Як підтримати людину, яка зазнала втрати: поради психологів

Коли хтось поруч переживає втрату — ми часто не знаємо, що сказати чи як діяти.

Страх образити або зробити гірше змушує віддалятися, хоча саме підтримка у цей момент найважливіша. Психологи наголошують: головне не у словах, а в присутності — щирій, уважній і без тиску.

Не мовчіть, але й не намагайтеся «розрадити»

Коли хтось поруч переживає втрату — рідної людини, друга чи навіть домашнього улюбленця — здається, що будь-яке слово буде зайвим. Через це багато людей уникають розмови або роблять вигляд, що нічого не сталося. Але саме мовчання найболючіше сприймається тими, хто горює. Людина потребує не порад, а відчуття, що не залишилася сама. Психологи радять: не говоріть «тримайся» чи «час лікує» — ці фрази лише створюють дистанцію. Краще сказати просто: «Мені шкода. Я поруч, якщо ти захочеш поговорити». Іноді мовчання також може бути підтримкою, якщо це мовчання поруч, а не осторонь.

Не оцінюйте, як людина переживає горе

Кожен проходить через втрату по-своєму. Хтось плаче, хтось злиться, хтось повністю занурюється в роботу. Це — нормальні реакції. Не варто підганяти процес або вимагати «повернутися до життя». Горе не має строків, і шлях зцілення не прямий. Людина може відчути полегшення сьогодні, а завтра — знову біль. Найкраща підтримка — дати їй бути в тому стані, який є. Принести їжу, допомогти з побутом, просто посидіти поруч. Маленькі жести уваги важать більше, ніж довгі промови.

Уникайте пошуку сенсу і «розумних порад»

Коли намагаємося знайти пояснення — «так треба було», «він у кращому світі», «усе на краще» — це лише знецінює почуття втрати. Людина не шукає сенсу, коли боляче — вона шукає розуміння. Тому не варто намагатися «виправити» ситуацію. Натомість можна запитати: «Як ти сьогодні?» або просто обійняти. Чесність і присутність допомагають пережити найважчі дні.

 Коли варто звернутися по допомогу фахівця

Якщо минуло кілька місяців, а біль не зменшується, людина уникає спілкування, не спить, не їсть, відчуває безнадію — варто звернутися до психолога. Професійна підтримка не забирає біль, але допомагає з ним жити.

«Людині, яка втратила когось, важливо дати відчути, що її біль — нормальний. Не треба вмовляти “взяти себе в руки”. Краще просто побути поруч, запитати, що їй потрібно. Підтримка — це не правильні слова, а чесна участь», – каже психологиня Олена Григорук.

Переживання втрати — це глибокий особистий процес, який неможливо прискорити. Але навіть у найтемніший момент людині потрібно знати: поруч є хтось, хто не відвернеться. Підтримка — це не великі жести, а тиша, увага й готовність бути поруч, коли інші мовчать.