Роман Матис: Львів вже давно не майданчик дешевої робочої сили — він стане центром RnD-індустрії

Роман Матис – відома для бізнесу Львівщині людина. Останні пʼять років він фактично виконував обовʼязки «головної інвестняні» Львівщині, коли займав з 2016 по 2021 рік посаду керівника управління інвестиційної політики Львівської обладміністрації. У січні 2021 року він покинув державну посаду і зараз працює над реалізацію проєктів у регіоні вже як незалежний експерт.

У ексклюзивному інтервʼю для 032.ua Роман Матис проаналізував, які ризики туристичної економіки Львова продемонструвала пандемія та які переваги можуть зробити місто Лева вже у недалекому майбутньому одним з європейських RnD-центрів. Він також розповів, куди варто інвестувати пересічним львівʼянам, які галузі міста у найближчі часи можуть отримати друге дихання та чому офісний формат роботи витисне дистанційний. 

Пандемія показала, що місто не диверсифікувало ризики

- Пане Романе, які висновки можна зробити з того, що пандемія привела до значних втрат для бюджету міста. Чи справедлива теза, що орієнтація на туризм стала «ахіллесовою пʼятою» економіки Львова?

- Факт, що туризм - це «ахіллесова пʼята» Львова, став зрозумілим ще більше ніж рік тому. Тоді ще ніхто не міг передбачити повні наслідки пандемії, але всі розуміли, що якщо так буде тривати досить довго – то місто може просто загнутися. Бо десятки тисяч залишаться без роботи, що, в принципі, й сталося. 

Але те, що бізнес героїчно протягне так довго, я, до речі, не думав. Потім зрозумів, за рахунок чого це було досягнуто. Обмеження, які вводилися, мали ривковий характер. Раз обмежили, почалася напруга у суспільстві – відпускається. Люди трошки заробляли, отримували якусь дозу оптимізму, потім, коли ситуація ставала критичною, знову вводили обмеження. І таким чином, дурячи один одного, якось справлялися. Хоча насправді місто недоотримало дуже багато грошей. 

Не тільки туризм, але й інші галузі також постраждали внаслідок локдаунів. Багато проєктів зупинилося або взагалі відмінилося. Навіть ті, які були на аутсорсингу. Вони теж «корегнулися» через обставини, які склалися. Власники офісних приміщень, що розраховували на стабільний дохід і думали, що будуть витрачати гроші на якість інші галузі, перестали це робити. Взагалі всі сервіси, повʼязані з обслуговуванням офісів, теж зупинилися. Але ключовою проблемою, безумовно, є те, що місто не диверсифікувало ризики – зробило ставку виключно на туризм, не звертаючи уваги на інші галузі. Які врешті розвивалися не завдяки, а всупереч обставинам.

Аеропорт та європейська ментальність – дві важливі переваги Львова

- Але при тому Ви вважаєте, що Львів та Львівщина залишаються і надалі дуже перспективними центрами для інвестування в Україні. В чому, на ваш погляд, переваги Львова та області перед іншими регіонами країни?

- Будь-який бізнес для свого розвитку потребує ряду ресурсів. Не тільки грошових. А ще й певних обставин, завдяки яким він буде розвиватись. Чим таких обставин більше у місті, тим більше шансів у цього міста для розвитку

На мій погляд, нові шанси на розвиток Львів отримав ще майже десять років тому завдяки Євро-2012 - чемпіонату, на який українська влада тоді зробила величезну ставку. Зрозуміло, чому Януковичу тоді сподобалась ідея цього масштабного проєкту. Більше того, його оточення зрозуміло, що на цьому проєкті можна досить круто нажитися, як відкрито, так і неофіційно. Я тоді, ще в якості консультанта, звертав увагу на приклад Португалії, у якої після Євро залишилась величезна інфраструктура, що стала тягарем для країни, бо не мала належного застосування, і нам не треба було робити тих самих помилок. На щастя, тоді у влади не вистачило грошей, щоби реалізувати всі грандіозні проєкти, яки вони малювали. І місто отримало тільки один проблемний обʼєкт - стадіон «Арена Львів», який до цього часу не введений повністю в експлуатацію і досі збитковий.

