• Головна
  • Львівська політика: депутатки у міській та обласній радах і чи зможе жінка очолити місто
18:13, 15 липня 2020 р.
Надійне джерело

Львівська політика: депутатки у міській та обласній радах і чи зможе жінка очолити місто

Тут і на головній: Уляна Пак у сесійній залі з колегами, архівне фото 032.ua, 2015 рік

Тут і на головній: Уляна Пак у сесійній залі з колегами, архівне фото 032.ua, 2015 рік

Восени 2020 року, за планом, мають відбутися чергові місцеві вибори. Коли йдеться про політику президента, мера чи звичайного депутата в уяві українців виникає передусім образ чоловіків, хоча жінки активно представляють інтереси львівської громади на різних рівнях влади. Скільки жінок у політичному середовищі Львівщини, чи стикаються вони з проявами сексизму, чи, навпаки, місцевий політикум є дружнім до жінок, дізнавалася журналістка 032.ua.

Скільки жінок у політичній сфері Львівщини

Як розповів у коментарі для 032.ua керівник програм у сфері виборів та місцевого самоврядування Громадянської мережі “ОПОРА” у місті Львові Тарас Радь, у діючому 7-му скликанні Львівської обласної ради є 14 жінок із 84 депутатів. Це – 17% від усього складу. Найбільше жінок – у фракції “Самопоміч” (5 депутаток).

У Львівській міській раді найкращий показник за всю історію незалежної України – у діючому скликанні, 17 жінок із 64 депутатів. Це майже 27% від складу. Високий показник теж у “Самопомочі” – це 11 депутаток. Якщо брати за основу кількість жінок у фракції на момент обрання в раду, то це – 46% від загальної кількості “самопомочівців”. Аналітик додає, що такі показники у політсили ще з 2014 року, коли вони стали єдиною фракцією у Верховній Раді України, яка виконала норму про гендерні квоти – більше 30% у складі. Вони, єдині із політичних сил парламенту, що отримали за це доплату з держбюджету, бо інші фракції квоти не дотрималися. Партія виконала гендерну квоту і на місцевих виборах 2015 року.

Гендерні квоти є у представницьких органах – радах усіх рівнів. Ця норма вперше з’явилася у 2014 році, а якщо говорити про місцеві вибори, то у 2015 році, коли прийняли ЗУ “Про місцеві вибори”. У статті 4 є норма про те, що представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку. Але проблема цієї норми в тому, що вона не містить санкцій за невиконання. Фактично, для тих, хто її не виконали, нічого не змінюється”, – зауважив Тарас Радь.

Політолог підкреслив, що, порівняно з попередньою каденцією із 2010 по 2015 рік, ситуація у львівській політиці з представництвом жінок покращилася. Так, якщо у Львівській облраді попереднього, 6-го скликання, було 6 жінок зі 116 депутатів (5%), то зараз є 14 жінок із 84 депутатів (17%). При тому, що раніше кількість депутатів загалом була більшою, але кількість жінок у раді – суттєво меншою.

По Львівській міській раді ситуація, знову ж таки, трохи краща. У скликанні 2010 - 2015 років було лише 8% жінок (7 депутаток із 90), а наразі є 27%, що становить 17 жінок із 64 депутатів.

Тарас Радь не береться робити прогнозів до початку реєстрації кандидатів на місцеві вибори, яка розпочнеться у серпні. Втім, потенційно серед жінок на мера Львова можуть балотуватися Оксана Юринець (ймовірно, від партії “УДАР”) і Наталія Тимчій (від ВО “Батьківщина”). Усі інші кандидати – чоловіки.

Як розповіла парламентська аналітикиня Руху "ЧЕСНО” Оксана Ставнійчук, у ході виборів до ВРУ 2019 року по «мажоритарці» частіше висувалися чоловіки. У відсотковому співвідношенні – це 85% чоловіків проти 15% жінок, або 497 кандидаток і 2 686 кандидатів. Зараз у Верховній Раді від Львівської області представлено 12 нардепів-мажоритарників, із яких – лише дві жінки. Обидві вони пройшли від партії “Голос” – це Галина Васильченко і Наталія Піпа. Загалом у парламенті цього скликання – 88 жінок (близько 21%) і 336 чоловіків.

