“Беларусы не церпяць”: мешканка Білорусі у Львові розповіла, якою стала країна за часів Лукашенка

Фото - 032.ua, Маргарита Пашкова
Фото - 032.ua

Масові арешти за спілкування білоруською мовою, носіння історичного червоно-білого прапору та висловлення своєї позиції - це не весь перелік “правопорушень”, за які громадяни Білорусі повинні відповідати перед державою. Білоруска Алєна Семчишин розповіла журналістці 032.ua по зміни у країні за 26 років “правління” Олександра Лукашенка.

***

Олександр Лукашенко, або Аляксандр Лукашэнка (білоруською) - це одна і та ж сама людина, яка вже 26 років засідає на білоруському “троні”. Про його різкі заяви та вислови ходять легенди, але він не цурається у важкий для країни час назвати протестувальників “колишніми в’язнями та безробітними”, закликаючи їх негайно знайти роботу та “не ходити вулицями”. За останні 5 днів масштабних акцій арештували понад 6 000 таких “неугодних” владі осіб.

Олександр Лукашенко. Фото - з відкритого доступу
Олександр Лукашенко. Фото - з відкритого доступу

У багатьох українців могло виникнути здивування щодо того, чому білоруси повстали проти “батькового режиму” саме зараз та вийшли на протести. Хоча Алєна розповідає про зовсім іншу ситуацію в країні, яку майже не висвітлювали ЗМІ. Незважаючи на те, що вона уже 10 років живе в Україні зі своїм чоловіком, жінка пам’ятає Білорусь до часів першої інавгурації президента Лукашенка. Алєна згадує перші мітинги та невдоволення білорусів через різкі зміни. “Беларусы не церпяць”, - каже вона.

“Я бачу зміни за 26 років “правління” Олександра Лукашенка: у Білорусі все йде набагато гірше. Коли Лукашенко перший раз став президентом, я вчилася в школі. Я пам’ятаю перші мітинги, у час до референдуму, коли навчання ще проводили білоруською мовою”, - розповідає вона.

Насправді дивно чути, що навчання у Білорусі не відбувається білоруською. Зараз у країні дві мови (одна з них російська), серед яких білоруська явно програє. Згідно з останнім переписом, вдома нею спілкуються менше 20% населення країни. Кількість носіїв білоруської мови постійно зменшується, а навчання нею - скорочується. Зокрема, в обласних центрах Білорусі немає жодної білоруськомовної школи.

Однак це не всі намагання русифікувати Білорусь. У перший рік президентства Олександр Лукашенко вирішив повністю змінити прапор країни, додавши до нього зеленого кольору. Сучасний прапор (червоно-зелений) був прийнятий після референдуму 14 травня 1995 року. Згідно з результатами референдуму, новий “зрадянізований” символ підтримали 75% громадян і відповідно, протестів у Білорусі щодо цього не було.

Насправді ситуація кардинально відрізняється. Білоруска Алена Семчишин розповідає, що тоді нову символіку народ країни не підтримав. У Білорусі пройшли незначні протести, де люди висловили своє невдоволення.

“Я добре пам’ятаю, коли змінилися символіка Білорусі. Червоно-білий прапор змінили на червоно-зелений. Тоді люди були проти. Згадую випадок, коли я вчилася в гімназії-коледжі, де учні привселюдно спалили новий червоно-зелений прапор. Це була одна з перших акцій протесту у навчальному закладі. Люди постійно реагували на якесь його (Лукашенка - ред.) нововведення”, - розповідає вона.

Виникає питання, чому білорусам так не сподобався новий червоно-зелений прапор. Відповідь проста, після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), Білорусь у 1991 році повернула собі історичний стяг (червоно-білий), що був створений за часів Білоруської Народної Республіки у 1918 році. Проте вже у 1995 році, після приходу Лукашенка до влади, Білорусь стала єдиною країною пострадянського простору, що взяла за основу прапор союзної республіки (БРСР).