Але були й добрі наслідки для Львова. Місту від Євро-2012 залишився сучасний аеропорт. Це дуже важливо для бізнесу. Це опція – оперативно прибути до Львова фактично з будь-якої точки Європи, це неоціненно. Коли б не було такого аеропорту, то для серйозного бізнесу місто було би закрите. Незалежно від інших умов та обставин. Нас би розглядали для ведення бізнесу тільки компанії другого та третього ешелону.

На мій погляд, саме великий західний інтелектуальний бізнес, для якого важлива не дешева робоча сила, а комфортні умови для менеджерів, може стати великим рушієм розвитку міста.

Кілька разів, коли я був учасником переговорів з інвесторами, саме наявність аеропорту зіграла вирішальну роль у підсумковому рішенні на користь Львова. Так, всесвітньо відома аудиторська компанія PricewaterhouseCoopers зробила свій вибір на користь відкриття нового філіалу у нашому місті саме завдяки наявності прямого авіасполучення з Катовіце – де вже є великий офіс компанії. Сучасний аеропорт та розвинуте авіасполучення дає Львову важливу конкурентну перевагу у порівнянні з іншими містами Західної та Центральної України. Звісно, Київ стоїть особняком - бо столиця є столиця.

Другий важливий фактор – це ментальна близькість галичан до європейців. Ми, звісно, не ідентичні – німці є німцями, поляки – поляками, а українці – українцями. Але Західна Україна має спільну історію с Польщею, Німеччиною, Австрією, Чехією, Угорщиною, Словакією – країнами, які перебували у Австро-Угорській імперії. Ми маємо спільне історичне минуле. Тому в деяких моментах на ментальному рівні нам легше комунікувати. Правда, бізнес прагматичний – буде вести, якщо йому цікаво, діяльність у будь-якій точці країни. Але ми маємо таку перевагу при інших рівних стартових умовах для інвестування. Але у нас є своєрідне комбо - є не тільки ментальність, але й аеропорт. Ну і для виробництва, звісно, ще має значення близькість кордону Євросоюзу. Але Львів як виробничий майданчик інвесторами й не розглядається. 

Львів – це вже не дешева робоча сила, Майбутній центр RnD-індустрії

- А які взагалі зараз потенційно привабливі галузі для інвестування?

- Як уже казав, перспективи Львова як виробничого майданчика дуже примарні. І Львів точно не є майданчиком дешевої робочої сили. По зарплатах Львівська область зараз вище ніж більшість областей України. Об’єктивно, якщо виробник хоче знайти, наприклад, тисячу робітників з низькою оплатою, то йому треба рухатися у напрямку центра України. Років пʼять тому можна було казати, що повишений попит на робочу силу у нашому регіону задається завдяки Польщі. Але сьогодні завдяки агресивній політиці із запрошування іноземних компаній є вже внутрішній попит на робочу силу.

На зміну підприємствам, яким потрібна некваліфікована праця, приходять більш технологічні - напівавтоматичні чи цілком автоматичні, які виробляють складніші вироби, яки потребують кваліфікованого персоналу. Коли на всій лінії потрібен один фахівець, який дивиться у монітор. 

Такі підприємства – це дуже добре для нашого регіону. Вже приходить розуміння, що поруч із виробничою базою можна створювати науково-дослідницькі підприємства. Поєднувати бізнес з освітою. У нас з'являються підприємства RnD (Research And Development, Центр Досліджень і Розробок), які мають можливість отримувати підготовлену робочу силу. Почав утворюватися ринок працівника, а не роботодавця. Це привело до покращення умов праці, збільшення зарплати. І як наслідок, ми сьогодні нецікаві для тих підприємств, які шукають насамперед дешеву робочу силу. Але я це не розглядаю як мінус. Це абсолютно логічний процес. І тут важлива співпраця з науковими інституціями. Моя візія стратега-футуролога, яку я розробляв кілька років тому, що у Львові цей прояв інтересу до ринку RnD мав би початися у 2021 році. У певних моментах, незважаючи на ковід, так вже і сталося. Так, нещодавно спілкувався з одною високотехнологічною компанією, яка планує відкрити у Львові саме RnD-центр. До речі, ще одною перевагою Львова є наукова база – велика кількість університетів. І тут дуже багато перспектив мають колаборації у різних сферах. Наприклад, аутсорсинг послуг колцентрів німецькою мовою, якої є зараз страшенний дефіцит.

