Тиша на ниточці

Сьогодні з самого ранку схід України слухав тишу. В те, що гармати змусять замовкнути, не вірилося до самої останньої хвилини. Надто вже гарячими і кривавими були останні дні напередодні 15 лютого. Але в секторі М вранці була тиша. У Донецьку - тихо. У Луганську було завдано артудари по Попасній через кілька хвилин після опівночі. Потім теж все стихло.
Україна затамувала подих, завмерла і Європа ...

На жаль, як і під час вересневого перемир'я, повністю заткнути артилерію противника не вдалося. Вже на десяту годину ранку почала надходити інформація про те, що менш інтенсивно, але все-таки йде перестрілка під Дебальцевому. Використовуючи свою осінню практику (у вересні, після укладення перемир'я, терористи без бою зайняли села в Новоазовському та Тельманівському районах, які за домовленістю повинні були залишитися нейтральними), бойовики спробували ввести свої танки в Широкино. Полк «Азов» акуратно пояснив «товаришам», що як було, вже не буде, і ворожі танки в українські села не увійдуть. Хлопці під триколорами цього не зрозуміли. Зараз йде бій під Широкино. Але звуки бою не чутні в Маріуполі - після гуркоту і безперервної канонади минулої доби, зараз все-таки тихо.
Чи стане нинішня перестрілка «останнім привітом» війни, після якого настане справжня, абсолютна тиша?

На жаль, план реалізації мінських угод, підтриманий нормандською четвіркою, не дає однозначної відповіді на це питання.

В принципі, документ, підписаний 12 лютого, майже повністю повторюєрішення, прийняті у Мінську 19 вересня.

Припинення вогню, відведення важкої техніки, повний обмін полоненими, проведення місцевих виборів на окупованій нині території за українським законодавством, закон про особливу систему самоврядування, відновлення контролю над українським кордоном. Все те ж саме.

Відмінності з'явилися в тому, що в прийнятому в лютому плані реалізації мінських угод чітко вказані терміни виконання рішень. Названий перелік озброєння, присутнього на Донбасі, що підлягає відводу. З'явилося і ще щось нове: як компроміс Україна пішла на те, щоб закон про особливості самоврядування діяв не 3 роки, як було раніше, а постійно. Ну а вимога Путіна про конституційну реформу в Україні, яка була записана в протокол як обов'язкова децентралізація, взагалі не можна назвати компромісом, оскільки Верховна Рада і так задекларувала децентралізацію у своїй коаліційній угоді.

Що важливо: змінився формат переговорів. Участь у них канцлера Німеччини і президента Франції зробила їх максимально вагомими. Настільки, наскільки це взагалі можливо, коли мова йде про переговори з представниками незаконних формувань. Незримо в Мінську був присутній і Обама, який мав напередодні телефонну розмову з Путіним.

Без сумнівів, Путіну змалювали якісь реалії, які настануть у разі порушення домовленостей. І, мабуть, вони не дуже сподобалися господареві Кремля, раз він у пориві гніву навіть зламав ручку.

Гра нервів, гра характерів. Але документ таки був підписаний, і «новий Мінськ» знову змусив поважати позицію Президента України.

Безумовно, документ залишає по собі багато питань. Наприклад, як буде проводитися амністія для терористів. Якщо за прийнятим раніше ВР закону - це одне. Ну а якщо автоматично - прощаємо всіх, то це навряд чи сприйме суспільство.

Незрозуміло, що буде з віджатою власністю українських громадян. Чи будуть повертатися вкрадені машини, квартири, магазини і підприємства або все це теж «пробачать». Чи зможуть українці, змушені покинути свої будинки, повернутися, не боячись переслідувань.

Все це, як і безліч інших питань, ще тільки належить вирішувати. І шлях цей буде важким, болючим і конфліктним, оскільки по-іншому навряд чи вийде вибудовувати діалог з тими, хто озброєний грабіж зробив своєю професією.

Але все це завтра. Сьогодні питання з питань - чи вдасться утримати тишу. Поки ситуація дуже нагадує осінь, з тією лише різницею, що замість донецького аеропорту - Дебальцеве. Тоді бойовики говорили: ось захопимо аеропорт, і буде мир. Сьогодні у них ідея фікс захопити Дебальцеве. Можна акуратненько і під Маріуполем постріляти. Не сильно, точково, як вони говорять.

Але не цього добивається Україна. Не цього хоче від бойовиків і  Європа.

Всі стежать за цими «точковиим пострілами» і розмірковують, коли ж зупинити гру, якою хтось дуже захопився. Прямо як у дитячій лічилці. «Раз, два, два на ниточці, два на голочці, голочка ламається, ниточка обривається ...» Терпіння лопається ... Найголовніше - тільки б не довелося сказати три. Так хочеться миру!

Порошенко путін
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати
Коментарі