У Львові відкрили виставки живопису Сергія Гая, енергії якої вистачить на АЕС, - історик мистецтва

У мистецькій галереї Гері Боумена відкрили виставку живопису Сергія Гая. Живопис якого черговий раз доводить аксіому щодо творчої форми, яку завжди доводиться наповнювати собою.

«Львівська мистецька школа сто років поспіль активно використовує естетичні та пластичні можливості пастозного живопису. Тож сьогодні у Львові активною кольоровою плямою і експресивним контуром нікого не здивуєш: тут є вже кілька поколінь митців, які зробили цю манеру своєю творчою візиткою. Але Сергій Гай тим не менше здатен дивувати. Його живопис черговий раз доводить аксіому щодо творчої форми, яку завжди доводиться наповнювати собою. Тобто, коли ми говоримо про рівень мистецького твору, йдеться не стільки про вправність рисунку, нюансність відчуття колористики, володіння законами композиції. В першу чергу йдеться про здатність художника «вкласти» в кавалок полотна максимум енергетичного імпульсу.

У творах Сергія Гая енергії вистачить на АЕС. У трикутнику своєї улюбленої натури - ню, кінь, квітка – йому вдається закодувати стільки інформації та сконцентрувати стільки вітальної сили, що кожен сюжет перетворюється буквально на архетип. Імпульсивність живописної манери підкреслює монументальну «скелястість» персонажів. Складається враження, що автор, енергійно продряпуючи густо накладені шари фарби, намагається в такий спосіб «здерти» швидкоплинну біологічну оболонку, аби добратися до «першоформи», оголити вічну сутність формули буття», -  розповіла історик мистецтва Наталія Космолінська.

«Хоча формально всі персонажі Гая доволі абстрактно-умовні, тим не менше кожен з них зберігає індивідуальність першоджерела. Художник віртуозно володіє вмінням передати характер моделі одним влучним жестом. Манера Гая – впевнений контур по недбало накладеному фарбовому шару, з великими шматки чистого тла, патьоками, бризками – у поєднанні з «сутінковим», з активними контрастними рефлексами, колоритом, дозволяє автору балансувати на грані між імпресіонізмом моменту і довічністю архаїки», - зазначила Наталія Космолінська.