Для Львова в цілому дуже перспективна галузь аутсорсингового бізнесу, практично будь-якого. І це можуть бути дуже великі компанії.

Так, консалтинговий центр PricewaterhouseCoopers у Катовиці нараховує більше двох тисяч співробітників. Нагадаю, що в цілому у Польщі вже більше мільйона фахівців працюють на умовах аутсорсингу. Дефіцит кадрів дуже гострий. Багато компаній готові надавати українцям стипендії для навчання у приватних вишах, на умовах переїзду до Польщі.

Така тенденція зараз і на нашому ринку. У Львові щороку виші випускають 25 тисяч спеціалістів. Ці люди виходять на міський ринок праці з дипломами маркетологів, юристів, програмістів, бухгалтерів. Ринок міста Львова не потребує такої кількості спеціалістів поки що. Це один з двох ресурсів, які споживає ця галузь. 75% вакансій сервісних центрів посідають у першу чергу студенти-випускники. Бо більшість процесів, яки виконують такі центри - це не лінійні процеси з прописаними алгоритмами. Наприклад, нарахування зарплати якоїсь великої компанії з філіалами по всьому світу. І рівень випускника дає можливість працювати над такими завданнями. Єдине, мало хто захоче все життя працювати у такій компанії, але для старту карʼєри це зовсім непогано. Зарплата, починаючи з 500 доларів, плюс різні бонуси у вигляді медичної страховки, оплати звʼязку та інше.

Сьогодні практично 90 відсотків IT-індустрії працює на умовах аутсорсингу. До речі, наші IT-специалісти – одні з найдорожчих на ринку. 

- Що потрібно зробити, щоб Львів швидко розвивався як центр аутсорсингу та RnD-індустрії?

- Другий ресурс, який потрібен для розвитку аутсорсингу, – це офіси класу «А». У найближчі роки Львову знадобиться біля мільйона квадратних метрів нових офісних центрів.

Пандемія, звісно, скорегувала проблему дефіциту, але лише на короткий час. Так, загальний ринок офісних площ у Кракові складає 1,3 млн кв. метрів. Для розуміння, ринок офісної площі у Львові зараз лише 135 тисяч кв. метрів.

До речі, це мало би змінити пріоритети девелоперів у будівництві міста. Спочатку будувати офісні центри, а потім вже житло. А потім у цих офісах люди зароблять на житло. Але про це не має сенсу говорити нашим забудовникам. Вони для себе створили модель: швидко збудував – продав - заробив. Забудовники, образно кажучи, зараз заробляють десь сто доларів на квадратному метрі, замість того, щоб заробляти тисячу, але не одразу, а за рік-два.

- Ви могли би дати пораду пересічним львівʼянам, які мають збереження та намір інвестувати, куди вигідніше буде вкласти гроші. Це нерухомість офісна, житлова чи облігації ОВДЗ, чи, може, ще якісь інші галузі?

- Облігації ОВДЗ - це дуже хороша ідея, але тут треба бути фахівцем і розуміти, що ти купуєш та для чого. Але для абсолютно пересічного інвестора, який не хоче заглиблюватись у ринкові спекуляції, якщо людина хоче інвестувати в інструменти пасивного доходу, то для неї є два варіанти.

По-перше – це інвестиції у житлову нерухомість. На сьогоднішній день - це швидший інструмент, бо дистанційна робота вимагає все одно місця проживання, але не обовʼязково потребує місця здійснення діяльності. Можна мати роботу, але не мати офісу. І це поверне інвестиції доволі швидко.

Другий варіант, на мій погляд, більш перспективний. Це вкладання у нерухомість класу «А». Якщо почати інвестувати зараз – то десь за півтора року почнеться повернення інвестицій. І відмінність буде у тому, що там можна більше заробити. Тому, як уже згадував – ринок буде дефіцитний. Те, що розповідають, що всі працюють дистанційно і нікому не потрібні офіси – це все брехня чи свідома маніпуляція. Бо керувати людьми, командами, які постійно на відстані – дуже важко. Але керувати, це ще півбіди. Можна ще якось у зумі організувати зустріч і узгодити процеси. Але створювати бренд роботодавця - не просто складно, а неможливо. Коли людина працює дистанційно, роботодавець не може запропонувати бонуси. І людина готова перейти до конкурента, щойно вона отримає вищу зарплату. Наявність у офісі привабливих бонусів у вигляді тенісних столів, більярду, масажних кабінетів, які створюють атмосферу лояльності – зараз всього цього немає.

