Мовне питання: перезавантаження

Схоже, мовне питання після завершення парламентських виборів в Україні отримало реверсивний розвиток. Якщо раніше долею мов були вкрай стурбовані регіонали, які намагалися створити проблему там, де її немає, то тепер "мовний" маятник намагаються качнути в протилежну сторону опозиціонери, відвойовуючи для державної мови втрачені позиції.

У січні у Верховній Раді було зареєстровано відразу два мовних законопроекти. Один з них, внесений на розгляд Володимиром Яворівським (фракція «Батьківщина»), Марією Матіос (УДАР) та Іриною Фаріон («Свобода»), пропонує Раді замість "пакту" Колесніченка-Ківалова ввести суворі норми функціонування української мови як державної і визначити відповідно до них порядок застосування інших мов в Україні.

Зокрема, депутати пропонують вважати будь-яку мову, окрім української, іноземною. У законопроекті визначені поняття «мова національної меншини», «регіональна мова», «діалекти і говори української мови». Однак навіть маючи такі статуси, ці мови все одно залишаються іноземними на території України. У документі передбачено, що "спроби запровадження офіційної багатомовності на національному рівні, всупереч Конституції України, є діями, спрямованими на розпалювання міжетнічної ворожнечі, мовний розкол країни, порушення конституційного ладу і територіальної цілісності України", - цитує Кореспондент.

У той же час, законопроект дозволяє в місцевостях традиційного поселення осіб, які належать до національної меншини, використовувати, поряд з українською, мову національної меншини для діловодства та документообігу.

Автори законопроекту справедливо вирішили, що вносити зміни до антиукраїнського закону Колесніченко-Ківалова безглуздо. Краще розробити новий. Законопроект, підготовлений опозиційною «трійкою», - це перша спроба української влади чітко прописати законодавчо одне з положень Конституції України, що визначає українську мову як єдину державну на території країни.

Другий законопроект, внесений позафракційними депутатами, не такий радикальний. Він пропонує внести зміни до вже існуючого закону "Про основи державної мовної політики». Автори змін, Павло Балога, Віктор Балога та Василь Петьовка, пропонують узаконити вимогу до кандидатів на державні посади обов'язково знати державну мову. Власне, така вимога існує і сьогодні, проте серйозно до неї ніхто не ставиться. Ніхто не вимагає знань, ніхто їх не перевіряє. В результаті ми маємо не лише пана «Азірова», але й сотні і навіть тисячі чиновників нижчого рангу, які впадають в істерику при необхідності заповнити документ українською.

Законопроект Балоги - Петьовки пропонує розробити обов'язкові тести з української для чиновників, повідомляє "Коммерсан'-Укрина". За словами Василя Петьовки, на державні посади не повинні претендувати люди, нездатні зв'язати і двох слів українською мовою. А Віктор Балога дотримується ще більш радикальної думки - на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook він заявив, що прем'єр-міністр та інші вищі посадові особи повинні скрізь розмовляти державною мовою.

До речі, не чекаючи внесення запропонованих змін, скандально відома свободівка пані Фаріон вже зараз готує позов до суду на комуніста Олександра Зубчевського, який навідріз відмовився говорити українською мовою в ході засідань комісії з питань освіти і науки.

Один з авторів закону "Про основи державної мовної політики" Вадим Колесніченко прийняв ідею обов'язкового тестування для держслужбовців вкрай негативно.

«Потрібно бути ідіотом, щоб пропонувати подібне. В першу чергу необхідно оцінювати професіоналізм людини, його здатність керувати економікою і приносити користь державі, а не те, якою мовою він говорить. У нас не так багато фахівців-управлінців, щоб застосовувати до них критерій знання мови, і на практиці це буде неможливо реалізувати, оскільки незрозуміло, хто буде перевіряти знання мови, і скільки на це потрібно витратити часу і коштів », - заявив Колесніченко.

Ну що можна відповісти на подібні безглуздості. Мабуть, саме професіоналізм змусив Партію регіонів призначити на посаду міністра Мінінфраструктури Бориса Колеснікова, який примудрився поховати вітчизняне вагонобудування, закупивши нікому не потрібні і ні на що не придатні поїзда «хюндай» замість українських надійних аналогів. Ймовірно також, суперпрофесійні  якості пані Королевської спонукали ПР віддати їй пост міністра соціальної політики, після чого в країні відразу припинили виплачувати породіллям допомогу на народження дитини. Професіоналізм великого комбінатора Сергія Тігіпка взагалі увійшов в історію України як період чорного реформаторства. Список людей, «які принесли користь» економіці країни, можна було б і продовжити. Тільки навіщо? Дійсно, не так важливо, знають чи ні ці горе-управлінці українську мову. Їх репутацію вже ніщо не врятує.

Думається, тут питання потрібно ставити по-іншому. Чому професіонал, «унікальний управлінець, здатний приносити користь економіці», не може вивчити державну мову? Може, це він ідіот, а не ті, хто вимагає від нього знання української? І в цьому зв'язку дуже може статися, що іспит для чиновників, якщо й не вирішить проблему професійних кадрів, то хоча б допоможе відбракувати розумово неповноцінних, нездатних вивчити навіть кілька сотень українських слів. Не кажучи вже про речі серйозніші.

Тим більше, що і коштувати такий «відбір» державі буде сущі копійки. За словами президента Києво-Могилянської академії Сергія Квіта, технічна сторона тестування не вимагає великих  фінансових витрат. "По суті, це може бути простий іспит, який здають школярі або студенти, так що в цьому немає нічого складного", - сказав Квіт в інтерв'ю виданню "Тиждень".
Втім, представник Києво-Могилянки занадто оптимістичний. Навряд чи простенький шкільний тест буде «нескладним» для більшості українських чиновників. Адже багато з них не зможуть здати шкільні тести навіть з рідної для них російської мови.

Судіть самі. Губернатор Одещині Едуард Матвійчук під час візиту в ЗОШ № 57 забув правило російської мови, що вивчається в першому класі: жи-ши пишеться з літерою «і». У книзі почесних гостей одеської школи № 57 він допустив відразу три помилки.

 У одеського мера теж правопис шкутильгає. Резолюція Костусєва, яку він власноруч наклав на офіційному документі, говорить: "Готовте  доклад  КРУ на исполком". Зверніть увагу: слово «готовьте» мер написав без м'якого знаку! Зазначимо, це правило також вивчається в початкових класах середньої школи.

Перл від губернатора Луганщини Пристюка: «В вопросе поставки хлеба, количестве сортов хлеба и цены у нас не стоит».  Хто на чому стояв, абсолютно не зрозуміло.

Блищить знаннями рідної мови і губернатор Миколаївської області Микола Круглов. «Параллельно учились вводить новые налоги, уклоняться от уплаты налогов, жить с помощью и без помощи государства. Единственно, чему не научились сверху донизу - жить по закону».
Ось так  закрутив!

Радує і мер Запоріжжя Олександр Сін. «Именно в Запорожье был построен тот промышленный комплекс, аналог которому никто не смог сделать больше в мире. Потому что за 5 лет здесь было построено столько предприятий в голодной стране, где жили в основном неграмотные люди». Ймовірно, міський голова в першу чергу мав на увазі себе, кажучи про безграмотних.

Прогриміла на всю Україну запис розмови заст. міського голови Дніпропетровська Анатолія Крупського, що намагається підкупити технічного кандидата напередодні останніх парламентських виборів. Анатолій Крупський зокрема сказав: «Если я вам порекомендую вместе со мной пойти в народные депутаты техническим кандидатом? … С вами будут работать имиджмейкеры, вам будут говорить, что нужно говорить, где нужно говорить … Условия оплаты и прочее - мы сядем, обговорим». Високохудожній текст з масою стилістичних помилок.

Про цитати, що належать меру Харкова Геннадію Кернесу, і згадувати не хочеться. Чого вартий тільки його «сучий пес» і знамените «помножити на нуль». У контексті цієї статті доречно згадати його вислів, датований травнем минулого року, що стосується мови. «Я сам провел в тюрьме два года. И сделал выводы. Первый и главный - голова держится на языке, а не на шее». Ну, Кернесу видніше, звичайно ...

Не відстає від колег і керівництво Донеччини. Після того, як рідну Донецьку область покинув екс-губернатор Анатолій Близнюк, мова якого рідко коли обходилася без цитати до місця і не дуже з Висоцького, пальма першості по словесним перлам перейшла міському голові Донецька Олександру Лук'янченку. Наприклад, запам'яталася журналістам розповідь про вандалізм донеччан: «Вчора вночі невідомі вандали на лавці на бульварі Пушкіна віддерли двох півнів». Або з свіженького: «На логотипі Донецька зображений футбольний м'яч у вигляді трикутника». А буквально на позаминулої прес-конференції Лук'янченко дослівно сказав: "Ось, Київ у нас вважається столицею ..."

Так ось хто, не шкодуючи себе, відстоює права російської мови на території України (саме в цих регіонах російська була визнана регіональною  одною  з перших).

 Як вірно помітила російський опозиційний політик Валерія Новодворська, ці люди насправді не російську мову захищають, а радянську. «Ведь не о зыке же Пушкина они пекутся, им нужны документы Ленина и Сталина», - переконана вона.

Вони відстоюють мову ленінських доктрин і сталінських наказів. Старий тоталітарний лад вони захищають, жити і працювати в якому їм звично, красти - зручно, а правити - легко.

Валерія Новодворська впевнена: без національної мови не може бути національної незалежності держави. І це є погляд людини ззовні. Вона, до речі,  готова «плевать в морду каждому, кто использует ее родной русский язык как инструмент политической борьбы» в Україні. І не тільки в Україні.

До речі, таким же чином можна було б вчинити і з тими, хто використовує як знаряддя битви і прекрасну, співучу українську мову.

Хотілося б, щоб політики по обидва боки барикад припинили маніпулювати мовним питанням, а взялися за ліквідацію тотальної безграмотності. І почали насамперед із себе ...