місці, в якому ми живемо. В даному випадку, у нашому Львові.

Я вже 20 років пересуваюся на інвалідному візку. І мій досвід життя дав певний такий «ґрунт» до міркувань і до бачення  того, що треба змінити. Змінити в собі, змінити в нашому оточенні.

Отже, спочатку треба змінити те, що навчитись сприймати дійсність. Вона є така, що ми пересуваємося на інвалідних візочках, і таких людей у Львові є достатньо багато. Але, на жаль, дійсність є такою, що зараз, людям з інвалідністю, зокрема, тим котрі на візках, в нашому місці є не комфортно.

Зміни себе, і все почне змінюватися довкола тебе

Чи змінилось наше місто, за останні роки, у соціальному напрямку?

– Є зміни, звичайно. Зокрема, за останні 10-15 років, можна сказати, що наше місто стало архітектурно доступнішим, не значно але все ж таки. На переходах можна побачити знижені бордюри, по деяких вулицях курсує низькопідлоговий транспорт. Тобто, це ті досягнення, про які треба говорити.

Окрім цього, люди з інвалідністю мають змогу здобувати освіту. Їм не чиняться перешкоди. Але все це відбувається завдяки дуже великим зусиллям. Оскільки, більшість навчальних закладів не є адаптовані. Доїзд до них також складний. Та й більшість транспорту є недоступним для людей з інвалідністю.

Якщо говорити про працю, то і з цим достатньо складно. Тому, щоб зарадити цьому, люди з інвалідністю мають знати свої права.

Зараз Україна ратифікувала Конвенцію ООН «Про права людей з інвалідністю». Це закон, який є в Україні законом прямої дії, який вимагає забезпечення повного і рівного користування для людей з інвалідністю усіма правами та свободами. Зокрема, забезпечення для таких осіб доступності – архітектурної, інформаційної, освітньої, трудової та інших сфер.

На жаль, інколи важко зрозуміти чому, але не всі наші можновладці знають про це, чи можливо не завжди пам’ятають. І це стосується і освіти, і охорони здоров’я, й закладів відпочинку, культури, державних установ. І те, що ми робимо – люди з інвалідністю – в громадських організаціях, ми по-перше декларуємо, що це є проблема, над якою треба працювати, а по-друге, завдяки міжнародним фондам реалізовуємо проекти.

Розкажіть, будь ласка, хто Ви є за фахом і чим займаєтесь зараз?

– За фахом я психолог, освіту здобувала вже будучи на інвалідному візочку. Навчалася заочно в Львівському національному університеті ім. Івана Франка. А як фах мене знайшов? Одразу після школи я навчалася в університеті, але на «хімічному факультеті». Здавалося б така дивна зміна, може так дуже радикально, але після того, як я опинилася у візку, зрозуміла, що хотіла б змінити свою професію і що можливо більше зможу реалізуватися працюючи психологом.

Тому, після 10-ти років по тому, як я змушена була залишити університет, я поновилася вже на інший факультет – «психологію». А пізніше досить довго працювала психологом в навчально-реабілітаційному центрі «Джерело».

З часом я зрозуміла, що не тільки молодих людей з інвалідністю треба готувати до життя в суспільстві, але і сам соціум потребує серйозної підготовки для сприйняття таких осіб.

А як на мене, єдиний шлях до цього – це є безпосередній досвід. Тобто досвід щоденного спілкування, намагання зрозуміти людей котрі відрізняються, котрі пересуваються на візочках, може недобре бачать або не бачать, котрі не чують, які можуть сприйняти світ по-іншому, в даному випадку, маю на увазі, людей з аутизмом чи з розумовою відсталістю. Тому безпосередній живий досвід є найефективнішим шляхом.

І зараз моя праця в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, вона не пов’язана безпосередньо ні з психологією, ні з неповносправними. Проте я маю можливість багато спілкуватися з різними людьми, які приходять до «Інфоцентру». Я надаю їм інформацію, яку вони потребують. Але, окрім цього, ми просто спілкуємося суто по-людськи. І через таке спілкування вони бачать і розуміють, що поряд може бути людина з інвалідністю і вона може виконувати певну працю. Таким чином, вони вчаться бути просто толерантними.

Нещодавно, ми з колегами реалізовували проект темою якого було репродуктивне здоров’я жінок з інвалідністю

Які серед реалізованих Вами проектів були найцікавіші?

– Я працювала в такому досить потужному проекті, який називався «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», і завдяки діяльності цього проекту відбулося багато змін і на законодавчому рівні, і на рівні адаптації неповносправних осіб в одній з шкіл Львова. Зокрема, 95-ї школи на Сихові.

А нещодавно, ми з колегами реалізовували проект темою якого було репродуктивне здоров’я жінок з інвалідністю. Багато довелось працювали з керівництвом охорони здоров’я як міста, так і області, а також з головними лікарями медичних закладів.

