Що банкіри-«папєрєднікі» залишили нам у спадок?

Три тижні тому Нацбанк отримав нового голову. Валерія Гонтарева змінила на посаді Степана Кубіва, який протримався трохи більше трьох місяців. Про конкретні результати роботи першої жінки – голови НБУ поки що говорити рано. Думки експертів про її діяльність розходяться. Одні вважають Гонтареву надзвичайно професійною фінансисткою, бо вона має більш ніж 20-річний досвід роботи у фінансовій та банківській сферах. Інші ж закидають їй співпрацю з Сергієм Курченком і нагадують про те, що вона, будучи інвестбанкіром, займалася структуруванням угод із залучення фінансування для розвитку бізнесу «Roshen» в Росії.

З часом ми «пізнаємо її за її плодами». Наразі ж проаналізуємо, що  залишили нам у спадок її «папєрєднікі».

За час їхньої роботи фактична кількість гривневих депозитів перевищила валютні. Якщо 2009 року валютних депозитів було 60%, а гривневих – тільки 40%, то наприкінці 2013-го близько 60% депозитів було у гривні. До того ж, обсяги депозитів фізосіб за рахунок Арбузова й Соркіна збільшилися до рекордного рівня, якого раніше не досягали в Україні. Фактично українські банки, уперше за всю історію незалежної держави, почали формувати свої активи за рахунок депозитів фізосіб, як це прийнято у країнах ЄС. І, що найголовніше, 2013 року виникла тенденція продажу валюти й переходу на гривню. Не вдалося, на жаль, покращити тенденцію зниження ставок за депозитами. Бо, хоча обсяги депозитів і зросли, та ставки за депозитами в Україні 2012-2013 року були вищими, ніж у Росії чи Польщі, та майже такими, як у Турції.

Степан Кубів – радше політик, ніж керівник, відтак його дії багато в чому – це піар-акції. Це була його велика помилка, коли він з політичних мотивів запровадив тимчасову адміністрацію в «Брокбізнесбанку» та банку «Форум». А найбільшою його помилкою був обвал курсу гривні під виглядом гнучкого курсу. Фактично Кубів за три місяці розвалив усе те, що Арбузов і Соркін створювали майже 3 роки, – і тепер треба щонайменше п’ять років, аби повернути банківську систему до рівня часів Арбузова й Соркіна.