Як тільки буде врегульовано питання з вакцинацією, люди повернуться до офісів. Компанії вимушені будуть це зробити. Бо тільки команди, які працюють разом, можуть створювати імідж роботодавця.

Тому офісна нерухомість – це гарний інструмент для інвестицій і, здається, деякі із девелоперов нарешті це почали розуміти. В останні 1,5–2 роки появились перші декларації великих офісних центрів у тих забудовників. Кілька забудовників зараз добудовують офісні центри. Зараз деякі ЖК здаються у такому стилі  – на фасаді офісні приміщення, всередині житло. Але Львову бракує масштабного Сіті–міста, де буде жити бізнес. Згідно з нормою 10 квадратів на людину у офісі, на 1000 робітників місту потрібно 250-300 тисяч метрів на одну локацію. Таких локацій у підсумку має зʼявитися дві-три. Ті, хто почнуть зараз створювати подобні локації, якраз встигнуть вгамувати шалений попит через два-три роки. Але точніше це залежить від динаміки вакцинування.

- Наскільки дії центральної ради допомагають чи заважають інвестиційному клімату? Як ви оцінуєте так званий закон про “інвестняні”?

- Як «інвестняня» у минулому, я не можу казати, що я проти такого рішення. З одного боку, я сам де-факто його придумав, і імплементував у області. Єдине - такі рішення можливі як тимчасові. Тобто ручне регулювання процесів можливо на етапі, поки нормативно-правова база не буде сформована. І коли все почне працювати, втручання «інвестняня» стане непотрібним. Бо такі інституції - це потенційне місце концентрації корупції. Добре, якщо на посадах «інвестнянь» будуть працювати люди з правильними позиціями, які будуть чесно виконувати свою роботу. Але це потенційно корупційні ризики. В ідеалі повинні працювати єдині правила для всіх, а у разі порушень каже своє слово судова та правоохоронна система. 

- Якщо спробувати передбачити найближче економічне майбутнє, коли місто буде розвиватись у прогнозованому вами напрямі, якими будуть результати за кілька років? Яка у Львові може бути середня зарплата, наприклад, у 2030 році?

- У разі агресивного розвитку, створення умов для інвестицій, розробки генерального плану розвитку міста з чітким зонуванням місць розвитку бізнесу, розв'язання транспортної проблеми у комплексі, планування міських доріг можемо побачити великий зріст.

Думаю, що початкова зарплата, на яку буде претендувати студент-випускник за кілька років, одразу після вишу, буде починатись від тисячі доларів.

- Особисте питання. Ви хоч і народились у Самборі, практично з дитинства вже багато років живете у Львові. Мабуть, були пропозиції переїхати до Києва, працювати за кордоном. Залишитись у Львові - це ваша свідома позиція чи просто збіг обставин?

- У мене був період, коли я працював у Києві. Я вважаю це місто незручним для життя. На ментальному рівні я зрозумів, що моя база тут. У 2005 році я прийняв принципове рішення залишитись у Львові. На початку карʼєри мені особисто бракувало відсутності сучасного аеропорту, але тепер він є. Мені приємно бути у Празі, Відні, Варшаві, але там все одно я немісцевий. Тому мені комфортніше у Львові, і зараз тут є всі можливості для успішної реалізації, а у майбутньому я вірю, що місто буде давати ще більше можливостей для реалізації всім талановитим та енергійним людям. Львів дає можливості почуватись як у Європі і підтримувати європейський рівень життя, отримуючи зарплату, як на Заході, а витрачаючи набагато менше. Звісно, у країнах ЄС є ще багато такого, до чого нам ще рости й рости, але свій вибір я зробив – хочу працювати, жити та реалізовувати свої мрії у Львові.

Розмовляв Роман Лазоренко

Львів РоманМатис RnD-індустрія інвестиції Львівщина
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати
Коментарі