Також відбувались семінари, під час яких обговорювали наскільки важливою є доступність закладів охорони здоров’я. І не якихось окремо взятих, а що кожен заклад охорони здоров’я має бути адаптований до потреб людей з інвалідністю. І також дуже важливо усвідомлювати, що це не є насправді потреба тільки людей з інвалідністю. А це є безпека і комфорт будь-якого пацієнта та працівника закладу охорони здоров’я.

Окрім цього, в рамках даного проекту ми подавали інформацію про державні будівельні норми, доступність закладів охорони здоров’я для тих від кого це залежить. Сподіваємося, що в результаті все-таки покращиться ситуація з доступністю медичних послуг в сфері репродуктивного здоров’я жінок з інвалідністю. Але це тільки одна частинка. Тобто, не означає, що коли зроблять доступність для жінок з інвалідністю – завдання виконане. Тому що є ще багато інших проблем. Є швидка допомога, зокрема, наші «швидкі», які не є адаптовані. Також є працівники «швидкої», які мають пройти навчання щодо правил госпіталізації людини, котра пересувається на візочку. Це насправді є проблемою, як виявилося нещодавно з мого досвіду.

Наталя Курило: соціум потребує серйозної підготовки для сприйняття осіб з інвалідністю (фото) - фото 1

Ким Ви працювали в рамках проекту з репродуктивного здоровя жінок з інвалідністю?

– Я була керівником проекту у Львівській області.

Тобто, Ви фактично лобіювали питання людей з інвалідністю щодо доступності в медичні заклади?

– Так, це був проект спрямований на забезпечення доступності медичних послуг для жінок з інвалідністю, котрі пересуваються на інвалідних візках. Проект реалізовувався нашою громадською організацією «Фонд реабілітації інвалідів», яку очолює Ярослав Грибальський.

Після проекту було прийняте рішення, що у Львові буде створено три таких опорних поліклініки, де адаптують обладнання в гінекологічних кабінетах

Наскільки вдавалось достукатись до наших посадовців, лікарів?

– Скажімо, ми отримували відповіді на всі звернення. Також коли проводили семінар для медиків, мали значну присутність лікарів, які були відкритими у спілкуванні.

Проте є речі, які не залежать від лікарів, а від самої влади. Тобто відсутність, наприклад, адаптованого обладнання для осіб з інвалідністю не залежить від лікаря, який працює в тому чи іншому закладі. Це певний вищий рівень.

Також вже після проекту проводився семінар для медиків, який був спрямований для надання інформації щодо власне інвалідності та особливостей надання послуг жінкам з інвалідністю.

Інша річ, що зміни відбуваються, можливо не так швидко. Після проекту було прийняте рішення, що у Львові буде створено три таких опорних поліклініки, де адаптують обладнання в гінекологічних кабінетах. Тому поки очікуємо.

Я вважаю, що крок за кроком, ми зможемо досягнути змін. Можливо не так швидко, як би ми хотіли, але все-таки змінимо наше місто 

Яких змін потребує місто в плані доступності для осіб з інвалідністю і чи вони можливі в найближчі роки?

Я вважаю, що крок за кроком, ми зможемо досягнути змін. Можливо не так швидко, як би ми хотіли, але все-таки змінимо наше місто задля того, щоб воно було більш комфортним як для мешканців, так і для гостей. Адже серед туристів також, можливо не так часто, але трапляються люди, котрі мають інвалідність. Тому прикро, що вони не завжди можуть побачити всіх наших гарних храмів, музеїв, архітектурних споруд через те, що вони не є адаптовані. Чи піти в будь-яку кав’ярню, яку вони хочуть, і це так само є проблемою.

Тому, значною мірою, зміни залежать від кожного з нас. На тому місці, на якому він є. І власне, кав’ярня може подбати і подумати, що до них не прийде не тільки людина на візочку, а мама з маленькою дитиною, бо вона у візочку, або мусить підіймати візок або залишати на вулиці.

Слід пам’ятати і про людей, які віддали своє здоров’я воюючи на Сході України. Скільки молодих хлопців зараз опинилися в стані інвалідності, хтось із них з милицями, хтось на візочках. Чи коли ми говоримо, що ми про них дбаємо, ми маємо пам’ятати, що вони також хочуть жити. Адже задля того вони віддали своє здоров’я, щоби жити в тому місті нормально, комфортно і мати доступ до всього, що мають інші.

Які 3 речі можете порадити людині, яка хоче розпочати свою власну справу і якось змінити наше місто?

– Складно виступати в ролі порадника. Але, на мою думку, важливо все ж таки пам’ятати, що те що ми робимо, ми робимо найперше для людей. І що серед тих людей, які будуть серед клієнтів, користувачів, відвідувачів можуть бути люди інші, котрі мають інвалідність. І дізнатися, як можна зробити так, щоб те коло користувачів, клієнтів було якомога ширшим. І щоб у цьому колі були люди з інвалідністю, були мами з дітьми і т.д. Врешті, якщо ми декларуємо, що ми є місто цивілізоване, то це слід не лише декларувати, а й щось робити. Кожен має намагатися щось змінити на своєму місці, а не лише говорити про те, як гарно за кордоном.

