Як це - працювати пожежником: 31-річний вогнеборець зі Львова розповів про свою роботу

Фото: Володимир Дубасюк надав для 032.ua, Катерина Тополюк
Фото: Володимир Дубасюк надав для 032.ua

У четвер, 17 вересня, в Україні 12-ий рік поспіль відзначають День рятівника. Символічно, з нагоди свята, пропонуємо більше дізнатися про цю героїчну професію.

Про тонкощі роботи кореспондентці 032.ua розповів 31-річний вогнеборець Володимир Дубасюк. Він працює заступником начальника оперативно-координаційного центру з питань оперативного реагування ГУ ДСНС України у Львівській області. На цій посаді - із 2017 року. 

Фото: Володимир Дубасюк / 032.ua
Фото: Володимир Дубасюк / 032.ua

Володимире, Ви з дитинства хотіли стати пожежником? 

Розпочав думати про майбутню професію орієнтовно у 10 класі. Розглядав різні варіанти. Згодом вирішив, що вступатиму до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Впродовж 2007 - 2012 рр був курсантом цього університету. 

Розкажіть, будь ласка, про свою роботу. 

Загалом у мене ненормований робочий день. Адміністративна частина триває із 09:00 до 18:00. Мій підрозділ має два основних напрямки - приймаємо повідомлення про небезпечні події, які виникають в області та фактично реагуємо на них. 

У робочому режимі перебуваємо завжди. Щодо вихідних, їх постійних немає. Однак я можу відлучитися, якщо потрібно. Сила рятувальників у єдності, тому чим більше нас приїде, тим краще на подію відреагуємо. 

Пожежники мають робочі забобони?

Можна сказати, що історично склалися якісь забобони. Зокрема, пожежники дійсно не потискають руки, коли прощаються, зазвичай це "до нічного виклику". Коли йдемо, то просто кажемо "Щасливо", "Без виїздів", "Сухих рукавів". Неприйнято перед чергуванням також чистити взуття. Кажуть також: "Поправ одяг - поїду на пожежу". 

Було таке, що збувалися ці забобони. Однак я це все сприймаю жартома. Наразі служба намагається від цих "правил" відходити. 

На які виклики маєте реагувати?

Наш особовий склад - універсальний. Зокрема, реагуємо на дорожньо-транспортні пригоди, побутові пригоди, обвали будівель, падіння літаків, пригоди на водних об’єктах. Перераховувати можна довго, адже їх дуже багато. 

Фото: Головне управління ДСНС України у Львівській області, фейсбук Фото: Головне управління ДСНС України у Львівській області, фейсбук Фото: Головне управління ДСНС України у Львівській області, фейсбук Фото: Головне управління ДСНС України у Львівській області, фейсбук

Щодо спеціального одягу, він важкий?

Захист індивідуального захисту досить важкий - до 30 кг. Одягаємо спочатку звичайний одяг, потім зверху захисний одяг. Під час пожежі варто мати всі ділянки шкіри закритими. 

Швидко потрібно його одягнути на виклик?

Секунди рятують хвилини, а хвилини рятують життя для нас. Ми свій час покращуємо постійно. Загалом маємо бути готовими до виїзду за одну хвилину із моменту прийнятого повідомлення про подію. Спочатку це важко, але згодом до постійної готовності можна звикнути. 

Чи пам’ятаєте перший виклик на службі? 

Розповім про одну із перших пожеж, так би мовити, моє бойове хрещення. Я працював у 29 пожежно-рятувальній частині, що розташована на Сихові. Ми виїхали на пожежу, що трапилася на вулиці Медової Печери на першому поверсі п’ятиповерхового будинку. Згодом виявилося, що у квартирі була бабця, яка не могла ходити. Досі пам'ятаю, як ми її винесли через вікно. Це - перша врятована людина, про яку згадав. 

Фото: Володимир Дубасюк надав для 032.ua

Чи є зараз страх під час роботи?

Людина до всього готується і звикає. Навчання в університеті, перші місяці роботи - це адаптаційний період. Страх у більшості випадків з'являється тоді, коли людина не знає чого очікувати. З часом він зникає. У тому і наша специфіка та сила, що будь-яку проблему перетворюємо на завдання, яке вирішуємо. 

Які виклики найчастіше трапляються?

Не дивно, але найчастіше трапляються пожежі. Я присутній на всіх масштабних подіях у Львівській області. Пам’ятаю багато із них. Зокрема, велику пожежу у Хирові, також коли тир горів на Клепарівській у Львові. 

Як розподіляєте обов’язки на місці пожежі?

Загалом більшість обов'язків визначені керівними документами. До того ж, керівник на місці пожежі особисто кожному дає доручення. У залежності від обставин, на місці події ставлять завдання. 

Скільки пожежних машин у Львові? 