Чому питання представництва жінок у політиці актуальне

Як повідомила 032.ua експертка з гендерних питань Світлана Репікактуальність питання диспропорції представництва жінок у політиці підтверджують як кількісні показники, так і опитування та дослідження цього явища. До прикладу, Національне опитування з питань рівності між чоловіками та жінками в Україні демонструє: 65% громадян погоджуються, що чоловіків частіше призначають на урядові посади, ніж жінок. Дві третини (66%) громадян бачать домінування чоловіків у політиці.

Причини цього явища комплексні і полягають як у наявності стійких стереотипів щодо ролі жінок, так і в існуючих бар’єрах доступу жінок до керівних посад та участі у політиці. Так, 51% громадян (за даними згаданого Національного опитування - ред.) вважають, що виконання сімейних обов’язків не дає жінкам реалізувати себе у політичній сфері”, - наголосила Світлана Репік.

За її словами, дослідження громадської думки підтверджує очікування щодо пріоритетності сімейних зобов’язань у житті жінок. Опитування показало, що майже 70% чоловіків притримуються думки щодо найважливішої ролі жінки в суспільстві – дбати про дім та родину. При тому, що внаслідок такого розподілу сімейних ролей середні часові витрати жінок на хатню роботу удвічі перевищують часові витрати чоловіків (відповідно 29 проти 15 год. на тиждень). І абсолютна більшість (90%) чоловіків задоволені таким розподілом обов’язків. Такі очікування щодо соціальних ролей зумовлюють нерівне ставлення та впливають на вибір жінками пріоритетів у житті.

Із іншого боку, експертка відзначає, що і чоловіки, і жінки в Україні (77% громадян) прагнуть бачити зміни у так званих “традиційних” ролях чоловіків та жінок. Дві третини українців (61%) прагнуть більш збалансованого представництва у політичному житті країни. Втім, дослідження поточної ситуації демонструє, що чим більшими є ресурси чи політичний вплив, тим меншим є представництво жінок і їхній доступ до них. У 2014 році лише 12% жінок у Верховній Раді представляли 55% українських жінок-виборців.

Ситуація була дещо краща на місцевому рівні: жінки-депутатки обласних рад становили 12%, районних рад – 23%, міських рад – 28%, сільських рад – 51 % і 46 % – у сільських та селищних радах. У 2019 році серед міністрів Кабінету Міністрів України жінки становили приблизно 13% (за даними згаданого Національного опитування - ред.) та близько 8% мерів міст були жінками”, – зазначила дослідниця. Вона додала, що в Уряді жінкам відводять здебільшого соціально-культурну сферу.

Окрім цього, спостерігається і вертикальна сегрегація у державних органах влади. Наприклад, якщо серед заступників міністрів жінок нараховувалось 22%, а чоловіків – 78%, то серед директорів департаментів міністерств кількість жінок вже становила більше 35%, чоловіків – більше 60% у 2015 році. Є і таке явище: чим нижчий рівень влади, тим більші шанси для жінок бути обраними, зокрема, серед членів сільських та селищних рад. Внесла свої корективи і реформа децентралізації: якщо у 2014 році жінки становили близько половини (50%) сільських голів та членів сільських рад, то зараз кількість голів об’єднаних територіальних громад, які мають широкі повноваження щодо розпорядження фінансовими ресурсами, налічує лише 15% жінок.

Світлана Репік відмітила і позитивні зрушення та ініціативи. У 2019 році Верховна Рада ухвалила Виборчий кодекс України, який передбачає, що у кожній п'ятірці партійного виборчого списку мають бути як чоловіки, так і жінки (не менше двох кандидатів кожної статі). Таких квот партії мають дотримуватися при формуванні загальнонаціональних та регіональних виборчих списків кандидатів у депутати. Новий виборчий кодекс набрав чинності з 1 січня 2020 року.

Що думають самі політикині

Про ситуацію зсередини журналістка 032.ua вирішила розпитати жінок, котрі були або є у політиці. Зокрема, народна депутатка 8-го скликання Оксана Юринець, яка також з 2010 по 2014 рік була депутаткою Львівської облради, відзначила з власного досвіду в парламенті, що жінки ефективніше та більш віддано працюють.

В українській делегації у Парламентській асамблеї НАТО, яку я очолювала, і в парламентському комітеті (Міжпарламентська організація "Українська частина Парламентського комітету асоціації" — ред.), до якого входила, жіночий голос завжди було чути гучніше. Жінки менше бояться, менше піаряться, але водночас дуже відповідально ставляться до того, за що беруться. Інколи застарілі уявлення про роль жінки і упередження «вилазили» і у парламентській роботі, але найкраща протидія, запобіжник і аргумент – ефективна робота! Наприклад, ту ж делегацію в ПА НАТО останніми роками очолюють виключно жінки, ключовим комітетом у закордонних справах керувала також жінка Ганна Гопко, з нашим комітетом з питань європейської інтеграції та сама історія. Тобто, уявлення про роль жінок і ситуація змінюється”, – запевнила Оксана Юринець і додала, що на противагу звиклим асоціаціям у суспільстві, жінки працюють у різних напрямках і далеко не лише у гуманітарному.

Політикиня зауважила, що хоча, порівняно з іншими європейськими країнами чи США, у питанні жіночого представництва у політиці Україні є до чого рости, але ситуація вже покращилася. За її словами, якщо у Верховній Раді 1-го скликання було всього 3,5% жінок, то у парламенті попереднього, 8-го скликання уже майже 12%, а парламент 9-го скликання побив усі рекорди і жіноче представництво становить 21%.

Депутатка поточного скликання у Львівській міськраді Юлія Гвоздович підкреслила, що під час депутатства вона вдруге стала мамою. Оскільки вона практикує здорове дитяче вигодовування, то було досить складно поєднувати перший рік часу материнство і сидіти на засіданнях ради по 8-9 годин поспіль.

Через це мала трохи зауважень від громадськості, однак потім усі дійшли порозуміння, що материнство – передовсім. Депутатки місцевих рад не мають декретної відпустки зовсім чи якихось особливих преференцій, а робота міської ради не зупиняється. У цей період я отримала розуміння від жінок-депутаток, і ми спільно з колегами напрацювали міську Стратегію “Львів, дружній до дітей”, яка має на меті зробити наше місто комфортним та сприятливим не лише для розвитку дітей, а й для батьківства: якісні послуги, безбар’єрність і доступність просторів, наявність кімнат для догляду за дітьми, пандусів, залучення батьків і дітей до прийняття рішень, які їх стосуються – це все, що уже робиться згідно з цією стратегією”, – наголосила Юлія Гвоздович.

Львів’янка додала, що в суспільстві є порівну чоловіків і жінок, тож останніх у політиці буде достатньо тоді, коли буде досягнута відповідна пропорція. Оскільки представницькі органи влади мають репрезентувати думку й інтереси усіх категорій населення, встановлювати справедливі правила життя для всіх.

Жінки, особливо після народження дітей, мають інший соціальний досвід, ніж чоловіки. Вони, будучи в декреті, більше часу проводять із маленькими дітьми, потім за 2-3 роки повертаються на ринок праці і, очевидно,вже з меншим професійним досвідом, починають поступатися колегам-чоловікам у кар’єрному зростанні. А потім – і другий-третій декрет. Саме з цього досвіду починається розрив між рівністю у можливостях жінок і чоловіків до самореалізації в житті. І одне із завдань жінок-політиків – донести ці проблеми, бо чоловіки не мають такого власного досвіду. В Україні наразі є така проблема, адже у нас вдвічі більше економічно неактивних жінок, ніж чоловіків, жінки частіше потерпають від домашнього насильства та несуть більше навантаження щодо виконання сімейних обов’язків, частіше виконують роботу із низькою заробітною платою. Із часом ці можливості вирівняються, але зараз над цим потрібно попрацювати”, – резюмувала депутатка.

Колега Юлії Гвоздович із Львівської міської ради Уляна Пак наголосила, що є єдиною жінкою у фракції із десяти депутатів і постійно відчуває підтримку колег своїх ініціатив. Хоч і не всі вони мали підтримку у виконавчих органах ради чи міського голови. Йдеться про ідею облаштування дитячої кімнати з вихователями для дітей відвідувачів ЦНАПу і міської ради, яку довелося лобіювати майже 2 роки, ту ж саму Стратегію “Львів, дружній до дітей”, запровадження разом із депутаткою Оленою Пасевич муніципальної фінансової допомоги для родин загиблих Героїв АТО і ООС, а також реконструкцію приймального відділення дитячої лікарні на вул. Орлика.

Із сексизмом і ейджизмом я більше стикалася поза межами ратуші. Людям деколи важко повірити, що молода жінка може бути ефективною депутаткою. Казали: «Дитинко, хто тебе там в міській раді буде слухати?!». Але в процесі роботи вдавалося переконувати в протилежному”, – згадує Уляна Пак.

Депутатка вважає, що у львівській політиці має бути більше жінок, і тоді ширшим стане погляд влади на проблематику міста. Крім того, у місцевій владі необхідна присутність різних спільнот та соціальних груп.

Львів’янка Ірина Юзик поки що хоч і не в міській раді, але є відомою правозахисницею у різних сферах та учасницею ГО “Народна дія. Львів”. Наразі отримує пропозиції від політичних партій щодо найближчих виборів, але вагається, зважує думки свої та колег із громадської організації. Для неї важливою є і позиція лідера чи лідерки політичної сили – щирі наміри створити притулок для жінок у Львові, які постраждали від домашнього насильства чи повноцінний притулок для тварин, а не “шкурні інтереси”. Тим паче, що у публічній площині завжди є сексизм та інші упередження.

Пригадую, коли тільки починала свою боротьбу з незаконними забудовами у Львові (це був 2015-ий рік), один забудовник мені зневажливо кинув: «Краще заміж вийди!». Типу: дівчинко, не лізь в цей «чоловічий» світ, твоє місце на кухні. Потім він ще погрожував сусідам і це вдалося зафільмувати, і я організувала показ цього відео на місцевому телебаченні. Він дуже похнюпився і більше так не «жартував». Зрештою, йому й досі з мене не смішно, бо збудувати я йому так нічого і не дала. Іншим забудовникам також уже не смішно. Тепер зі мною розмовляють десь так: «А що Ви думаєте з приводу цього об’єкту?» У 2017 році я знімалася у відеоролику з відомою політикинею, не було жодних виборів, то були наші пропозиції щодо зміни політичної системи в Україні. У ролику були лише жінки. Нас назвали «товстими страшними лесбійками». Суть ролику, наші пропозиції ніхто і не думав обговорювати. Це – низько і примітивно, мені прикро, що така наша політика”, – згадує Ірина Юзик.

На думку активістки, в українській політиці недостатньо жінок. Причина цьому – патріархатний уклад суспільства, стереотип про “матір – берегиню домашнього вогнища”, “жіноче щастя” тощо.

Оці традиційні уявлення і формують нашу реальність. Хто в школі найактивніші, найрозумніші, найяскравіші? Дівчатка. А хто йде в політику? Чоловіки. Дивно, правда ж? Бо дівчатам із дитинства втовкмачують в голову: твоє призначення – бути дружиною, мамою і господинею. Категорично неправильний підхід. Бо вже у дорослому віці самій жінці важко вирватися із цих насаджених стереотипів, захотіти чогось іншого, замахнутися на політику. А замахнешся – наштовхнешся на суспільний осуд. Ось і маємо результат”, – пояснила Ірина Юзик.

Львів’янка вважає, що законодавчо закріплені квоти щодо партійних списків – це правильна річ, яку треба ввести і в уряді. Важливим є і просвітництво, починаючи зі школи, розвінчення стереотипів, застосування фемінітивів, популяризація позитивних практик представництва жінок у владних структурах інших країн.

Найкращим прикладом вважаю скандинавські країни, де половина урядовців і загалом політиків – жінки. І це – найуспішніші країни земної кулі”, – акцентувала Ірина Юзик.

Матеріал створено в межах проєкту "Гендерночутливий простір сучасної журналістики", що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#новини Львова #політика #гендер #жінки у політиці #вибори #гендерні квоти
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Спецтема
Зібрали у цьому розділі для вас усе найцікавіше. Cтатті, огляди новини, - усе, що активно читали на нашому сайті, коментували і поширювали читачі у соціальних мережах. Тут точно знайде щось, що почитати.

Коментарі

Оголошення
live comments feed...