Автор: ОЛЬГА МЕЛЬНИК

Львів 032 аналітика Наталя_Курило
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Актуальність
(0 оцінок)
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Львівський аналітичний центр "Інститут міста" провів дослідження щодо реальної кількості студентів, які навчаються у ВНЗ.Також, аналітичний центр намагався виявити кількість випускників та найпопулярніші напрямки, які намагаються здобути студенти, обираючи Львів для свого навчання.Як виявилося, у Львові навчається близько 114 тс. спудеїв. З них: 79% навчаються у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, а 21% – І-ІІ рівнів акредитації.За популярністю напрямків, то мо...
Суспільство
У Львові закінчується осінь, а значить, незабаром зима. Хай із закономірно спізнілим снігом, однак все одно достатньо холодна, аби змерзнути майже одразу без власного дому. ЛКП "Лев" знову пропонує широкий вибір тварин, які потребують саме вашої допомоги. Чотирилапі улюбленці шукають нової оселі після усіх злиднів та негараздів, крізь які їм доводилося проходити протягом свого життя. І кожен може подарувати врятованій істотці якщо не дім, то бодай дрібку у...
Культура
Модні тенденції стрімко змінюються. Проте, стиль минулих десятиліть впливає і на сучасні тенденції. Відтак, пропонуємо дізнатися, що носили мешканці Львова більше 40 років тому.  Дизайнерка Марія Старчак розповіла кореспонденту 032.ua про те, якою була мода у Львові у 70 - 80-х роках та що зараз на піку популярності з минулих епох.  За словами дизайнерки, багато людей, коли уявляють моду 70-х - відразу згадують про штанами-кльош, але мода тих років не тіль...
Культура
33-річна львів’янка Марина Луцюк фотографує своїх собак, яких вона забрала з вулиці, на фоні старовинних львівських брам та архітектурних шедеврів. У такий спосіб жінка хоче показати, що красивими бувають не лише породисті собаки з розплідників, а й вуличні чотирилапі, та привернути увагу до краси львівської архітектури. Як розповіла Марина Луцюк журналісту 032.ua, обох своїх собак вона знайшла на вулиці і прихистила. Жуку — у 2013 році, а Бубу — у 2014-му...
Суспільство
11 листопада старший групи повітряної розвідки відділу "Смільниця", користуючись безпілотником, виявив "ворожий" дрон на відстані близько 500 метрів від державного кордону.Крім того, прикордонники помітили згорток яскравого кольору, повідомила пресслужба ДПСУ. Як з'ясувалося, дрон контрабандистів, намагаючись перенести тютюнові вироби через кордон, не розминувся із деревом.На місце одразу вирушила група швидкого реагування, яка й виявила літальний апарат,...
Суспільство
Реконструкція площі Двірцевої триває повним ходом і сьогодні, 11 листопада, ремонтні та будівельні бригади почали вішати трамвайну контактну мережу.Також, за словами Андрія Білого, заступника директора департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР, перший шар асфальту практично поклали. Все йде за графіком і, якщо так надалі триватиме, то цієї п'ятниці або суботи розпочнуть бетонування. Нагадаємо, що це не перший за останні дні звіт щодо ходу...
Новини компаній
Всі багато вже чули про Чорні П'ятниці і кіберпонеділки, але День шопінгу 11 листопада - це щось новеньке. Давайте розберемося, що це за свято, і як пов'язаний маркетинг, холостяки і нумерологія. 1. У далеких 90-х чотири студента з Китаю вирішили дати свою відповідь Дню Валентина і оголосили 11.11 Днем холостяка. У цей день люди без пари відвідували вечірки і веселилися до самого ранку. 2. Якщо на 14 лютого прийнято дарувати подарунки коханим, то в День хо...
Культура
"Студентські роки - найкращі роки" - таку репліку часто можна почути від старших людей. І, щоб це справді було так, редакція 032.ua склала план, аби принаймні один день - той самий День студента - запам'ятався як справжній зріз життя юного спудея. Дізнатись, як з'явився День студента Міжнародний День студента офіційно відзначають 17 листопада, в Україні - від 1999 року (згідно з Указом Президента № 659/99 від 16 червня того ж року). За радянської доби, це...
тема тижня
Тріумфальна перемога на президентських виборах Володимира Зеленського та партії "Слуга народу" на парламентських виборах сформували у багатьох відомих діячів нової влади поблажливо-зневажливе ставлення до ЗМІ та журналістів.Ймовірно, медійним вихідцям у владі з «Кварталу 95» здавалося, що високий рейтинг глави держави буде цілком забезпечений сервільний сюжетами «1 + 1», відеоблогом Зеленського за кермом «Тесли» і вічним коханням українського електорату. Г...