У цілодобовому постійному розрахунку - 20 пожежних машин. Окрім того, є інша пожежно-рятувальна техніка - автодрабини, спеціальні автомобілі. 

А скільки машин має виїжджати на виклик?

Все залежить від пригоди. Для прикладу, якщо це пожежа у багатоповерхівці у Львові, то залучається дві пожежні автоцистерни та одна пожежна автодрабина. Якщо дорожньо-транспортна пригода, то один пожежно-рятувальний автомобіль на кожний транспортний засіб, де потрібно деблоковувати людей.

Фото: Головне управління ДСНС України у Львівській області, фейсбук
Фото: Головне управління ДСНС України у Львівській області, фейсбук

З якого поверху є можливість врятувати людей, якщо трапиться пожежа?

Довжина колін пожежної драбини становить 30 м. Це із розрахунком на те, що при зручному розташуванні їх можна скласти до 9 поверху та надати допомогу. Є також довжина колін драбини, що становить 53 м. Вона розрахована, щоб надати допомогу на висоті 16-поверхового будинку. Такою технікою володіє Головне управління ДСНС України у Львівській області. По всій області є близько 17 автодрабин та колінчастих підіймачів різної висоти. 

Що найскладніше у роботі?

Важко працювати на подіях, де люди не дбають про свою безпеку. Зокрема, про стан електроприладів, про шляхи евакуації. У Львові часто складно під’їхати до місця пожежі. Мешканці паркують автомобілі дуже близько до будинків, це ускладнює процес. Якщо люди будуть про це турбуватися, це допоможе нам їх врятувати, при потребі. 

Що робите, якщо немає викликів?

Взагалі є чітко визначений план роботи на добу. Спочатку шикуємося, перевіряємо засоби індивідуального захисту, справність пожежних автомобілів. Впродовж 4 годин особовий склад займається підвищенням свого професійного рівня - це практичні, теоретичні, фізичні заняття.

Ми вивчаємо теорію у класі, обговорюємо минулі події, як на них можна було би відреагувати краще та відпрацьовуємо техніку. Останнім часом практикуємо наступне. Закриваємо очі та вчимося орієнтуватися у просторі, здійснювати пошуки потерпілого у таких умовах.

У нас також є самопідготовка із 19:00 до 20:00. Кожен вогнеборець знає, що йому можна покращити. Далі вже вільний час. Можна відпочивати. Однак, постійно є люди, які у службовій готовності та готові прийняти повідомлення. 

Фото: надав Володимир Дубасюк для 032.ua

Під час карантину стало більше роботи?

Щоб якось особливо, то ні. Під час карантину не проводимо великих нарад, частково обов’язки можемо виконувати вдома. Більшість того, що ми робили, не змінилося. 

Чи бувають хибні виклики?

Так, бувають. Найчастіше повідомляють про них діти, коли бавляться. Намагаються пожартувати. Зокрема, це трапляється у денний час. 

Яка ваша реакція, коли приїжджаєте на хибний виклик?

Реакція двояка. Із однієї сторони - це добре, що нічого не трапилося. Із іншої - будь-який виклик виснажує організм. 

Чи виникає хвилювання під час викликів? 

Під час прямування до будь-якої події відбувається викид адреналіну у кров. Згодом усе нормалізовується. На перших виїздах серцебиття відчувалося більше, ніж потім. Зараз трохи простіше. 

Як люди ставляться до порятунку?

Люди по-різному реагують на допомогу рятувальників. Часто люди нам кажуть: "Де ви так довго їздите", "Приїхали без води". Коли людина здійснює виклик на пожежу, не так може оцінити час, коли чекає. Підрозділ виїжджає на виклик впродовж хвилини, а надалі залежить від відстані. Щодо води, такого у нас не буває, що її немає. Наша система так побудована, що приїде ще декілька машин, якщо буде брак води. 

Чи переживаєте за власне життя?

У цьому якраз і сила пожежно-рятувальної служби. Ми не боїмося, тому що нас багато. Працюємо так, щоб одне одному допомогти. 

Фото: надав Володимир Дубасюк для 032.ua

Вам подобається ваша робота? 

Звичайно. Я би сказав, що не це не робота, а стиль життя. Це твоя сім'я. Кожен із нас готовий прийти на допомогу іншим. 

Як родина ставиться до вашої роботи?  

Це мій свідомий вибір, тому вони сприймають його. До того ж, розуміють, що хтось повинен виконувати цю роботу. Їм подобається те, чим я займаюся, сім'я мене підтримує.  

Фото: Володимир Дубасюк надав для 032.ua
Фото: Володимир Дубасюк надав для 032.ua

Нагадаємо, раніше кореспондентка дізнавалася, як це - бути працівницею РАЦСу та патологоанатомкою

Читайте також: Як у Львові зародилася пожежна справа: екскурсія виставкою, - ФОТО, ВІДЕО

Львів 032.ua рятувальники ДСНС новини
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати
Коментарі