Прапор Білоруської Народної Республіки. Фото - з відкритого доступу Прапор Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. Фото - з відкритого доступу Прапор Білорусі від 1995 року до сьогодні. Фото - з відкритого доступу

Білоруси розцінили цей жест Олександра Лукашенка, як перший вияв тоталітарного режиму. У подальшому контроль не тільки над суспільними, а й над приватними сферами громадян переходив межу. До слова, громадянина можуть заарештувати лише за те, що він пройшовся вулицями з історичним прапором Білорусі, почав говорити білоруської мовою чи переклав на неї офіційні документи.

Щоб пройтися в Мінську з червоно-білим прапором, потрібно бути дуже сміливою людиною. Щоб говорити білоруською мовою всюди (в магазинах, університетах та на роботі) також потрібно бути сміливою людиною, бо за це тебе можуть посадити чи вигнати з роботи”, - наголошує Алєна Семчишин.

За її словами, опір свободі білорусів спостерігається у всіх сферах життя. Білорус не може носити колишню символіку, розмовляти другою державною мовою (не російською), бо з легкістю потрапить до в’язниці. Чи знайдеться у Білорусі сім’я, член якої не був за ґратами?

“У мене є досить багато знайомих активістів. Деякі з них сиділи у в’язниці навіть за балачки білоруською мовою, ба більше, мене також одного разу арештували. Тоді я стояла на концерті, а на плечах у мене був історичний біло-червоний прапор. До того ж, я нічого поганого не робила, а мене затримали 2-метрові міліціянти. Це було дуже дивно. Після того як мене потягнули до автозаку, вони почали писати протокол, в якому вказали, що я (49-кілограмова) “оказала сопротивление при аресте”. Мене врятував мій одногрупник, який побачив, що мене тягнуть”, - розповіла жінка.

Як розповіла Алєна, українці дарма думають, що білоруси терплять цей диктаторський режим понад 26 років. Жінка розповідає, що за роки життя у Білорусі вона пам’ятає численні мітинги. Звичайно, такого сильного повстання як тепер ще не було, але акції проти режиму Лукашенко проводили постійно.

Я пам’ятаю, що упродовж усього мого життя в Білорусі відбувалися мітинги. Є багато акцій протесту, про які в офіційних ЗМІ не інформують, а опозиційні засоби масової інформації, як виявилось, ніхто і не слухає. Лукашенко подає дуже гарну “офіційну картинку”, яку українські телеканали сприймають і транслюють ситуацію дуже дипломатично. Незрозуміло, на чиєму вони боці. Усе це впливає на протестувальників, бо вони мусять відчувати міжнародну підтримку. Ситуація в Білорусі досить складна”, - згадала Алєна.

Тоталітаризм незмінного білоруського президента проявляється і зараз. Нещодавно Олександр Лукашенко заявив, що всі громадяни країни, які не працюють, повинні обов’язково влаштуватися на роботу. “Им обязательно должна быть предложена работа”, - наголосив він. “Чыстай вады - дыктатура”, - відповіли білоруси та знову вийшли на протести.

“Я сподіваюсь, що ці всі мітинги якось вплинуть на ситуацію в країні. Але ми (білоруси -ред.) самі “не видряпаємось”, бо нам необхідна підтримка міжнародної спільноти, реакція Євросоюзу. Білорусі потрібна не лише “схвильованість” ЄС, а й хоча б якісь санкції для країни. Нехай білоруси знають, що їх підтримують”, - завершила активістка.

Нагадаємо, що 13 серпня близько 19:00 на площі Ринок у Львові відбулася акція солідарності з народом Білорусі. Львів'яни вийшли підтримати білорусів у боротьбі проти диктатури Олександра Лукашенка. 

Читайте також: Біля консульства Білорусі у Львові влаштували акцію підтримки протестувальників, - ВІДЕО

Білорусь протести в білорусі білоруска розповіла Алєна Сечишин історія білоруски вибори в Білорусі новини Львів новини Львова
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі