Що не так із китайськими дронами для України: ризики та альтернативи

Китайські дрони домінують на світовому ринку. DJI, Autel, Hubsan – ці бренди знають усі, хто хоч трохи цікавиться безпілотниками. Вони доступні, функціональні, мають величезну спільноту користувачів.

Але для українського ринку, особливо в умовах війни, китайські дрони створюють низку проблем. Йдеться не про якість картинки чи час польоту, а про безпеку даних, надійність постачання та можливість модифікацій.

Розберемо основні ризики китайських рішень і як DroneState допомагає знайти українські альтернативи.

Основні проблеми китайських дронів для України:

• безпека даних і ризики витоку інформації,
• залежність від глобальних ланцюгів постачання,
• обмеження функціоналу для військових задач,
• закриті екосистеми без можливості модифікацій,
• регуляторні ризики та можливі заборони.

Безпека даних: кому передається інформація

Найбільша проблема китайських дронів – невідомість того, куди йдуть дані. Більшість комерційних моделей підключаються до хмарних сервісів виробника. Координати польотів, відеозаписи, маршрути – все це потенційно може потрапляти на сервери в Китаї.

Для цивільного використання це не критично. Але для військових, критичної інфраструктури, державних структур – це неприйнятний ризик.

У 2024 році кілька країн ЄС і США повністю заборонили використання DJI для державних і військових потреб саме через ризики витоку інформації. Україна поки що не ввела таких обмежень, але багато військових підрозділів самостійно відмовляються від китайських моделей.

Альтернатива – дрони українського виробництва з відкритим або перевіреним кодом. У каталозі виробників на https://drones.com.ua/manufacturers зібрані українські бренди з описом їхніх рішень і можливістю зв'язатися безпосередньо. Це дає контроль над тим, куди йдуть дані.

Проблеми з постачанням і запчастинами

Китайські дрони залежать від глобальних ланцюгів постачання. Якщо виробник припиняє виробництво моделі, якщо вводяться санкції, якщо логістика ускладнюється – запчастини стають недоступними.

Для комерційного використання це означає простій техніки. Для військових – це критичніше: дрон може бути потрібен терміново, а замінного пропелера немає.

Українські виробники працюють локально. Контроль над постачанням вищий, є можливість швидкої заміни компонентів, налагодження ремонту на місці.

Обмеження функціоналу для військового використання

Комерційні китайські дрони не розроблялися для військового застосування. Вони мають обмеження за дальністю польоту, не завжди сумісні з додатковим обладнанням, не розраховані на роботу в умовах радіоелектронної протидії.

DJI Mavic, наприклад, чудовий для аерофотозйомки, але для розвідки чи доставки вантажів у зону бойових дій він має серйозні обмеження. Сигнал легко глушиться, дрон автоматично повертається на точку зльоту при втраті зв'язку.

FPV-дрони українського виробництва розробляються з урахуванням реальних бойових умов. Вони сумісні з різними типами комунікацій, мають можливість роботи в режимі втрати сигналу, легше модифікуються під конкретні завдання.

Важливий момент: навчитися керувати FPV-дроном складніше, ніж DJI. Тут потрібна підготовка. У розділі навчання на drones.com.ua можна знайти інструкторів і програми підготовки для різних рівнів – від базового управління до складних тактичних застосувань.

Залежність від закритих екосистем

Китайські бренди будують закриті екосистеми. Дрон працює лише з фірмовим програмним забезпеченням, запчастини сумісні лише з конкретними моделями, прошивка оновлюється централізовано.

Це зручно для масового споживача, але створює залежність. Якщо виробник змінює політику (як це було з DJI, коли компанія заблокувала деякі функції в окремих регіонах), користувач нічого не може зробити.

Українські виробники часто працюють з відкритими стандартами або пропонують можливість кастомізації. Це дає гнучкість: можна адаптувати дрон під конкретну задачу, інтегрувати своє обладнання, змінювати прошивку.

Для військових і комерційних користувачів, яким потрібні специфічні рішення, це критично. Можливість працювати безпосередньо з виробником, замовляти модифікації, отримувати технічну підтримку локально – це те, чого не дають китайські бренди.

Регуляторні ризики

Світ поступово обмежує використання китайських дронів. США ввели санкції на DJI, ЄС розглядає аналогічні кроки, деякі країни повністю заборонили їх для державних структур.

Україна поки що не пішла цим шляхом, але ймовірність регуляторних обмежень існує. Якщо компанія або держструктура інвестує в китайську техніку, є ризик, що через рік-два її доведеться замінити через нові правила.

Локальні виробники такого ризику не мають. Більше того, після війни попит на українські дрони може зрости саме через геополітичні фактори.

Коли китайські дрони все ж таки підходять

Не все так однозначно. Для цивільного використання – аерофотозйомка, інспекція об'єктів, хобі – китайські дрони залишаються адекватним вибором. Вони прості в управлінні, мають хороші камери, широку підтримку спільноти.

Якщо завдання не пов'язане з безпекою даних, якщо не потрібна модифікація, якщо використання разове або нерегулярне – DJI або Autel можуть бути оптимальним рішенням.

Але для військових, критичної інфраструктури, держструктур, бізнесу з чутливими даними – українські альтернативи стають необхідністю.

Висновок

Китайські дрони – це не універсальне зло, але й не універсальне рішення. Для багатьох завдань вони підходять, але для українського ринку, особливо в умовах війни, вони створюють ризики: безпека даних, залежність від постачання, обмеження функціоналу.

Українські виробники пропонують альтернативу: локальне виробництво, контроль над технологією, можливість модифікацій. Це не завжди дешевше на старті, але часто вигідніше в перспективі.

drones.com.ua допомагає орієнтуватися на ринку – знайти виробників через каталог, порівняти рішення, пройти навчання керування FPV. Вибір залишається за користувачем, але інформація має бути доступною.